465/3691/16-а
2-а/465/306/16
Іменем України
12.10.2016 м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Масендич В.В.
при секретарі - Левицькому М.І.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Львові, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ПС2 № 862299 від 16 червня 2016 року. В обґрунтування заявленого позову зазначає, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Мотивує позов тим, що інспектор УПП м. Львова Світлак І.Р. помилково прийшов до висновку про порушення ним п. 8.4(в, г) Правил дорожнього руху, оскільки інспектором поліції не надано належної оцінки всім обставинам справи та не враховано положень п.п. 10.7., 10.9., 10.10 Правил дорожнього руху і конкретної дорожньої обстановки - виконання дозволеного наявними на ділянці автодороги дорожніми знаками маневру розвороту. Окрім того позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що інспектором УПП м. Львова Світлак І.Р. порушено вимоги ст. 283 КупАП - в оскаржуваній постанові вказано місце вчинення правопорушення на фактично неіснуючій вулиці - за змістом оскаржуваної постанови інкриміноване йому правопорушення вчинено на вул. Св. Юра в м. Львові, проте згідно даних офіційного веб-порталу «Судова влада» в м. Львові немає вул. Св. Юра, отже в оскаржуваній постанові вказане місце вчинення правопорушення, яке фактично не існує.
Відтак, вважає, що постанова є безпідставною, необґрунтованою, незаконною, просить суд скасувати таку.
Відповідачем - Управлінням патрульної поліції м. Львова на адресу суду були поданні письмові заперечення від 12.07.2016, в яких Управління просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, вважає, що інспектором Світлак І.Р. правомірно винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оскільки Правилами дорожнього руху заборонено рух при наявності дорожнього знаку 3.21, а також заборонено рух на смугах руху маршрутних транспортних засобів. Також Управлінням патрульної поліції м. Львова просило здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні позивач дав пояснення аналогічні із змістом позовної заяви та письмових пояснень, просив позов задовольнити.
Відповідач - Управління патрульної поліції м. Львова, в судове засідання не з'явилось, в своїх запереченнях проти позову, що були направлені на адресу суду, начальник управління А.Пузиревський просив розглядати справу без їх участі, інших клопотання від представника відповідача про розгляд справи у його відсутності на адресу суду не надходило.
Враховуючи відсутність відомостей про поважність причин неявки в судове засідання представника відповідача, а також враховуючи попередньо подане клопотання про слухання справи за відсутності представника відповідача суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судом встановлено, що 16 червня 2016 року інспектором Управління патрульної поліції Світлак І.Р. винесено постанову про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 862299 від 16 червня 2016 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосування положень ч.2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення - в межах санкції за більш тяжке правопорушення.
В оскаржуваній постанові інспектор поліції Світлак І.Р. вказує, що 16 червня 2016 р. о 11 год. 15 хв. керуючи транспортним засобом „БМВ Х5 " р.н. НОМЕР_1 на вул. Св. Юра у м. Львові позивач не виконав вимог дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та здійснив рух смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив вимоги п. 8.4(в, г) Правил дорожнього руху, отже допустив порушення передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проте згідно диспозиції ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення даною нормою передбачено відповідальність за правопорушення пов'язані із порушенням правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, але не передбачається відповідальність за невиконання вимог дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено».
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права и свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Суд приймає до уваги перевірені в судовому засіданні доводи позивача про відсутність в м. Львові вул. Св. Юра, від так констатує недотримання інспектором поліції Світлак І.Р. вимог ст. 283 КупАП щодо необхідності зазначення в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відомостей про місце вчинення адміністративного правопорушення.
Суд критично оцінює заперечення Управління патрульної поліції м. Львова, оскільки з наявних в матеріалах справи фотографій фактичного місця на якому було зупинено автомобіль позивача - ділянки автодороги від вул. Листопадового чину до вул. Шептицьких в м. Львові, вбачається що на проїжджій частині відсутня будь-яка дорожня розмітка, а наявний на дорозі дорожній знак - 5.10.1 "Виїзд на дорогу із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" відноситься до інформаційно-вказівних знаків, отже не є наказовим або заборонним знаком, категорії яких визначено п. 8.4 ПДР України, від так не забороняє рух по такій смузі.
Згідно ДСТУ 4100-2014 затверджених наказом Мінекономрозвитку України від 29.12.2014 №1484 (набрав чинності з 01.07.2015) передбачено, що дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби.
Наявний на дорозі дорожній знак - 5.10.1 "Виїзд на дорогу із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" відноситься до - інформаційно-вказівних знаків, від так не забороняє рух по такій смузі.
Відповідно до п. 10.10. ПДР України забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в'їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю. Дозволяється рух заднім ходом лише на дорогах з одностороннім рухом за умови дотримання вимог пункту 10.9 цих Правил та неможливості під'їхати до об'єкта іншим чином.
Згідно із п. 10.7. ПДР України розворот забороняється:
а) на залізничних переїздах;
б) на мостах, шляхопроводах, естакадах і під ними;
в) у тунелях;
г) за видимості дороги менше 100 м хоча б в одному напрямку;
ґ) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадку дозволеного розвороту на перехресті;
д) на автомагістралях, а також на дорогах для автомобілів, за винятком перехресть і місць, позначених дорожніми знаками 5.26 чи 5.27.
В даному випадку - на дорозі по ходу позивача не було наявного дорожнього знаку 5.8 або 5.11, а лише - 5.10.1 і 5.10.2, отже рух по такій смузі не заборонено, так само не заборонено виконання маневру розвороту та руху в зворотному напрямку.
Таким чином, з врахуванням наведених законодавчих положень і фактичних обставин справи, виконання позивачем маневру розвороту на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що не відокремлена дорожньою розміткою, та руху по такій смузі в зворотному напрямкуне є порушенням п. 8.4 (в,г) ПДР, відтак не містить ознак адміністративного правопорушення.
Жодних інших доказів, які б вказували на протилежне відповідачами суду всупереч вимог ч. 2 ст. 72 КАС України не надано.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Всупереч наведеному, інспектором УПП у м. Львові складено постанову та накладено на позивача адміністративне стягнення. Тому, постанова у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 862299 від 16 червня 2016 року, якою ОСОБА_1притягнуто до адміністративної відповідальності, є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»» від 23 січня 2015 року №2, питання справляння судового збору, крім Закону «Про судовий збір», регулюється іншим законодавством. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується, відтак питання розподілу судових витрат судом в даній справі не вирішується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 122, 276, 280, 287, 288, 289, 291, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 10, 11, 17, 18, 19, 71, 72, 171-2 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 862299 від 16 червня 2016 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Масендич В.В.