іменем України
28 грудня 2016 рокуСправа №451/777/16-ц
Провадження № 2/451/347/16
Радехівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення,-
встановив:
11 липня 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житлом, виселення.
В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що ОСОБА_1 є власником 3/8 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1, де проживає (зареєстроване місце проживання) разом зі своєю дружиною ОСОБА_2, другим співласником будинку є третя особа, ОСОБА_7 Будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 складається із житлового будинку, літньої кухні та господарських прибудов. Відповідачі не зареєстровані у спірному будинку, мають інше місце проживання, де вони проживали до 2013 року, окремо від позивачів та третьої особи. В 2013 році відповідачі без будь-яких на то підстав, вселилися у вищезазначений житловий будинок і з того часу не допускають позивачів до нього. Позивачі як співласники будинковолодіння, а також як особи, що мають зареєстроване місце проживання в зазначеному будинку, жодної згоди на вселення відповідачів не давали. Через такі дії відповідачів позивачі змушені проживати в маленькому приміщенні в аварійній літній кухні, яка є не придатною для проживання особливо в зимову пору року. За наведених обстави позивачі фактично залишились безхатчинками, втратили нормальні соціальні зв'язки і переживають значні душевні страждання. Відповідачі ігнорують будь-які звернення позивачів, безрезультатним були і звернення в правоохоронні органи, що і стало підставою для звернення до суду. Відповідно до ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом ч. 1 ст.6 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Стаття 64 ЖК України встановлює, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення . До членів сім'ї наймача, зокрема, належать дружина наймача. Згідно ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Відповідно до ч.1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Тому просили постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод та забезпечити доступ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів понесені судові витрати та витрати на правову допомогу (а.с.3-3 зворот).
В процесі розгляду справи представником позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано заяву про доповнення позовної заяви, оскільки у процесі розгляду справи стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували місце проживання в спірному будинковолодінні в 2013 року, підставою для їх реєстрації була згода ОСОБА_7, яка на той момент була власником будинковолодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину, серії АВІ №210268, виданого 11 січня 2000 року державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори Луців І.П., та реєстраційного посвідчення від 2 лютого 2000 року, серії НОМЕР_1, виданого Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2013 року зазначені свідоцтво та реєстраційні посвідчення були скасовані, право власності ОСОБА_7 було припинене. В подальшому третя особа жодним чином не претендувала на визнання її власницею (співвласницею) зазначеного будинковолодіння, жодної реєстрації права власності за нею не проводилось. Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є: із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Зазначений правовий висновок встановлений Постановою Верховного суду України від 5 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 та є обов'язковим, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ст.360-7 ЦПК). Тому відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 втратили право користування спірним будинковолодінням, а відповідач ОСОБА_6 взагалі не зареєстрований у спірному будинку та не має жодних правових підстав на проживання в ньому. Позивачі як співласники будинковолодіння, а також як особи, що мають зареєстроване місце проживання в зазначеному будинку, жодної згоди на вселення відповідачів не давали.
В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили постановити рішення про задоволення позовних вимог.
Представник позивачів ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі як вони викладені у позовній заяві, просив постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Звертав увагу суду, що відповідачі у вказаному житловому будинку не є зареєстрованими, що підтверджується випискою із будинкової книги, виданою виконкомом Нивицької сільської ради Радехівського району Львівської області, яка долучена до матеріалів справи, тому у них відсутні підстави для проживання у спірному будинку. Окрім цього, просив врахувати, що третя особа ОСОБА_7 позбулася права власності, втратила таке право, оскільки не зареєструвала його у встановленому законом порядку, тому позивачі мають право на проживання у будинку, а відповідачі підлягають виселенню.
Відповідачі та третя особа і їх представник ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судових повісток (а.с.100).
Судом враховано заяву представника відповідачів та третьої особи ОСОБА_9, подану до суду 15 грудня 2016 року, в якій він зазначає, що ним та відповідачами надані суду усні заперечення щодо позову, просять в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.95).
В судовому засіданні 23.11.2016 року відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 проти позовних вимог заперечили вважають їх безпідставними, доручили представнику ОСОБА_9 надати суду пояснення.
