номер провадження справи 17/8/17
03.01.2017 Справа № 908/3522/16
Суддя Корсун В.Л., розглянувши матеріали
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Локарус Україна», 52400, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, смт Солоне, вул. Гагаріна, 12-а
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська торговельно-транспортна компанія», 69095, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 109, прим. 2/1
про стягнення 735 048, грн.
без виклику представників сторін
28.12.16 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Локарус Україна» (ТОВ «Локарус Україна») про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська торговельно-транспортна компанія» (далі ТОВ «Дніпропетровська ТТК») суми попередньої оплати у розмірі 735 048 грн.
03.01.17 автоматизованою системою документообігу суду визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 03.01.17 судом порушено провадження у справі № 908/3522/16, судове засідання призначене на 15.02.17.
Крім того, позивачем, надано до суду заяву без номеру від 27.12.16 про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
1) вжити заходів до забезпечення позову ТОВ «Локарус Україна», а саме: в межах суми заявлених позовних вимог та судових витрат у розмірі 746 073,72 грн. накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Дніпропетровська ТТК» та знаходяться на його рахунках у банківських установах, в тому числі на рахунках:
- в ПАТ «АКБ Конкорд» (МФО 307350) рахунок 26006000200002;
- в ПАТ «Універсал Банк» (МФО 322001) рахунок 26004001308263;
2) заборонити ТОВ «Дніпропетровська ТТК» до накопичення на відкритих рахунках суми 746 073,72 грн., що відповідає сумі позовних вимог та судових витрат, відкривати рахунки в банківських та інших кредитно-фінансових установах.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України унормовано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії (п.п. 1, 2 ч.1 ст. 67 ГПК України).
Згідно із п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (із відповідними змінами), … відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи суду, як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування (п. 3 зазначеної вище постанови Пленуму ВГСУ) заходів по забезпеченню позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у т.ч. грошові суми …), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. (…) Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову … визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно із приписами ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 ст. 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії.
В тексті своєї заяви про забезпечення позову ТОВ «Локарус Україна» вказує, що: предметом провадження у даній справі є стягнення грошових коштів з суб'єкта господарювання, який є об'єктом уваги Державної служби фінансового моніторингу та операції за рахунками якого зупинені банком на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» до 04.01.17. Позивач зазначає що відповідач ухиляється від доброчесного виконання взятих на себе зобов'язань, не відповідає на пред'явлені вимоги про повернення отриманих коштів, є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які служать засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження достатності підстав для забезпечення позову позивачем суду не надано, а саме: не надано доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій, спрямованих на підтвердження того, що грошові кошти, які є (чи можуть бути) у відповідача на момент пред'явлення позову до нього можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду (у випадку його повного або часткового задоволення), і що виконання рішення суду у зв'язку з цим буде утруднене чи неможливе; що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача та заборони відповідачу до накопичення на відкритих рахунках суми 746 073, 72 грн., що відповідає сумі позовних вимог та судових витрат, відкривати рахунки в банківських установах не матимуть наслідком повне припинення господарської діяльності відповідача та порушення його законних прав і інтересів, що є не припустимим.
А саме лише посилання позивача виходячи із власних нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, можливість перешкоджання чи зроблення не можливим, в подальшому, виконання рішення суду, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
А тому, як наслідок, у задоволенні заяви ТОВ «Локарус Україна» від 27.12.16 про забезпечення позову судом відмовляється через недоведеність.
Керуючись ст. ст. 42, 43, 45, 22, 33, 34, 66, 67, 86 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Локарус Україна» від 27.12.16, про забезпечення позову.
Екземпляр ухвали надіслати сторонам у справі.
Суддя В.Л. Корсун