30.12.2016 р. Справа № 914/3369/16
За позовною заявою: ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача-1: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, м.Київ
до відповідача-2: ОСОБА_3, м.Львів
про зобов'язання вчинити дію
Суддя Щигельська О.І.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1, м.Львів до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, м.Київ та до ОСОБА_3, м.Львів про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною мені сумою вкладу в розмірі 6600 дол. США згідно з договором №006-13514-270215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США в сумі 6600 доларів США і подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №006-13514-270215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США в сумі 6600 доларів США.
Відповідно до ст.61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Вичерпний перелік підстав, за яких суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви встановлено ч.1 ст.62 ГПК України. Зокрема, п.1 ч.1 ст.62 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду у господарських судах України.
Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (п.1); справи про банкрутство (п.2); справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції (п.3); справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (п.4); справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю) (п.4-1); справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери (п.5); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (п.6); справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (п.7); справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство (п.8).
Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №10 від 24.10.2011р. роз'яснено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (п.2).
Так, ч.1 ст.21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд звертає увагу на те, що позов пред'явлено до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та фізичної особи ОСОБА_3, водночас, у позовній заяві не зазначено, які вимоги заявлено саме до п.Соломонової Р.П., хоча у відповідності до п.4 ч.2 ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити серед іншого, зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
При обґрунтуванні звернення із вказаною позовною заявою до господарського суду, п.Бущак Л.І. посилається на висновок Верховного Суду України, зроблений у постанові від 15.06.2016р. по справі №21-286а16 про те, що виходячи із системного аналізу ч.3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-ХІІ, ст.1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-ІІІ, п.6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-VI та враховуючи положення ст.12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. У даній справі суди встановили, що банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, а за таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Так, згідно з ч.2 ст.1 ГПК України, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, тоді як відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI, а тому спір за позовом фізичної особи до банку, відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, не відноситься до юрисдикції господарських судів.
У спорах, пов'язаних з банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджена процедура ліквідації, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та пріоритетними відносно інших законодавчих актів.
Нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інших законодавчих актів України до юрисдикції господарських судів України не віднесено спори за позовом фізичної особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності з вимогами до банку, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджена процедура ліквідації, а тому вимоги п.Бущак Л.І. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що зазначена справа не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки склад учасників спору не відповідає приписам статті 1 ГПК України, спір, що виник між ними не носить характеру господарського, а відтак, у прийнятті позовної заяви слід відмовити як такої, що не підлягає розгляду в господарських судах України. Позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене і керуючись ст.1, ч.1 ст.12, ст.61, п.1 ч.1 ст.62, ст.86 ГПК України, суд -
у прийнятті позовної заяви відмовити.
Додаток для позивача: позовні матеріали на 25 аркушах.
Суддя Щигельська О.І.