Справа № 464/2384/16-ц
пр.№ 2/464/939/16
28.12.2016 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді Чорної С.З.
при секретарі Довгун Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів,-
позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням неодноразово уточнених вимог просить: визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) про припинення трудового договору №3-к від 22.02.16р; поновити його на посаді заступника начальника інспекції Держенергонагляду у Львівській області інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України «ДП «НЕК «Укренерго»; стягнути з ДП «НЕК «Укренерго» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за 214 робочих днів в розмірі 80911,26 грн.; стягнути з ДП «НЕК «Укренерго» на його користь моральну шкоду в розмірі 25 000грн.
Свої вимоги мотивував тим, що працював на посаді заступника начальника інспекції - начальника відділу енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні» - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду з 24.04.2014 року. Наказом від 22 лютого 2016 року був звільнений з роботи з 23 лютого 2016 року у зв'язку із змінами істотних умов праці і на підставі п.6 ст.36 КЗпП. Своє звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки на підприємстві не було змін в організації виробництва і праці та відповідно дія його трудового договору мала продовжуватись. Так, згідно наказу ДП «НЕК «Укренерго» від 18 червня 2015 року №172 вирішено припинити діяльність відокремлених підрозділів шляхом їх закриття та перетворення у структурні підрозділи у складі відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго». 13 серпня 2015 року йому вручено попередження про скорочення його посади та запропоновано продовжити роботу на посаді інженера 2 категорії відділу енергетичного нагляду інспекції Держенергонагляду у Львівській області із робочим місцем у м.Львові, вул.К.Малицької, 16 у новоствореній інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні у складі відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» Державного підприємства «НАК «Укренерго». Він відмовився від пропозиції працювати на запропонованій посаді, оскільки згідно наказу №172 від 18 червня 2015 року мав бути автоматично переведений у нову структуру - інспекцію Держенергонагляду у Львівській області інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» Державного підприємства «НЕК «Укренерго» на посаду заступника начальника, про що повідомив відповідача у листі від 30 вересня 2015 року. 12 жовтня 2015 року у профспілковий комітет відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Західному регіоні» (стара структура) поступило подання в.о. начальника ВП «Держенергонагляду у Західному регіоні» ДП «НЕК «Укренерго» про надання згоди на його звільнення. Однак, профспілковий комітет відокремленого підрозділу старої структури не дав на це згоди, що не враховано в наказі №3-к від 22.02.2016 року.
У судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Просять позов задоволити.
У судовому засіданні представник відповідача ДП «НЕК «Укренерго» позов не визнав, підтримав письмові пояснення з яких вбачається, що жодних порушень трудового законодавства при звільненні позивача не було допущено. Відокремлений підрозділ «Держенергонагляд у західному регіоні» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» мав статус філії ДП «НЕК «Укренерго» та був закритий /припинений на виконання наказу ДП «НЕК «Укренерго» (юридичної особи) №172 від 18 червня 2015 року. На виконання наказу ДП «НЕК «Укренерго» №172 від 18 червня 2015 року ліквідовано ВП «Держенергонагляд» у Західному регіоні та створено Інспекцію Держенергонагялу у Західному регіоні ВП «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго». Відтак, було припинено діяльність відокремленого підрозділу «Держенергонагляд» у Західному регіоні шляхом його закриття та перетворення у структурні підрозділи у складі відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго». Позивач до звільнення працював на посаді заступника начальника інспекції - начальника відділу енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні» - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду. Інспекція Держенергонагляду у Львівській області була структурним підрозділом ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні». В організаційній структурі інспекції Держенергонагляду у Львівській області було передбачено посади заступника начальника інспекції - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду та заступника начальника інспекції - начальника відділу енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні» - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду.
