27.12.2016 Справа №607/12748/16-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016210220000101 від 14 липня 2016 року, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 , громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, водія гармати другого гарматного артилерійського взводу дванадцятої гаубичної артилерійської батареї четвертого гаубичного артилерійського дивізіону військової частини пп НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. 2015 року),
за участі:
прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
встановив:
ОСОБА_3 , уклавши контракт, був призваний на військову службу, яку проходив у військовій частині пп НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ). Відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини пп НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 червня 2016 року № 129 був зарахований до списків особового складу військової частини пп НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та призначений на посаду водія гармати другого гарматного артилерійського взводу дванадцятої гаубичної артилерійської батареї четвертого гаубичного артилерійського дивізіону. ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини пп НОМЕР_1 (крім строкової служби), всупереч вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно, в умовах особливого періоду, без поважних причин та за відсутності дозволу відповідного командування військової частини пп НОМЕР_1 , не з'явився у визначений строк, тобто 23 червня 2016 року о 8 год. 30 хв. на службу до розташування військової частини пп НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та не виконував службові обов'язки до 12 год. 30 хв. 11 листопада 2016 року (моменту прибуття), перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не вживаючи заходів для повернення раніше до військової частини за наявності можливості для цього і не заявляючи про своє місцезнаходження до правоохоронних органів чи органів державного управління, маючи для цього змогу.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. 2015 року), за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду. Дав показання про те, що дійсно як військовослужбовець 23 червня цього року не з'явився у військову частину на службу, а, не маючи на це відповідного дозволу, залишався вдома до моменту затримання. В цей час хворіла його 93-річна мати. Про вчинене шкодує, розкаюється, просить суд суворо не карати. На даний час проходить службу в зоні АТО. Перебуватиме на військовій службі до закінчення терміну контракту або закінчення особливого періоду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. 2015 року), як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини кримінального провадження, його негативну характеристику за місцем служби, та вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення.
Водночас, беручи до уваги дані про його особу, зокрема: те, що повністю визнав вину, злочин вчинив вперше, має 93-річну матір, відсутність скарг на його поведінку за місцем проживання; обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття; відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, проходить службу в зоні АТО /що у судовому засіданні підтвердили і прокурори/, суд не вбачає за необхідне покладати на нього обов'язки, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України, оскільки очевидною є неможливість їх виконання.
У цьому випаду, слід в порядку ч. 3 ст. 76 КК України, нагляд за засудженим покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в ред. 2015 року), та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 /один/ рік.
Нагляд за ОСОБА_3 покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча суддяОСОБА_1