Справа № 442/7472/15 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/783/6785/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія:2
27 грудня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретар Фейір К.О.
З участю: прокурора прокуратури Львівської області Заєць І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення літ.А-1 загальною площею 27,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржила Дрогобицька місцева прокуратура в особі керівника Мігоцького Л.З. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Стверджує, що матеріали справи не містять даних щодо звернення позивача до органів місцевого самроврядування стосовно узаконення самочинно збудованого приміщення, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання, а тому висновки суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване приміщення є хибним. Зазначає, що позивачами не надано доказів того, що Дрогобицька міська рада дала згоду на визнання права власності на самочинне будівництво здійснене на її земельній ділянці та що здійснене будівництво відповідає будівельним нормам і правилам, а відтак з врахуванням наведенного та вимог ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила чи здійснює таке будівництво не набуває права власності на нього. Ухвалюючи рішення, суд не врахував, що рішенням Дрогобицької міської ради від 22.07.2015 року ФОП ОСОБА_4 надано лише дозвіл на укладення договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності, а не право користування земельною ділянкою для будівництва нежитлової споруди, на яке посилається позивач в заяві. Також звертає увагу суду, що відповідно до положень ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та зазначених і доведених ним обставин, однак в матеріалах справи відсутні відомості, які підтверджують позовні вимоги ОСОБА_4 про поділ майна. Стверджує, що вказаним рішенням порушені інтереси держави в особі Дрогобицької міської ради стосовно реалізації прав законного користувача щодо спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей на правах законного користувача землі, що стало підставою для звернення прокуратури в її інтересах з даною апеляційною скаргою. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 68-72).
Відповідно до статті 305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши виступ прокурора Заєць І.Є. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 звернувся у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, а саме нежитлового приміщення загальною площею 27,9 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1
Зазначені правовідносини випливають із норм Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вийшов за межі позовних вимог та в порушення вимог ст.ст. 10, 213 ЦПК України посилався на обставини, які не досліджувалися в судовому засіданні, проте мали значення для справи. Суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи.
Визнання права власності на нерухоме майно, їх реєстрація можлива лише після прийняття в експлуатацію таких, про що відомості в матеріалах справи відсутні та зазначені справи відносяться до категорії справ щодо визнання права власності, а не до сімейних правовідносин.
Як вбачається із матеріалів справи, ні Дрогобицька міська рада, ні Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області до участі у справі залучені не були, ні позивач, ні відповідач із відповідними заявами у ці органи не зверталися. Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою КМУ №294 від 09.07.2014року, Держарбудінспекція України та її територіальні органи здійснюють в межах своїх повноважень державний контроль та нагляд за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.
Як встановлено із матеріалів справи, рішенням Дрогобицької міської ради від 22.07.2015 року ФОП ОСОБА_4 надано лише дозвіл на укладення договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності, а не право користування земельною ділянкою для будівництва нежитлової споруди, на яке позивач посилається у позовній заяві та суд в обгрунтування рішення. Отже, суд визнав право власності на самочинне будівництво відповідно до ст.376 ЦК України.
Технічний паспорт, який наявний у матеріалах справи, виданий КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» не підтверджує право власності позивача на нежитлову будівлю зазначену літ. А-1, яка знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 27, 9 кв.м.
Відовідно до ст. 309 ч.1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України,- колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради з а д о в о л ь н и т и .
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позову про поділ спільного майна подружжя та визнання права спільної сумісної власності на нежитлове приміщення за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь прокуратури Львівської області 535, 92 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк