21.12.2016 Справа №607/12325/16-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження №42016210220000091 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, старшого солдата, номера обслуги гармати гаубичного артилерійського взводу гаубичної артилерійської батареї 4 гаубичного артилерійського дивізіону в/ч пп НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.402, ч.4 ст.407 КК України (в редакції Закону від 12.02.2015 року),
старший солдат військової служби за контрактом військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, на якого покладалися обов'язки щодо сумлінного, точного та вчасного виконання відданих командирами (начальниками) наказів, усупереч вимог ст.ст.11,28,30, 35,37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст.4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, усвідомлюючи те, що зобов'язаний неухильно та у визначений строк виконати наказ командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 26 січня 2016 року №18 про службове відрядження до складу сил та засобів, оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на термін виконання завдань з метою виконання службових (бойових) завдань згідно призначення і те, що відданий йому наказ є законним, зрозумілим і такими, що не допускають подвійного тлумачення, відчуваючи свою безкарність, діючи умисно, з єдиним злочинним наміром - не вибув у службове відрядження до складу сил та засобів, оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах особливого періоду.
Крім цього, старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової частини пп НОМЕР_1 (крім строкової служби), всупереч вимог ст.ст.9,11,12,16,49,58,59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно, в умовах особливого періоду, без поважних причин та за відсутності дозволу відповідного командування в/частини пп НОМЕР_1 , не з'явився у визначений строк, тобто 4 липня 2016 року о 8 годині 30 хвилин на службу до розташування військової частини пп НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та не виконуючи службові обов'язки до 15 години 00 хвилин 28 жовтня 2016 року (моменту прибуття), проводив час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_1 , не вживаючи мір для повернення до військової частини за наявності можливості для цього, маючи реальну змогу це зробити,
Обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні злочинів визнав повністю, суду пояснив, що дійсно він будучи військовослужбовцем військової частини пп НОМЕР_1 , усвідомлюючи те, що зобов'язаний неухильно та у визначений строк виконати наказ командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 26 січня 2016 року №18 про службове відрядження до складу сил та засобів, оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - не вибув у службове відрядження до складу сил та засобів, оперативно-тактичного угрупування «Луганськ», та крім того, не з'явився у визначений строк, тобто 4 липня 2016 року о 8 годині 30 хвилин на службу до розташування військової частини пп НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та не виконуючи службові обов'язки до 15 години 00 хвилин 28 жовтня 2016 року (моменту прибуття), проводив час на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_5 , визнавши свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.402, ч.4 ст.407 КК України (в редакції Закону від 12.02.2015 року), за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч.3 ст.402 КК України (в редакції Закону від 12.02.2015 року), тобто відкрита відмова виконати наказ начальника (непокора), вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та за ч.4 ст.407 КК України (в редакції Закону від 12.02.2015 року), тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, раніше не судимого, за місцем служби характеризується позитивно, перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, повного визнання обвинуваченим своєї вини, щиро розкаявся, що є обставиною, що пом'якшує покарання. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено, а тому покарання йому слід визначити в межах санкцій статей, за якою кваліфіковані злочини, у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені обов'язки.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.370,374 КПК України, Суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.402, ч.4 ст.407 КК України (в редакції Закону від 12.02.2015 року) і призначити йому за цими статтями покарання:
- за ч.3 ст.402 КК України (в редакції Закону від 12.02.2015 року) у виді позбавлення волі строком п'ять років;
- за ч.4 ст.407 КК України (в редакції Закону від 12.02.2015 року) у виді позбавлення волі строком три роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_5 визначити п'ять років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1