Справа № 145/2148/16-к
Провадження №11-сс/772/17/2017
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
05 січня 2017 року м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ,
з середньою освітою, одруженого, непрацюючого,
раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Одночасно визначено підозрюваному як альтернативний вид запобіжного заходу - заставу у розмірі 100 750 (сто тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_8 в ніч з 22.12.2016 на 23.12.2016 року маючи прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом зриву навісного замка, проник до підсобного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно, умисно здійснив крадіжку двох велосипедів марки «Ардіс», «Мустанг», мотокоси марки «Ворскла», що належить ОСОБА_9 . З місця події із викраденим ОСОБА_10 зник, розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав матеріального збитку на суму 13 000 тисяч грн.
Крім того, ОСОБА_10 продовжуючи свої злочинні дії, в ніч з 25.12.2016 на 26.12.2016 року маючи прямий умисел, направлений на теємне викрадення чужого майна, шляхом зриву навісного замка, проник до підсобного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно, повторно, умисно здійснив крадіжку картоплесаджалки, набору фрез до мотоблоку, що належить ОСОБА_11 , тим самим завдавши матеріального збитку на суму 7 000 тисяч грн.
28.12.2016 року ОСОБА_10 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, цього ж числа останньому повідомлено про підозру у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2016 року, клопотання слідчого задоволено та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, та одночасно визначено підозрюваному, як альтернативний вид запобіжного заходу - заставу у розмірі 100 750 (сто тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Мотивуючи свої вимоги тим, що під час затримання ОСОБА_8 опору не чинив працівникам поліції, перебуваючи на волі не зможе вплинути на хід слідства, оскільки більшість слідчих дій відносно нього виконанні, належних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення не наведено, останній свою винуватість заперечує. Адвокат вказує, що судом першої інстанції при прийняті рішення не враховано особа підозрюваного, який має постійне місце проживання, також не враховано його соціальні зв'язки, який проживає з дружиною та трьома малолітніми дітьми. Крім того, відносно ОСОБА_8 визначений надто великий розмір застави, який не відповідає його підозрі.
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти скарги адвоката та вважала обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою законним і обґрунтованим, перевіривши судові матеріали, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження та обсудивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.194 КПК України, належним чином мотивував свій висновок та обґрунтовано прийняв рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , навівши переконливі мотиви про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, врахувавши всі обставини провадження по якому ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні декількох тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, особу підозрюваного, відсутність постійного місця роботи, що свідчить про те, що ОСОБА_8 не має офіційного джерела доходу, останній свою причетність до скоєння кримінальних правопорушень у вчиненні яких він підозрюється заперечив, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти ряд інших кримінальних правопорушень.
Такі висновки суду в повній мірі відповідають вимогам ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК, що регулюють порядок вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, підтриманої адвокатом в ході апеляційного перегляду, підозрюваний ОСОБА_8 має підсобне господарство, сільгосптехніку, яку використовує надаючи жителям м. Гнівань послуги, мав непогані заробітки, відомостей про скрутне матеріальне положення підозрюваного не здобуто ні в ході розгляду в суді першої інстанції, так і не отримано таких в апеляційній, що свідчить, з огляду на кількість та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , про правильність висновку суду щодо розміру застосованої застави.
В ході апеляційного розгляду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не здобуто, тому обраний відносно ОСОБА_8 судом першої інстанції запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає меті застосування запобіжного заходу, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та зможе запобігти спробам, визначеним ч.1 ст.177 КПК.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 дотримано норми чинного КПК, підстав для зміни, скасування оскаржуваної ухвали суду не має.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ст.лейтенанта поліції ОСОБА_12 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 строком на 60 днів (до 26 лютого 2017 року) із визначенням застави у розмірі 100 750 гривень - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: (підпис)
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
Згідно з оригіналом