Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" січня 2017 р.Справа № 922/2691/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши справу
за позовом Заступник прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків
до Публічне АТ "Фармстандарт-Біолік", м. Харків
про стягнення шкоди в розмірі 1128827,12 грн.
за участю сторін:
прокурор -Горгуль Н.В.
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (позивач) до Публічного акціонерного товариства “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” (відповідач) про стягнення шкоди в розмірі 1128827,12 грн., заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Оскільки відповідач вимоги припису № 08-09-104 в термін до 19.08.2014 року добровільно не виконало , збитки, завдані державі, не відшкодовані, прокуратура звернувся до суду з відповідним позовом.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області під час проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” встановлено, що вказаний суб'єкт господарської діяльності при виробництві фармацевтичних препаратів та вакцин здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 52 стаціонарних джерел викидів незважаючи на закінчення терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин №63101363300-45, виданого 07.03.2008р. Державним управлінням охорони навколишнього середовища у Харківській, який сплинув 07.03.2013 року.
На думку прокурора, вказані дії з боку позивача є порушенням вимог ст. 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та ст. ст. 10, 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Державна екологічна інспекція у Харківській області позов прокурора підтримує та наполягає на його задоволенні, у письмових поясненнях (від 25.08.2016р.) заперечує проти обставин викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву ( т1. а.с. 86-94).
Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” вживало усіх необхідних заходів щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Так, відповідач звертає увагу на ті обставини, що відповідно до п. 3.11 ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України № 639 від 10.12.2008 року, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Крім того, відповідач не згоден з аналізом проведення проб викидів стаціонарних джерел та відсутністю в діях товариства складової цивільного правопорушення, а саме вина, що є обов*язковою умовою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків, на підставі викладених заперечень відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. ( т. 1 а.с.99-105).
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 28.12.2016 року до 05.01.2017 року до 10 години.
Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Провадження у справі зупинялось в зв*язку з призначенням судово-екологічної експертизи.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі Держекоінспекція) у період з 26.05.2014 року по 13.06.2014 року ( акт перевірки від 13.06.2014 року за № 715/01-04/08-09) проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” при здійсненні господарської діяльності, пов*язаної з виробництвом і торгівлею фармацевтичними препаратами (імунобіологічні вакцини, сироватки тощо) у м. Харкові ( територія Помірки, 70 Дзержинський район).
У ході даної перевірки встановлено, що вказане товариство при виробництві фармацевтичних препаратів та вакцин здійснювало викиди забруднюючих речовин (азоту, діоксину, оксиду вуглецю, аміаку, сірководню, кислоти капронової, діметилсульфіду, діоксину сірки, метану, ксилолу, уайт-спирту, пилу абразивно- металевого, сажі тощо) в атмосферне повітря з 52 стаціонарних джерел викидів.
При цьому, термін дії дозволу ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136300-45 виданого 07.03.2008 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області , сплинув 07.03.2013 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 13.06.2014 за №715/01-04/08-09( т.1 а.с 14-34). На підставі ОСОБА_2 перевірки було винесено Припис від 19.06.2014р. №08-09-104 (т.1., а.с. 43-45).
З метою усунення виявленого порушення, позивачем внесено керівнику ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” припис № 08-09-104, яким останнього зобов*язано в термін до 19.08.2014 року отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та після його отримання надати інформацію щодо роботи технологічного обладнання ( джерел викидів) від якого здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря окремо (в годинах) за період з 08.03.2013 по момент отримання дозволу - п. 2 та п. 3 припису.
На даний акт перевірки відповідачем у справі були надані зауваження ( т.1 а.с.35-39) на що Державною екологічною інспекцією у Харківській області була надана відповідь на надані заперечення ( т.1 а.с.40-42).
За клопотанням відповідача судом була проведена судова екологічна експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання :
- Чи могла виробнича діяльність ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” за період з 08.03.2013 року по 04.01.2015 року призвести до погіршення якості повітря в найближчій житловій забудові, та чи підтверджується це матеріалами справи?
- Чи призвели викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК”, здійснені в період з 08.03.2013 року по 04.01.2015 року до перевищення нормативів гранично допустимих концентрації в найближчій житловій забудові?
- Чи достовірно розраховано масу наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК”, виконану в розрахунку збитків завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 08.03.2013 року по 04.01.2015 року ПАТ “ФАРМСТАНАДАРТ-БІОЛІК” від 03.02.2016 року, складений старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_4?
- Чи підтверджується матеріалами справи розрахунок збитків завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 08.03.2003 року по 04.01.2015 року ПАТ “ФАРМСТАНАДАРТ-БІОЛІК” від 03.02.2016 року, складений старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_4?
Вказане клопотання відповідач мотивував тим, що розрахунок збитків завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 08.03.2013 року по 04.01.2015 року ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” від 03.02.2016 року, складений старшим державним інспектором з охорони навколишнього середовища Харківської області ОСОБА_4, викликає сумнів та потребує експертної перевірки. Провадження у справі зупинялось.
20.12.2016 року до суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. зас. проф. ОСОБА_3 надійшов висновок комплексної судової інженерно-екологічної та судової економічної експертизи за № 10369/10470 від 09.12.2016 року ( т.6 а.с.191-203).