3гідно ч.3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис і відповідно здійснює підбір кадрів. Керуючись вище зазначеною нормою Господарського кодексу України юридичною особою було затверджено організаційну структуру структурного підрозділу Відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд». Після проведення реорганізації юридичної особи завдання та функції ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні» перейшли до інспекції Держенеронагляду у Західному регіоні ВП «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго». Інспекція Держенергонагляду у Львівській області, яка до реорганізації входила в структуру ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні» після реорганізації стала структурним підрозділом інспекції Держенеронагляду у Західному регіоні ВП «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго». В організаційній структурі інспекції Держенергонагляду у Львівській області в ході проведення реорганізації було ліквідовано посаду заступника начальника інспекції - начальника відділу енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні» - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду, на якій до звільнення працював позивач. У зв'язку з ліквідацією посади, яку обіймав позивач, юридичною особою в порядку визначеному ст.32 КЗпП ОСОБА_2 було запропоновано продовжити роботу на посаді інженера 2 категорії відділу енергетичного нагляду інспекції Держенергонагляду у Львівській області із робочим місцем у м.Львові, вул.К.Малицької, 16. Позивач відмовився від посад, які йому було запропоновано і розглядав лише питання переведення його на посаду заступника начальника інспекції Держенергонагляду у Львівській області інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні ВП «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго». У зв'язку з проведеною реорганізацією, внаслідок якої скорочувалась одна з двох посад заступника начальника інспекції Держенергонагляду у Львівській області в юридичної особи виникла необхідність перевести на іншу посаду одного з двох заступників ОСОБА_3 чи ОСОБА_2. Для об'єктивності роботодавцем було проведено нараду 13.10.2015р щодо порівняльної характеристики кандидатів на посаду заступника начальника інспекції Держенергонагляду у Львівській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Керівництво віддало перевагу ОСОБА_3, як більш кваліфікованому працівнику. Оскільки звільнення відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства, а від так заявлений позов є безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, починаючи з квітня 2006 року працював у відповідача на різних посадах, зокрема, з 27 травня 2014 року на посаді заступника начальника інспекції - начальником відділу енергетичного нагляду - старшим державним інспектором з енергетичного нагляду інспекції Державного енергетичного нагляду у Львівській області відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Західному регіоні» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго». 13 серпня 2015 року позивачу вручено попередження від 06 серпня 2015 року, в якому було вказано, що згідно наказів по підприємству від 18 червня 2015 року № 172, від 31 липня 2015 року № 96 та від 03 серпня 2015 року № 98 йому буде змінено істотні умови праці з 01 жовтня 2015 року. 22 лютого 2016 року (наказ № 3-к) позивача звільнено з посади заступника начальника інспекції-начальника відділу енергетичного нагляду - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду, у зв'язку із відмовою від продовження роботи, у зв'язку із зміною істотних умов праці (п.6 ст.36 КЗпП України). Підстава: попередження від 06 серпня 2015 року, акт про відсутність письмової згоди продовжувати роботу на запропонованих посадах, згода профспілкової організації (протокол № 1 від 22 лютого 2016 року).
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з п.6 ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Відповідно до ч.2 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 цього Кодексу (ч.3 ст.32 КЗпП України).
Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив судам, що припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо роботодавцем буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.
Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
При цьому зміна істотних умов праці, передбачена ч.3 ст.32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п.1 ст.40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
Тобто, при звільненні на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв'язку із змінами умов праці, таке не повинно супроводжуватися скороченням чисельності чи штату працівників.
Саме до такого розуміння цих норми зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 23 березня 2016 року справі № 6-2748цс15, які відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.
Наказом від 18 червня 2015 року № 172 «Про оптимізацію структури відокремлених підрозділів Держенергонагляду в складі ДП «НЕК «Укренерго» припинено діяльність ряду виробничих підрозділів, зокрема, «Держенергонагляд у Західному регіоні» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» шляхом їх закриття та перетворення у структурні підрозділи у складі відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго». Пунктом 2.6. цього наказу на директора Головдерженергонагляду - Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ОСОБА_4 покладено обов'язок по забезпеченню переведення працівників відокремлених підрозділів до відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст.64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. (постанова ВСУ від 11 липня 2012 року у справі № 6-65цс12).
Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2014 року директором Головдеренергонагляду було затверджено організаційну структуру ВП «Держенергонагляд у Західному регіоні», а саме Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, за якою у складі Інспекції Держенергонагляду у Львівській області існувало дві посади заступника начальника: заступник начальника інспекції - начальник відділу енергетичного нагляду - старший державний інспектор з енергетичного нагляду, яку обіймав позивач, та заступник начальника інспекції - старший державний інспектор з енергетичного нагляду, яку обіймав ОСОБА_3
На виконання вимог наказу від 18 червня 2015 року № 172 «Про оптимізацію структури відокремлених підрозділів Держенергонагляду в складі ДП «НЕК «Укренерго» 03 серпня 2015 року було затверджено нову організаційну структуру, за якою у складі існували такі посади, як заступник начальника інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні - начальник інспекції Держенергонагляду у Львівській області - старший державний інспектор з енергетичного нагляду, та заступник начальника інспекції - старший державний інспектор з енергетичного нагляду (на останню посаду був переведений ОСОБА_3.).
Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач надав свою згоду, до моменту введенню в дію нової організаційної структури, на продовження роботи на посаді заступника начальника інспекції, і фактично пропрацював на новому структурному підрозділі до часу його звільнення. Проте, всупереч вимогам наказу від 18 червня 2015 року № 172, роботодавець не перевів позивача на цю посаду у новоутворений структурний підрозділ, а необґрунтовано звільнив на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, оскільки відбулася не зміна істотних умов праці, при продовження роботи за цією ж самою посадою, а її скорочення, що не допускається при припиненні трудового договору на підставі п. 6 ст. 36 цього Кодексу. Саме із відмовою від продовження праці на змінених умовах, і які фактично не відбулись, відповідач пов'язував звільнення позивача з роботи, що на думку суду є незаконним. Отже звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства. Незаконність звільнення також підтверджується висновками, зробленими Головним управлінням Держпраці у Львівській області, в ході перевірки додержання відповідачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає труд
Наказом державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 04 липня 2016 року № 219 «Про перейменування відокремленого підрозділу», перейменовано відокремлений підрозділ «Головдерженергонагляд» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню, як незаконно звільнений, на посаду, яка збережена у новій структурі відокремленого підрозділу, а саме на посаду заступника начальника інспекції Держенергонагляду у Львівській області інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго.
Крім того, згідно із ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи заробітна плата за грудень 2015 року становила 7 940 грн., а за січень 2016 року - 7 940 грн. Позивачем у грудні місяці відпрацьовано 23 робочі дні, а у січні - 19 робочих днів. Середньоденна заробітна плата позивача склала 378 грн. 09 коп. (7 940+7 940/23+19). Вимушений прогул позивача на день ухвалення рішення склав 214 робочих днів. На користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 80 911 грн. 26 коп. (378 грн. 09 коп. (середньоденна заробітна плата) х 214 (кількість днів вимушеного прогулу в годинах, за період з 23.02.2016 року по 28.12.2016 року).
Крім того, не підлягає до задоволення вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору №3-к від 22.02.2016р., з огляду на наступне.
Право особи на судовий захист передбачено ст.16 Цивільного кодексу України, частиною 2 цієї ж норми визначені способи захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права особи. Вказаний перелік способів не є вичерпним, однак, інший спосіб, що може бути застосований, має бути встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України).
Статтею ст.235 КЗпП України визначено спосіб захисту порушених незаконним звільненням трудових прав працівника шляхом поновлення його на роботі та оплату вимушеного прогулу. Відтак, поновивши позивача на роботі та стягнувши в його користь оплату вимушеного прогулу судом захищено порушене право позивача у спосіб визначений законом. А наведена позивачем вимога не передбачена як спосіб захисту порушеного права ні ст.16 Цивільного кодексу України, ні іншими нормами законодавства.
Вимоги про скасування наказу про звільнення є зайвою, оскільки такий спосіб захисту теж не визначений законодавством як спосіб захисту порушеного трудового права, крім того, наказ про звільнення як акт індивідуальної дії, вичерпав свою дію звільненням позивача, а судом захищено порушене право позивача у спосіб визначений законодавством шляхом поновлення на роботі.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Саме такий правовий висновок щодо вірного розуміння цієї норми міститься в постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.
Встановивши факт порушення трудових прав позивача, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що такі порушення призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 809,00 грн.
На підставі ст.ст.32, 36, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст.1, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника інспекції Держенергонагляду у Львівській області інспекції Держенергонагляду у Західному регіоні відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України «ДП «НЕК «Укренерго».
Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 80 911,26 гривень.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь держави 809,00 гривень судового збору.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з часу отримання його копії.
Головуючий: