Справа № 638/14803/16-п Головуючий суддя І інстанції Наумова С. М.
Провадження № 33/790/1022/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.
28 грудня 2016 року. м. Харків
Суддя апеляційного суду Харківської області Чопенко Я.В. за участю захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Беркута Н.М., розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, мешканець м. Харкова,
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 04.09.2016 року близько 00.54 год. по вул. Архітекторів, буд. 24 в м. Харкові керував автомобілем Lexus RX350, державний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, які мали місце 4 вересня 2016 року.
Заслухавши пояснення захисника Беркута Н.М. на підтримку апеляційної скарги ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані не в повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння керував автомобілем.
Факт перебування в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не оспорює, однак, оглянувши відеозапис, який міститься в матеріалах справи, апеляційний суд не може констатувати перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, оскільки це не вбачається з відеозапису.
Відповідно до чинного законодавства України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Свідки вказують на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння в момент переслідування його поліцейськими.
До цих пояснень апеляційний суд ставиться критично.
Так свідок ОСОБА_3 в поясненях (а.с.3) вказує, що 4.09.2016 року водій автомобілю керував автомобілем білого кольору Lexus RX350, державний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння,
При цьому її пояснення не містять данних що вона була свідком відмови водія автомобіля від проходження освідоцтва на стан алкогольного сп'яніння.
З відеозапису вбачається, що працівники поліції прямували по дорозі між житловими будинками та побачивши автомобіль «Лексус» білого кольору, увімкнули проблискові маячки та під'їхали до цього автомобілю.
З відеозапису не вбачається що саме ОСОБА_1 керував автомобілем білого кольору Lexus RX350, державний номер НОМЕР_1 і з відеозапису неможливо ідентифікувати особу водія.
Покази ОСОБА_3 та працівників поліції викладені в постанові суду про переслідування працівниками поліції автомобіля Лексус саме чорного кольору спростовуються відеозаписом.
ОСОБА_1 не заперечував що вживав алкогольні напої, однак стверджує, що не був за кермом автомобіля.
Апеляційний суд враховуючи наведене, приходить до висновку що матеріали справи не містять належних данних що ОСОБА_1 в даному випадку підпадає під визначення водія в розумінні п.1.10 ПДР України оскільки доказів протилежного не здобуто.
Більш того, аналіз показів поліцейських викладених судом в оскарженій постанові (а.с.39) свідчить що патрульні поліцейські під'їхали до припаркованого чорного Lexus то в його салоні більше нікого не було. В подальшому до них підійшов п'яний ОСОБА_1, який став заперечувати той факт, що він був за кермом автомобілю. Однак, патрульними був складений протокол на ОСОБА_1, оскільки іншої особи, яка б могла керувати автомобілем поряд з ним не було.
Таким чином висновок суду базується не на встановлених фактах, а на припущеннях, що є недопустимим.
Враховуючи викладене вище, пояснення свідків ОСОБА_4, та ОСОБА_5 (а.с.2) апеляційний суд сприймає критично,
Більш того, в судовій постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Лексус» чорного кольору, про що також вказують поліцейські та свідок ОСОБА_3, хоча з відеозапису та фотокопії технічного паспорту вбачається, що автомобіль «Лексус», який належить ОСОБА_6 має білий колір.
Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, а в постанові по справі навести опис встановлених ним обставин за результатами розгляду справи.
Додержання цих вимог закону суддею не забезпечено.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1) ОСОБА_1 вмінено в провину порушення п.2.5 ПДР України, суд же першої інстанціїї в оскарженій постанові визнав ОСОБА_1 винним в порушенні п.2.9 -а яка згідно протоколу йому не була вмінена.
При розгляді справи судом першої інстанції допущена неповнота та однобічність.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи викладене, постанова судді суду першої інстанції від 21.11.2016 року підлягає скасуванню.
Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п. 7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційний суд після скасування постанови суду першої інстанції також позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2016 року щодо притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з збігом строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Харківської області Я.В. Чопенко