Відповідно до зазначеного висновку експертами зроблений висновок, що ані розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК”, виконаний в розрахунку збитків завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 08.03.2013 року по 04.01.2015 року ПАТ “ФАРМСТАНАДАРТ-БІОЛІК” від 03.02.2016 року, складений старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_4, ані розрахунок збитків завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 08.03.2003 року по 04.01.2015 року ПАТ “ФАРМСТАНАДАРТ-БІОЛІК” від 03.02.2016 року, складений старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_4 документами справи не підтверджується, у зв'язку із тим що не вірно визначений період нарахування збитків та інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ “ФАРМСТАНАДАРТ-БІОЛІК” має недостовірні результати, які використані ДЕІ для розрахунку збитків.
Суд критично ставиться до висновків експертів виходячи з наступного.
Згідно з ч. 5 ст. 42, ч. 2 ст. 43 ГПК України та п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики визначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012, оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів.
Тобто, неможливість проведення експертом розрахунку розміру збитків, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим суд вирішує спір за наявними матеріалами.
Так, згідно пункту 2.2 "ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №639 від 10.12.2008р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064 (надалі - ОСОБА_3 №639), факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
Пунктом 2.7. зазначеної ОСОБА_3 передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п. 2.7.1).
Відповідно до п. 1.4 ОСОБА_3 №639, ця ОСОБА_3 поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.
Таким чином вбачається, що законодавець чітко визначив коло осіб уповноважених на здійснення розрахунків розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі ОСОБА_3, а саме державні інспектори Держекоінспекції.
У відповідності до ОСОБА_3 №639, а саме п. 3.11. "час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу".
Згідно п. 2.2. зазначеної методики "Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами".
Кількість забруднюючих речовин, що надійшла в атмосферне повітря від стаціонарних джерел основних виробництв була розрахована за період з 08.03.2013р. до 04.01.2015р., що не суперечить п. 3.11 та п. 2.2 ОСОБА_3 №639, оскільки:
Як роз'яснив Вищий арбітражний суд України у своєму роз'ясненні від 27.06.2001р. №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" із змінами і доповненнями, відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі (п.1.2).
З аналізу норм ОСОБА_3 №639 в їх сукупності та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що в пункті 3.11. визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою. Інакше б заперечувався взагалі встановлений статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства, а можливість звернення з вимогами про відшкодування заподіяних збитків ставиться в залежність від моменту виявлення правопорушення, що є неприпустимим.
Таким чином, з врахуванням того, що відповідачем не було спростовано, що ним здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, посилання на п.3.11 ОСОБА_3 №639 як підставу для відмови в позові, є недостатнім.
Крім того, твердження відповідача та експертів про те, що шкода внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинна була розраховуватися Держекоінспекцією лише за період проведення перевірки, є безпідставним, оскільки відповідно до листа-роз'яснення Держекоінспекції України від 28.11.2011 №5-17/1709/0/1-9/21 та пунктом 2.1 ОСОБА_3 №639 визначено, що викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства, вважаються наднормативними.
Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, розрахунковими методами проводиться у відповідності з п. 3.6 ОСОБА_3 за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Час роботи джерела в режимі наднормативного викиди визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11 Методики№639).
Таким чином, момент виявлення порушення визначається з початку експлуатації обладнання, пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без відповідного дозволу, зокрема:
- відлік фактично відпрацьованого часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається від дати закінчення терміну дії дозволу;
- у разі відсутності дозволу відлік часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається від дати, з якої суб'єкт господарювання здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу. Факт порушення суб'єктом господарювання фіксується у акті перевірки
Подібна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2012р. у справі №5019/1493/11 та від 13.03.2012р. №18/2595/11, від 01.07.2012 у справі №5002-34/5511-2011 та від 17.03.2016 у справі № 922/1848/15.
Крім того, відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики визначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 встановлено, що не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатись на нього в обґрунтування рішення не можна.
Як вбачається із сторінки 16 Висновку, експерти зазначають, що юридична оцінка вимог положень ОСОБА_3 №639 не входить до компетенції судових експертів, однак всупереч зазначеному, у подальшому експерти надають тлумачення п. 3.11 та 2.2. Методики№639, що суперечить ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» та ст. 41 ГПК та не може вважатися належним та допустимим доказом по справі.
Таким чином, Держекоінспекція вірно визначила час роботи джерела в режимі наднормативного викиду.
Так, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно із приписами ст.11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.
У відповідності до ст.ст. 33, 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено наступне, що у відповідності до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 715/0-04/08-09 від 26.05.2014 року встановлено, що ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” в період з 08.03.2014 року по 04.01.2015 року здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, внаслідок чого відбувались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушення ст. 11 Закону «Про охорону атмосферного повітря"
З метою усунення виявленого порушення, позивачем внесено керівнику ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” припис № 08-09-104, яким останнього зобов*язано в термін до 19.08.2014 року отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та після його отримання надати інформацію щодо роботи технологічного обладнання (джерел викидів) від якого здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря окремо (в годинах) за період з 08.03.2013 по момент отримання дозволу - п. 2 та п. 3 припису
За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області, були складені протокол про адміністративне правопорушення № 001268 від 27.06.2014 року та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 07-26-34 від 07.07.2014 року, згідно якої начальника відділу ОТ та ОНС ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” ОСОБА_5 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. Даний штраф був сплачений у добровільному порядку, згідно з квитанцією № 31 від 11.07.2014.
