33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
28 грудня 2016 р. Справа № 918/1159/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача ОСОБА_1 міської ради Рівненської області
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 міське комунальне підприємство
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Вараш 30"
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 співвласників багатоквартирного будинку "Перемоги 32 А"
про визнання рішення незаконним
В засіданні приймали участь:
Від позивача : ОСОБА_4 (довіреність №865 від 22.04.2016р.).
Від відповідача : не з'явився.
Від третьої особи 1: не з'явився.
Від третьої особи 2: не з'явився.
Від третьої особи 3: не з'явився.
Від третьої особи 4: не з'явився.
Суть спору: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міської ради Рівненської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 міське комунальне підприємство з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради №377 від 07 жовтня 2016 року "Про передачу багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, Вараш мікрорайон буд. 30 з комунальної власності в управління ОСББ "Вараш 30".
Ухвалою суду від 02 листопада 2016 року судом порушено провадження у справі №918/1159/16, справу призначено до слухання на 15.11.2016р.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міської ради Рівненської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 міське комунальне підприємство з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради №373 від 07 жовтня 2016 року "Про передачу багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон буд. 32А з комунальної власності в управління ОСББ "Перемоги 32А".
Ухвалою суду від 04 листопада 2016 року судом порушено провадження у справі №918/1191/16, справу призначено до слухання на 15.11.2016р.
14 листопада 2016 року позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання, в якому просить суд при розгляді справ №918/1159/16 та №918/1191/16 здійснювати технічну фіксацію судового процесу.
Згідно абзацу 7 статті 81.1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Судом дані клопотання задоволено.
Ухвалою суду від 15 листопада 2016 року розгляд справи №918/1159/16 відкладено на 29 листопада 2016 року. Крім того, даною ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено ОСОБА_2 примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області.
Ухвалою суду від 15 листопада 2016 року розгляд справи №918/1191/16 відкладено на 29 листопада 2016 року. Крім того, даною ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено ОСОБА_2 примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області.
Ухвалою суду від 29 листопада 2016 року до участі в розгляді справи №918/1159/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Вараш 30".
Ухвалою суду від 29 листопада 2016 року до участі в розгляді справи №918/1191/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 співвласників багатоквартирного будинку "Перемоги 32А".
Крім того, на підставі клопотання позивача, ухвалою суду від 29 листопада 2016 року керуючись статтею 58 Господарського процесуального кодексу України судом об'єднано справу № 918/1159/16 та справу № 918/1191/16 - в одне провадження за номером № 918/1159/16, розгляд справи відкладено на 15 грудня 2016 року.
ОСОБА_1 міське комунальне підприємство, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подало відзив на позовну заяву, в якому вказана третя особа зазначила, що спірні рішення є законним, оскільки органом, який діє в інтересах територіальної громади міста ОСОБА_1, є ОСОБА_1 міська рада, а тому остання уповноважена розпоряджатися відповідним комунальним майном. Вказала, що наявність встановленої судовими рішеннями заборгованості ОСОБА_1 міського комунального підприємства перед позивачем не надає останньому права власності на належне територіальній громаді міста ОСОБА_1 нерухоме майно. У вказаних поясненнях ОСОБА_1 міське комунальне підприємство також наголосило на відсутності у нього фактичної можливості передати житлові будинки з комунальної власності на баланс/управління ОСОБА_3 співвласників багатоквартирних будинків у зв'язку з накладенням арешту на вказане нерухоме майно.
Ухвалою суду від 15 грудня 2016 року на підставі клопотання позивача строк розгляду спору у справі № 918/1159/16 було продовжено на 15 днів - до 15 січня 2017 року, а розгляд справи відкладено на 28 грудня 2016 року.
Представник позивача у даному судовому засіданні 28 грудня 2016 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач та треті особи не забезпечили явку уповноважених представників в судове засідання призначене на 28.12.2016р., хоча належним чином були повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представників відповідача та третіх осіб.
В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд:
Постановою в.о. начальника ОСОБА_2 ДВС ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 березня 2016 року ВП № 48712338 на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 01 вересня 2015 року № 918/557/15 про стягнення з ОСОБА_1 міського комунального підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" заборгованості в сумі 819 672 грн. 28 коп., 262 413 грн. 82 коп. пені, 26 782 грн. 15 коп. трьох процентів річних, 673 146 грн. 70 коп. інфляційних втрат та 40 888 грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього на суму 1 822 903 грн. 53 коп., було накладено арешт на майно ОСОБА_1 міського комунального підприємства, зокрема, на житлові будинки за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Вараш мікрорайон буд. 30 та Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон, буд. 32А. Даною постановою також було накладено заборону здійснювати відчуження, передачу, або пошкодження цього майна.
Постановою в.о. начальника ОСОБА_2 ДВС ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 березня 2016 року ВП № 48876623 на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року № 918/915/15 про стягнення з ОСОБА_1 міського комунального підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" заборгованості за березень 2015 року в сумі 2 509 711 грн. 42 коп., 202 156 грн. 94 коп. пені, 20 215 грн. 68 коп. трьох процентів річних, 42 645 грн. 02 коп. інфляційних втрат, а всього на суму 2 774 729 грн. 06 коп., було накладено арешт на майно ОСОБА_1 міського комунального підприємства, зокрема, на житлові будинки за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Вараш мікрорайон буд. 30 та Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон, буд. 32А. Цією постановою також було накладено заборону здійснювати відчуження, передачу, або пошкодження цього майна.
Постановою в.о. начальника ОСОБА_2 ДВС ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 березня 2016 року ВП № 49574822 на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 23 листопада 2015 року № 918/1228/15 про стягнення з ОСОБА_1 міського комунального підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" заборгованості в сумі 4 471 030 грн. 76 коп., 407 979 грн. 21 коп. пені, 44 426 грн. 63 коп. трьох процентів річних, 39 451 грн. 16 коп. інфляційних втрат та 80 563 грн. 00 коп. судового збору, а всього на суму 5 043 450 грн. 76 коп., було накладено арешт на майно ОСОБА_1 міського комунального підприємства, зокрема, на житлові будинки за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Вараш мікрорайон буд. 30 та Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон, буд. 32А. Зазначеною постановою також було накладено заборону здійснювати відчуження, передачу, або пошкодження цього майна.
Згідно наявної у матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, 16 травня 2016 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 міського комунального підприємства було накладено відповідне обтяження.
Судом також встановлено, що постановою в.о. начальника ОСОБА_2 ДВС ОСОБА_1 міського управління юстиції ОСОБА_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2016 року у зведеному ВП № 44201994, до якого входять, зокрема, вищенаведені накази Господарського суду Рівненської області, було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 міського комунального підприємства та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить наведеному боржнику.
Рішенням ОСОБА_1 міської ради Рівненської області №373 від 07 жовтня 2016 року вирішено передати багатоквартирний будинок, який розташований за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон буд. 32А з комунальної власності в управління ОСББ " Перемоги 32А".
Рішенням ОСОБА_1 міської ради Рівненської області №377 від 07 жовтня 2016 року вирішено передати багатоквартирні будинки, які розташовані за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, Вараш мікрорайон, буд 30 з комунальної власності в управління ОСББ " Вараш 30".
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що вказані рішення було прийнято відповідачем з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та всупереч заборони на відчуження чи передачу вищезазначеного майна, встановленої постановою ОСОБА_2 ДВС ОСОБА_1 міського управління юстиції від 16 березня 2016 року, що порушує його права як стягувача у зведеному ВП № 44201994. Крім того, дані рішення, на думку позивача, прийнято без оприлюднення їх у встановленому законом порядку та надання часу для прийняття відповідних зауважень та пропозицій, а також проекти цих рішень не були подані у встановленому регламентом ОСОБА_1 міської ради порядку, у зв'язку з чим останні підлягають визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 5 статті 16 цього Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Положеннями статті 60 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до пункту 2.4 статуту ОСОБА_1 міського комунального підприємства, останнє користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна.
З матеріалів справи вбачається, що комунальне майно територіальної громади міста ОСОБА_1 закріплене за ОСОБА_1 міським комунальним підприємством на праві господарського відання. У той же час суд зазначає, що при закріпленні майна, зокрема, багатоквартирних житлових будинків, розташованих за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Вараш мікрорайон буд. 30 та Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон буд. 32А, на праві господарського відання, ОСОБА_1 міське комунальне підприємство у встановленому законом порядку не набуло права власності на зазначене нерухоме майно, а лише отримало можливість здійснення своєї статутної діяльності для забезпечення потреб територіальної громади міста щодо надання послуг з обслуговування та ремонту житла, тощо.
Так, відповідно до статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 382 ЦК України передбачено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно положень статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Статтею 5 вищезгаданого Закону передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно Рішення Конституційного суду України у справі № 1-2/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Відтак, приміщення загального користування є спільною сумісною власністю власників житлових квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, право власності на квартири в житлових будинках належать особам, що оформили право власності на відповідні житлові квартири.
У той же час у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про наявність у ОСОБА_1 міського комунального підприємства належним чином оформленого права власності на багатоквартирні будинки, які розташований за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Вараш мікрорайон, 30 та Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон буд. 32А.
Статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно пункту 5, пункту 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
До виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (пункт 31 статті 26 вищевказаного Закону).
Відтак, вищенаведені повноваження, прямо передбачені чинним законодавством, і були реалізовані ОСОБА_1 міською радою шляхом прийняття оскаржуваних рішень від 07 жовтня 2016 року № 373 "Про передачу багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон буд. 32А з комунальної власності на баланс/управління ОСББ "Перемоги 32А" та від 07 жовтня 2016 року № 377 "Про передачу багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Вараш мікрорайон буд. 30 з комунальної власності на баланс/управління ОСББ "ОСББ Вараш 30", якими було вирішено передати багатоквартирні будинки з комунальної власності на баланс/управління ОСОБА_3 співвласників багатоквартирних будинків.
У той же час суд зазначає, що ОСОБА_1 міське комунальне підприємство (що є боржником у вищезазначеному виконавчому провадженні), на майно якого накладено арешт постановою в.о. начальника ОСОБА_2 16 березня 2016 року, не є власником багатоквартирних будинків, розташованих за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Вараш мікрорайон буд. 30 та Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Перемоги мікрорайон 32А, а відтак приймаючи спірні рішення від 07 жовтня 2016 року № 373 та №377 ОСОБА_1 міська рада не порушила права та охоронювані законом інтереси позивача як стягувача у виконавчому провадженні.
Відповідно до статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним (частина 2 статті 249 ГК України).
Відповідно до статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Відповідно до пунктів 2, 10 частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За частиною 2 статті 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Оскільки підставою визнання незаконним та скасування нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування є обов'язкове порушення прав чи законних інтересів суб'єкта господарювання, та враховуючи ті обставини, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено належними та допустимими доказами порушення прав чи законних інтересів Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Інші твердження позивача, викладені у його позовних заявах, також не беруться судом до уваги, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не було доведено наявності тих обставин, з якими закон безпосередньо пов'язує можливість визнання недійсним та скасування оспорюваних рішеннь відповідача як органу місцевого самоврядування.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм статей 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, господарський суд дійшов висновку що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати згідно статті 49 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписане суддею “03” січня 2016р.
Суддя Горплюк А.М.