33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
04 січня 2017 р. Справа № 918/1342/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ - ЕКО"
до відповідача ОСОБА_1 спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Галузеве"
про стягнення заборгованості в сумі 137 525,14 грн.
За участю представників
позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" в якому просить стягнути з останнього 120 000 грн. заборгованості за виконані роботи згідно Договору № Д-1 від 09.01.2013 року, 16 187,43 грн. пені, 3% річних в сумі 1 337,71 грн..
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Договору Відповідач доручив, а Позивач прийняв на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту систем диспетчеризації ліфтів та диспетчерського обладнання.
До винесення рішення зі спору представник позивача подав заяву від 03.01.2017р. про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. в зв"язку зі сплатою його Позивачем. Надав суду копію платіжного доручення № 288 від 29.12.2016 року на суму 100 000 грн..В даній заяві просив повернути судовий збір в частині зменшення розміру позовних вимог. Дії позивача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а відтак суд приймає дану заяву до розгляду.
Відтак, предметом розгляду в даній справі є стягнення основної заборгованості у сумі 20 000 грн..
Крім того, представник відповідача 04.01.2017 року надав суду платіжні доручення №288 від 29.12.2016 року на суму 100 000 грн; №307 від 04.01.17р. на суму 20 000 грн., про повне погашення основного боргу. Просив суд припинити провадження в цій частині.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та клопотання відповідача, підтримав та просив суд задоволити.
Відтак, ухвалою суду від 04 січня 2017 року провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" основного боргу в сумі 20 000 грн. 00 коп. припинено.
Представник відповідача надав суду відзив №1 від 03.01.2017 року. Крім того, в судовому засіданні просив суд припинити провадження у справі у частині стягнення основного боргу, у зв"язку із добровільною сплатою, та просив зменшити розмір пені. Несвоєчасну оплату пояснює складним фінансовим та матеріальним становищем підприємства, збитковістю господарської діяльності, що виникла значною заборгованістю споживачів за послуги диспетчеризації ліфтів. Єдиним джерелом надходження коштів до житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" є кошти від ЖКП за надані підприємством послуги з диспетчеризації ліфтів, технічного обслуговування систем диспетчеризації.
Погашення заборгованості перед позивачем стало можливим виключно по факту оплати ЖКП частини заборгованості в кінці грудня 2016 року. Вказане підтверджується підсумковими банківськими виписками за 28- 29 грудня 2016р. (Додаток 4).
Проте підприємство продовжує перебувати у важкому фінансовому положенні, так станом на 01.01.2017 р. загальна сума заборгованості ЖКП міста за надані послуги з диспетчеризації перед підприємством становить 434,5 тис. грн.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, заслухавши представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
09 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «"АРМ-ЕКО" (далі Підрядник) та житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве" (далі Замовник) був укладений підрядний договір №Д-1 на технічне обслуговування та ремонт систем диспетчеризації ліфтів (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту систем диспетчеризації ліфтів та диспетчерського обладнання згідно Додатку №1, який є невід"ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору, додатків №1 та №2 до Договору розмір плати за виконання робіт протягом грудня 2015-листопада 2016 року становив 20 000 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору акт виконаних робіт є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Підрядником.
Протягом грудня 2015 - листопада 2016 Позивач виконав, а Відповідач прийняв роботи на загальну суму 240 000,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 4115 від 31.12.2015 р., № 350 від 29.01.2016 р., № 629 від 29.02.2016 р., № 911 від 31.03.2016 р., № 1277 від 29.04.2016 р., № 1742 від 31.05.2016 р., № 2114 від 30.06.2016 р„ № 2518 від 29.07.2016р., №3012 від 31.08.2016р.,№ 3437 від 30.09.2016р.,№3883 від 31.10.2016р., №4434 від 30.11.2016р.
Пунктом 5.7. Договору передбачено, що Відповідач до 20 числа місяця наступного за звітним самостійно в повному обсязі сплачує вартість виконаних робіт.
Відповідач частково оплатив виконані роботи та сплатив Позивачу грошові кошти в сумі 120 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 01.02.2016 р., від 30.03.2016 р., від 23.05.2016 р., від 30.06.2016 р., від 01.08.2016 р., від 27.09.2016 р.
Судом встановлено, що на час розгляду справи основна заборгованість відповідача згідно підрядного договору № Д-1 на технічне обслуговування та ремонт систем диспетчерезації ліфтів від 09.01.2013 року погашена повністю.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 1 статті 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до статті 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
В зв'язку із несвоєчасною сплатою основного боргу Відповідачем перед Позивачем, останнім нарахована пеня у розмірі 16187,43 грн. за період з грудня 2015р. по листопад 2016 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а.с.39) та здійснивши її перерахунок відповідно до п.6.2 Договору суд дійшов висновку про те, що він є правильним і стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 16187,43 грн. за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року.
Однак господарський суд зазначає, що нараховані Позивачем штрафні санкції (пеня) надмірно великі в порівнянні із збитками Позивача, а відтак останні підлягають зменшенню. Зменшуючи розмір пені, що підлягає до стягнення суд керувався наступним.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
На сьогоднішній день Відповідач не має можливості вчасно виконувати взяті на себе договірні зобов'язання у зв'язку із наявною великою дебіторською та кредиторською заборгованістю. Крім того, Позивач погасив наявну заборгованість.
Тому, на підставі наведеного та п.3 ч.І ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» суд зменшує позовні вимоги в частині нарахованої пені на 50 %.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищенаведеної норми закону Позивач нарахував Відповідачу 3% річних в сумі 1337,71 грн. за період з грудня 2015 по листопад 2016 року. Перевіривши їх нарахування, суд прийшов до висновку, що вони є арифметично правильними, законними, а відтак підлягають задоволенню.
На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути із Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 22, код ЄДРПОУ 31830349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (35364, Рівненська обл., Рівненський район, с.Грушвиця Друга, вул. 40 років Перемоги,1, код ЄДРПОУ 330011226) пені у сумі 8093,72 грн., 3% річних в сумі 1337,71 грн., судовий збір в сумі 262,88 грн..
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 8093 грн.72 коп..
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 05.01.2017 року.
Суддя Марач В.В.