Справа № 463/90/16 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/783/5761/16 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія:34
26 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. і Шеремети Н.О.,
при секретарі Цапові П.М.,
за участю позивача ОСОБА_3 і його представника - адвоката Веремчука В.А.;
ОСОБА_5 і його представника - адвоката Бень Б.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7, представника ОСОБА_3, на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди,
У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування 4 500 грн. матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що позивач мав у володінні автомобіль «УАЗ», який перебував у неробочому стані та знаходився на території його домогосподарства. Весною 2014 року відповідач ОСОБА_5 запропонував йому продати нижню частину згаданого автомобіля. Приблизно у грудні 2014 року відповідач вже запропонував йому продати весь автомобіль, на що позивач погодився та отримав від відповідача 3 500 грн., а іншу частину грошей в сумі 4 500 грн. відповідач зобов'язався передати йому через кілька днів. Однак у подальшому відповідач грошей йому не віддав, а у телефонній розмові повідомив, що кузов автомобіля продано лише за 300 грн., у зв'язку з чим відмовився сплатити обіцяні 4 500 грн., які позивач і просив стягнути в примусовому порядку (а.с. 1-2).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 55-56).
Дане рішення оскаржив представник позивача ОСОБА_3
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.
Вважає, що до суду були наданими докази, які свідчать про те що між сторонам по справі була укладена угода купівлі-продажу автомобіля УАЗ, що перебував у неробочому стані.
Звертає увагу на те, відповідач не заперечує факту отримання автомобіля, проте відмовляється сплачувати кошти за нього (а.с. 68).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту позову та апеляційної скарги, позивач наполягає на тому, що приблизно у грудні 2014 року між ним та відповідачем в усній формі було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, що перебував у неробочому стані, за ціною 8 000 грн., з яких реально він отримав лише 3 500 грн.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а статтею 632 ЦК України - що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1), а у випадку, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч. 4).
Пунктом 3 ч.1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищують у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (340 грн.), крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі, ч. 1 ст. 206 ЦК України - що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Системний аналіз вище наведених норм матеріального права свідчить про те, договір купівлі-продажу автомобіля повинен вчинятись у письмовій формі і, крім цього, укладення такого договору тягне за собою сплату до бюджету та відповідних державних фондів певних платежів.
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім цього, письмова форма договору купівлі-продажу автомобілів передбачена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388.
Цим же Порядком ... передбачено також і те, що перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ і, відповідно, перереєстрований в ДАІ.
З урахуванням вище наведеного, а також того, що договір купівлі-продажу автомобіля, що перебував у неробочому стані, між сторонами спору було укладено в усній формі, саме на позивача (як на продавця згаданого автомобіля) покладається обов'язок доведення перед судом належними та допустимими доказами ціни цього автомобіля, яка була обумовлена сторонами цього договору за домовленістю між продавцем (позивачем) та покупцем (відповідачем).
В той же час, позивачем не було подано до суду жодного доказу, який можна було б визнати належним та допустимим, на підтвердження того, що між сторонами була досягнутою домовленість про продаж автомобіля, що перебував у неробочому стані, саме за 8 000 грн. або що вартість цього автомобіля на момент укладення договору його купівлі-продажу складала 8 000 грн.
За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків оскаржуваного рішення, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, представника ОСОБА_3, відхилити та залишити рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15 липня 2016 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: