29 грудня 2016 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В.,Шеремет А.М.,Григоренка М.П.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2015 накладено арешт на майно: житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. Лесі Українки, 236 в с. Зоряне, Млинівського району, Рівненської області на земельній ділянці (кадастровий номер 5623885500:03:001:0089), шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; оприскувач; косилку; сівалку для посіву буряків; сівалку для посіву зерна; картоплесаджалку; культиватор; обгортач картоплі; борони, телевізор "PANASONIK" діагональ екрана 32 дюйми; холодильник "Indesit"; морозильну камеру "Snaige"; шафу купе; ліжко; стіл дубовий з м'яким куточком та 6 табуретками; кухонну меблеву стінку; вмонтовані в кухонну меблеву стінку: електроплиту "Gorenie", електродуховку "Gorenie", мікрохвильову піч "Samsung", пральну машину "Electrolux"; твердопаливний котел "Веаbег"; газовий котел настінний.
До набрання чинності рішенням у справі заборонено будь-яким особам, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: по вул. Л. Українки, 236 в с. Зоряне, Млинівського району, Рівненської області.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність вказаної ухвали суду в з в'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що адреса: вул. Л. Українки, 236 в с. Зоряне, Млинівського району, Рівненської області в цьому населеному пункті відсутня.
Будинок по вул. Л. Українки, 23-б в с. Зоряне Млинівського району, Рівненської області, який на його думку, хотіла вказати суддя в оскаржуваній ухвалі, йому не належить, тому застосуванням такого заходу забезпечення позову порушено інтереси іншої особи.
Крім того, йому не належить та у його володінні не перебуває інше майно, зазначене в ухвалі.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Такий висновок суду відповідає нормам процесуального права.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України за заявою осіб, що беруть участь у справі, суд може забезпечити позов на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Способами забезпечення позову, передбачених статтею 152 ЦПК України, зокрема, є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборона вчиняти певні дії.
Право на повагу до власності закріплено в ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому дана стаття робить розмежування між позбавленням права власності (коли особа позбавляється права володіти, користуватися та розпоряджатися майном) та контролем за використанням власності (при обмеженні права користуватися чи розпоряджатися).
Згідно прецедентів Європейського Суду з прав людини, арешт майна є заходом по контрою за використанням власності, передбаченої в параграфі 2 ст. 1 Протоколу 1.
Як убачається з матеріалів справи після розірвання шлюбу за рішенням суду від 24.10.2016року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на те, що сторони не можуть дійти згоди щодо добровільного поділу набутих під час шлюбу об'єктів права спільної сумісної власності. Отримана судом 2.11.2016року заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач має намір відчужити спірне майно.
Предметом поділу позивачка зазначила: житловий будинок з надвірними будівлями по вул.Лесі Українки,23 б Млинівського району, оприскувач; косилку; сівалку для посіву буряків; сівалку для посіву зерна; картоплесаджалку; культиватор; обгортач картоплі; борони, телевізор "PANASONIK" діагональ екрана 32 дюйми; холодильник "Indesit"; морозильну камеру "Snaige"; шафу купе; ліжко; стіл дубовий з м'яким куточком та 6 табуретками; кухонну меблеву стінку; вмонтовані в кухонну меблеву стінку: електроплиту "Gorenie", електродуховку "Gorenie", мікрохвильову піч "Samsung", пральну машину "Electrolux"; твердопаливний котел "Веаbег"; газовий котел настінний, з проханням поділу його між сторонами.
Таким чином обрані позивачем види забезпечення позову пов'язані із змістом пред'явлених позовних вимог, є співмірними із заявленими вимогами, невжиття заходів може вплинути на невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому судом зроблено обґрунтований висновок про необхідність накладення арешту на спірне майно.
Із матеріалів справи також вбачається, що реєстрація 31.10.2016року права власності на спірну нерухомість за ОСОБА_3 підтверджує доводи позивачки про намір відповідача відчужити його третій особі без її згоди та не є підставою для скасування ухвали суду в цій частині, оскільки ОСОБА_1 в період розгляду справи про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 за актом прийому - передачі від 20.10.2016року передав у власність спірну нерухомість підприємству, створеному ним разом із ОСОБА_3 в той же день на підставі рішення про здійснення діяльності. Реєстрація повторного переходу права власності на це майно вже за ОСОБА_3 відбулася після подачі позову про поділ майна подружжя. Встановлені обставини свідчать про обґрунтованість ухвали суду та не позбавляють позивачку права захистити свої права, шляхом збільшення позовних вимог - пред'явлення відповідних вимог до ОСОБА_3, підприємства, реєстраційної служби тощо.
Відповідно до ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Оскільки нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі як об'єкт цивільних прав не вилучене та не обмежене в обороті, ризик його відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.
Колегія суддів враховує, що саме по собі накладення арешту на спірне майно без наміру власника його відчужити жодним чином не впливає на правовий статус майна і не впливає на права і законні інтереси такого власника.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів, що перелічене майно є власністю відповідача, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки майно, на яке накладено арешт, заявлено позивачем в позовній заяві до поділу, питання набуття майна, належності цього майна подружжю або іншій особі, законність його відчуження підлягають з'ясуванню в ході розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог процесуального закону, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Зазначення судом у оскаржуваній ухвалі про накладення арешту на будинок з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці за адресою: с.Зоряне Млинівський район вул. Л. Українки, 236, а не с.Зоряне Млинівський район вул. Л. Українки, 23-б та про постановлення ухвали 21.11.2015року, а не 21.11.2016року є помилкою, оскільки в заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просила накласти арешт на будинок саме за адресою с.Зоряне Млинівський район вул. Л. Українки, 23-б, і постановлення оспорюваної ухвали мало місце після винесення ухвали про відкриття провадження від 4.11.2016року, що може бути усунуто в порядку ст.219 ЦПК України після закінчення апеляційного розгляду справи.
Враховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.151,152,303,304,307,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: Бондаренко Н.В.
ОСОБА_4
ОСОБА_5