Слід відзначити, що у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Роз'яснення Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року).
На виконання п.2 припису від 19.06.2014 № 08-09-104 ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів від 05.01.2015 № 6310136300-1667, про що в порядку ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повідомило позивача листом від 28.05.2015 № 1853/25.
На виконання п.3 припису від 19.06.2014 № 08-09-104, ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” надало інформацію про часи роботи джерел викидів листом № 3872/25 від 27.08.2015 року.
Таким чином вбачається, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ «Фармстандарт-Біолік» викиди у період з 08.03.2013 по 05.01.2015 здійснювалися без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
В зв'язку з виявленими порушенням та враховуючи надані Відповідачем дані щодо часів роботи обладнання у наднормативному режимі листом від 27.08.2015 № 3872/25, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_4 та на підставі Методики№639, розраховано розмір шкоди заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та пред'явлено претензію № 15 від 03.02.016 щодо добровільного відшкодування шкоди в розмірі 1128827,12 грн., яку було направлено на адресу ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК”.
Вказану шкоду у встановлені ГПК строки ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” добровільно не відшкодувало.
Розрахунок проведено на основі розміру мінімальної заробітної плати громадян з урахуванням значень наднормативних обсягів викидів та регулюючих коефіцієнтів.
Згідно із п. 3.6 даної ОСОБА_3 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Як вбачається із матеріалів справи, Держекоінспекція здійснювала розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у відповідності до п. 3.6 Методики№639, а саме на підставі даних таблиці 5.1 звіту з інвентаризації викидів ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК”, яка на момент розгляду справи є чинною.
Крім того, при здійсненні такого розрахунку збитку до уваги слід брати не лише кількість стаціонарних джерел викиду та їх параметри, що зафіксовані у звіті інвентаризації підприємства, але й час роботи таких джерел, оскільки від нього залежить кількість (маса) наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Матеріали справи містять докази того, що деякі з стаціонарних джерел викидів певний час не працювали, так наказом від 13.02.2013 року за № 48 на виконання Розпорядження Державної служби України з лікарських засобів від 05.02.2013 року № 2-В на підприємстві відповідача виробництво лікарських засобів було зупинено, підприємство не здійснювало виробничу діяльність. Після усунення критичних порушень ліцензійних умов наказом від 13.12.2013 року за № 323 було відновлена діяльність цеху розливу, сублімації та упаковки препаратів .
Таким чином, позивач при здійсненні розрахунку врахував фактичний час роботи всіх джерел без дозволу на викиди, оскільки дані щодо фонду роботи джерел викидів у наднормативному режимі використані за даними наведеними у листі ПАТ “ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК” № 3872/25 від 27.08.2015 року.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
ОСОБА_2, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що твердження ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» про вживання всіх необхідних заходів щодо отримання дозволу є безпідставними та такими, що суперечать нормам встановлених у Постанові Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи». Крім того суд вважає, що ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» свідомо порушувало законодавство України у сфері охорони атмосферного повітря, оскільки фактично розпочало процедуру по отриманню дозволу не своєчасно, що виключає відсутність вини у відповідача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд установив факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що виявився у забрудненні атмосферного повітря без отримання відповідного дозволу, що підтверджено актом перевірки від 13.06.2014 №715/01-04/08-09.
Установлено судом і наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у здійсненні викидів без дозволу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства в період з 08.03.2013 до 04.01.2015; самої шкоди; не доведено відповідачем і відсутності його вини, а навпаки вина полягає у забрудненні атмосферного повітря шкідливими речовинами стаціонарних джерел.
При цьому суд зазначає, що не враховує висновок експерта в порядку ч. 5 ст. 42, ч. 2 ст. 43 ГПК України та п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики визначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012
Іншого обґрунтованого розміру збитків відповідачем до суду не надано. Відповідно до законодавства, що регулює дані правовідносини, підприємства та організації, несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок забруднення навколишнього середовища, зокрема шляхом викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, і відшкодовують її.
Статтею 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 1128827,12грн., є необґрунтованими та такими що такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, керуючись ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору та покладає на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 33 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря", ст.1166 ЦК України, ст.ст. 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 34, 43, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" ( код ЄДРПОУ 01973452, територія Помірки,70 м.Харків, 61070) на користь держави шкоду , заподіяну наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у розмірі 1128827,12 грн. ( один мільйон сто двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять сім тисяч гривень дванадцять копійок) , які перерахувати на р/р 33116331700009, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОРУ 37999654, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушеннями законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" ( код ЄДРПОУ 01973452, територія Помірки,70 м. Харків, 61070) на користь Прокуратури Харківської області ( м. Харків, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800 судовий збір у розмірі 16 932,41 грн. за подання позовної заяви .
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.01.2017 р.
Суддя ОСОБА_6