"23" грудня 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді САВЛУК Т.В.,
при секретарі Стрижеус В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язати поновити виплату пенсії та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Лівобережного об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами: «Стягнути з Лівобережного об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві на скою користь 178 658 грн. 55 коп. призначеної пенсії за віком за період з 01 квітня по 31 грудня 2015 року. Зобов'язати Лівобережне об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату позивачу з 01 січня 2016 року призначеної раніше пенсії за віком відповідно до чинного законодавства у розмірі 90% без обмеження заробітної плати, згідно зі ст.37-1 Закону України «Про державну службу».
Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги позивач підтримує, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві, подав до суду письмові заперечення, просив відмовити у позові в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи та наведені відповідачем підстави для відмови у задоволенні позову, які викладено у письмових запереченнях на позов, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.4 ст. 122 КАС України.
Судом встановлено, що з 01 липня 2011 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднанні Управління пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком як державний службовець, яка призначена згідно закону України «Про державну службу».
15 квітня 2016 року позивач звернулась до Лівобережного об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком відповідно до чинного законодавства у розмірі 90% без обмеження заробітної плати, згідно зі ст.37-1 Закону України «Про державну службу» та зробити перерахунок пенсії за період з 01 червня 2015 року по 01 грудня 2015 року із розміру нарахованої та невиплаченої позивачу пенсії та нараховану суму невиплаченої пенсії з квітня 2015 року по даний час виплатити.
20 квітня 2016 року (вих..№1850/14/Л-130) Лівобережне об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві, у відповідь на звернення ОСОБА_1, відмовило у відновленні виплати пенсії, оскільки згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» ( в редакції Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015 року) тимчасово у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року особам, які працюють на посадах та умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» призначені пенсії (щомісячного довічного грошове утримання) не виплачується.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року (в редакції Закону, яка діяла станом на день призначення пенсії позивачу), виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213- VІІІ), абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 було викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.»
Аналогічні зміни було внесено до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширювався на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ цей Закон набрав чинності з 1 квітня 2015 року.
З 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911- VІІІ, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.
Частиною 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (зі змінами, внесеними Законом № 911- VІІІ, що набрали чинності з 01.01.2016 р.) було передбачено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
При цьому статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2015 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про прокуратуру», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.
Крім того, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ було передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу ґрунтувалися на вимогах діючого на той час законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
08 червня 2016 року Конституційним Судом України ухвалено Рішення №4-рп/2016 (Справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;
- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;
- пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2016 (Справа №1-8/2016) від 08.06.2016 року було визнано неконституційною заборону виплати з 01.04.2015 року і з 01.01.2016 року пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, позивач, продовжуючи працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії чи довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», мала право на отримання призначеної їй на загальних підставах пенсії за віком, оскільки таке право було поновлено 08 червня 2016 року Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2016 (Справа №1-8/2016), яке є остаточним, набирає чинності з дня його ухвалення та має преюдиціальне значення, в тому числі щодо досліджуваних спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із способів захисту порушеного права, визначених ч.3 ст.105 КАС України, суд, встановивши наявність протиправної поведінки відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, має зобов'язати їх до правової поведінки, шляхом покладення певного обов'язку - здійснити нарахування та виплатити недоплачених сум допомоги, встановлених базовим законом, з урахуванням здійснених виплат.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із способів захисту порушеного права, визначених ч.3 ст.105 КАС України, суд, встановивши наявність протиправної поведінки відповідача, як суб'єкта владних повноважень, має зобов'язати їх до правової поведінки, шляхом покладення певного обов'язку - здійснити нарахування та виплатити недоплачених сум додаткової пенсії, заподіяну здоров'ю, встановлених базовим законом, з урахуванням здійснених виплат.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язати поновити виплату пенсії та стягнення коштів підлягає задоволенню частково, а саме: підлягають поновленню порушені права позивача щодо поновлення виплати призначеної пенсії з 08 червня 2016 року.
В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині покладання на Лівобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов'язань виплатити позивачу пенсію державного службовця, оскільки питання виплати пенсій не відноситься до повноважень органів пенсійного фонду України, які в межах своєї компетенції уповноваженні приймати рішення щодо призначення та проведення перерахунку раніше призначеної пенсії особам, які мають право на пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2016 (Справа №1-8/2016) від 08 червня 2016 року, ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із змінами і доповненнями), ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 8-11, 17-19, 41, 69-71, 94, 100, 160-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язати поновити виплату пенсії та стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком, як державному службовцю, яка призначена згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Лівобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, як державному службовцю, яка призначена згідно Закону України «Про державну службу», з 08 червня 2016 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551(п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.
Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