В судовому засіданні 23.11.2016 року представник відповідачів та третьої особи ОСОБА_9 суду пояснив, що відповідно до норм ст.61 ЦПК України, обставини, які встановленні рішенням суду, що набрало законної сили і не скасоване, є доказом по справі і не підлягає додатковому доказуванню. Рішенням Радехівського районного суду від 18.08.2015 року за ОСОБА_1 визнано право власності частку у розмірі 3/8 спірного будинку з будівлями і господарськими спорудами. У мотивувальній частині шляхом розрахунку зазначено, що третя особа ОСОБА_7 станом на 15.04.1991 року мала 1/4 частки у колгоспному дворі та після смерті її чоловіка її частка збільшилась до 5/8, тому посилання позивачів на припинення частки третьої особи вважає безпідставним. Позивачу ОСОБА_1 реально частку в натурі не визначено, позову про реальний поділ суду не подавав, а тому позов про усунення перешкод можна ставити лише після виділення частки в натурі. Посилання на ст.64 ЖК України відповідачами є неправомірним, оскільки в даному випадку вони не є наймачами, а проживають у спірному будинку на підставі ч.2 ст.3 СК України як члени сім'ї співвласника. Вважає, що позивачами невірно обраний спосіб захисту порушеного права, шляхом усунення перешкод в користуванні до всього будинку, хоч при цьому позивач ОСОБА_1 має право лише на частку в розмірі 3/8. Крім цього звертав увагу суду, що позивач не чиняться перешкоди у користуванні будинком.
В судовому засіданні 28 грудня 2016 року свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду показали, що позивачі по справі живуть у приміщенні літньої кухні разом із сином, яка розташована на території будинковолодіння в АДРЕСА_1 й непридатна для проживання. У будинку проживає ОСОБА_7 разом із відповідачами по справі, позивачів до будинку не допускають. Перед засіданням 25 грудня 2016 року та 27 грудня 2016 року були свідками коли позивачів взагалі не допустили до будинку.
Суд, вислухавши думку позивачів, врахувавши пояснення представника ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від імені відповідачів та третьої особи, покази свідків, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи із наступних міркувань.
Відповідно до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК власник майна (будинку) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання.
Частиною 1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Суд встановив, що рішенням Радехівського районного суду від 18.08.2015 року за ОСОБА_1 визнано право власності на частку у розмірі 3/8 спірного будинку з будівлями і господарськими спорудами,що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.11-13).
Однак позивач разом із дружиною не користується цією часткою, оскільки відповідачі та третя особа їм чинять перешкоди.
Вказане підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, недовіряти яким у суду немає підстав, тому на думку суду позовні вимоги в цій частині є підставними, а тому їх необхідно задовольнити, зобов'язавши ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод та забезпечити доступ ОСОБА_1, ОСОБА_2 до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
В силу приписів ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2013 року визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_13, посвідченого секретарем Нивицької сільської ради 20 серпня 1998 року, скасовано свідоцтво про право на спадщину, сереї АВІ №210268, виданого 11 січня 2000 року державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори Луців І.П. та реєстраційного посвідчення від 2.02.2000 року, серії НОМЕР_1, виданого Червоноградським МБТІ про реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.77-81).
Рішенням Радехівського районного суду від 18.08.2015 року за ОСОБА_1 визнано право власності на частку у розмірі 3/8 спірного будинку з будівлями і господарськими спорудами,що знаходиться в АДРЕСА_1. В мотивувальній частині рішення суду судом встановлено, що третя особа ОСОБА_7 станом на 15.04.1991 року мала 1/4 частку у колгоспному дворі, успадкувавши 3/8 після смерті її чоловіка, її частка відповідно збільшилась до 5/8 частки члена колишнього колгоспного двору (а.с.76).
Вказане рішення суду набрало законної сили, сторонами не спорювалось.
Вказане свідчить про те, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вселились до спірного будинку зі згоди третьої особи ОСОБА_7, яка на той час була власником житлового будинку в АДРЕСА_1 та в даний час продовжує проживати у будинку.
Відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були за її ж згодою зареєстровані у житлову будинку в АДРЕСА_1 20 березня 2012 року в якості членів сім'ї власника цього будинку, є добросовісними наймачами, несуть витрати по утриманню будинку, а відтак на законних підставах проживають у ньому.
За змістом ст.ст.64, 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать: дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. При цьому, сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку ( в даному випадку у зв'язку з його смертю та переходом права власності на цей будинок до інших осіб) не позбавляє права колишніх членів його (їх) сім'ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.
Членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу, а саме у разі систематичного руйнування чи псування ними належного власнику жилого приміщення або використання його не за призначенням, або систематичного порушенням правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Аналогічну норму містить також ст.405 ЦК України, в якій зазначено, що члени сім'ї власника, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Позовних вимог про визнання реєстрації відповідачів незаконною позивачами не заявлялось, як і виділення часток у натурі.
Позивач по справі як і третя особа реєстрацію права власності своїх часток не оформили у встановленому законом порядку.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про виселення необхідно відмовити за безпідставністю, так як обставини на які посилаються позивачі не можуть бути підставою для виселення відповідачів із житлового будинку.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод та забезпечити доступ ОСОБА_1, ОСОБА_2 до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (жителів АДРЕСА_1) в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителів АДРЕСА_1 судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (жителів АДРЕСА_1) в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителів АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийСеменишин О. З.