Справа № 567/797/16-ц
20 грудня 2016 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Венгерчук А.О.
секретар Самолюк А.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
представника відповідачки ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Острозі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
встановив:
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звернувся ОСОБА_1
У своїй позовній заяві зазначає, він у 2014 році відкрив кредитний банківський рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим йому видано електронну картку доступу № 4149 4378 5530 1121, та перебуваючи у дружніх стосунках з ОСОБА_3, повідомив їй пін-код до вказаної картки, а згодом, остання таємно викрала в нього електронну картку, періодично знімала готівку в банкоматі ПАТ КБ «ПриватБанк» та привласнювала їх.
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 03.02.2016 року затверджено угоду від 22 січня 2016 року про примирення між ним, та обвинуваченою ОСОБА_3 за яким призначено їй узгоджене сторонами угоди про примирення від 22 січня 2016 року покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання зі встановленням іспитового строку 1 рік та вона зобов'язалася не пізніше 30 січня 2017 року відшкодувати потерпілому невідшкодовану матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 6 500 гри. (шість тисяч п'ятсот гривень).
Вказуючи на те, що відповідачка не має наміру повністю погасити суму заборгованості до визначеної угодою про примирення дати, а на даний час, у період з 23.03.2015 року по 13.04.2016 року нею сплачено кошти на суму 3212,64 грн., на прострочену суму заборгованості йому банком нараховуються відсотки за використання кредитного ліміту, а також відсотки та штрафи за прострочення за кредитом.
Ппросить стягнути з ОСОБА_3 на його користь збитки, завдані внаслідок вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, вина у вчиненні якого встановлена вироком Острозького районного суду Рівненської області від 03.02.2016 року, у період з 05.02.2015 року по 11.07.2016 року у розмірі 6 396,36 грн.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали на підставі обставин викладених у ньому.
Позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказали, що при подачі позову здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої злочином, станом на 11.07.2016 року.
03.10.2016 року було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій було заявлено про стягнення з відповідача завданих збитків, які виникли у період з 05.02.2015 року по 14.09.2016 року, у розмірі 6 745.1 7 грн, проте з часу подачі позову та станом на 20.10.2016 року відповідач не здійснювала жодних платежів на погашення суми боргу, внаслідок цього розмір збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення, збільшився і станом на 20.10.2016 року розмір заборгованості позивача перед банком становить 4 492,15 грн., за вирахуванням суми, яку відповідачка зобов'язана сплатити до 30 січня 2017 року згідно вироку суду, а саме в розмірі 3 286,36 грн.
Розмір заборгованості позивача перед банком через неправомірні дії відповідачки станом на 20.10.2016 становить 1205,79 грн. (4 492,15 грн. - 3 286,36 грн.). При цьому здійснені платежі з пенсійної картки позивача, спрямовані на погашення заборгованості за кредитом починаючи з 14.09.2016 року, які заявлені в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних від 03.10.2016 року становлять 5 700,32 гри. (5 400,32 грн. здійснених платежів станом на 11.07.2016 року + 300 грн. регулярний платіж з пенсійної картки, спрямований на погашення заборгованості за кредитним договором 24.07.2016 року + 300 грн. - платіж з пенсійної картки, здійснений 24.08.2016 року + 300 грн. - платіж з пенсійної картки, здійснений 24.09.2016 року.
Зазначають, шо у зв'язку з неправомірним зняттям відповідачкою готівки з належної позивачу кредитної картки, останньому завдано збитків всього на суму 6 906,11 грн., яку вони просять стягнути з відповідача.
В судовому засіданні позивач та його представник збільшені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в заяві.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказав, що жодним чином не повідомляв банк про факт крадіжки його електронної картки № 4149 4378 5530 1121 та протиправне зняття з неї коштів ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позов не визнали. Відповідач подала заперечення на позовну заяву в якому вказала, що відповідно до мирової угоди, що підписана сторонами, їм чітко зазначено, що вона не пізніше 30 січня 2017 року зобов'язана відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 6500 грн. і виходячи з картки, яку ОСОБА_1 долучив до позову нею 11.04.2016 сплачено 200 грн. і 13.04.2016 року сплачено 2200 грн, 07.11.2016 року сплачено 3224грн.
Просить в позові ОСОБА_1 відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в судове засідання не з'явилась, подала заяву просили справу розглянути без їх участі.
З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 03.02.2016 року у справі № 567/57/16-к встановлено, що у період часу з 05 по 24 лютого 2015 року ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через банкомат відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», за допомогою електронної картки доступу № 4149 4378 5530 1121 до банківського рахунку, відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк», знаючи таємний «пін-код» доступу до банківського рахунку, зняла без відома ОСОБА_1 з належного йому кредитного рахунку грошові кошти у сумі 6 500 гри.
Вироком також затверджено угоду від 22 січня 2016 року про примирення між потерпілим ОСОБА_1, та обвинуваченою ОСОБА_3 за якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка)), за яким призначено їй узгоджене сторонами угоди про примирення від 22 січня 2016 року покарання у виді 1 (одного) року 2 місяці позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання зі встановленням іспитового строку 1 рік.
Відповідно до пп. «б» п. 2 Угоди про примирення підозрюваного з потерпілим від 22 січня 2016 року підозрювана ОСОБА_3 повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та зобов'язалася не пізніше 30 січня 2017 року відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 невідшкодовану матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 6 500 гри. (а.с.6-7,8)
Відповідно до пп. «б» п. 4 Угоди про примирення підозрюваного з потерпілим від 22 січня 2016 року для потерпілого наслідком затвердження угоди є обмеження права оскарження вироку , згідно з положеннями ст.ст. 394,424КПК України, зміст яких йому повністю роз'яснено та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Як вбачається з довідки, виданої керівником Острозького відділення № 2 Рівненської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 від 11.07.2016 року, до моменту зняття ОСОБА_3 готівки, заборгованість за кредитним рахунком відсутня. Загалом станом 11.07.2016 розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 4 882,40 грн. (а.с.9-11)
З довідки, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.09.2016 року, встановлено, що загалом станом 14.09.2016 розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 4630,21 грн. (а.с.29-30)
Згідно квитанцій банку - 11.04.2016 року ОСОБА_3 для ОСОБА_1 сплачено 200 грн. і 13.04.2016 року сплачено через Рівненське відділення «Проспект Миру» Рівненської філії 2200 грн., 07.11.2016 року сплачено 3224грн.
Відповідно до довідки № 1402 від 03.10.2016р. пенсія ОСОБА_3 становить 1695,33 грн. (а.с.38)
Відповідно до заяви ОСОБА_6 про приєдання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яку сторони визнали як угоду, вбачається, що 29.05.2013 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг(а.с.43).
З зазначеної заяви встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку та згоден, що його заява разом з зазначеними умовами, правилами та тарифами банку складає договір між ним та банком. (а.с.43)
Відповідно п.1.1.2.10. Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_6 був зобов'язаний вчиняти заходи про попередження втрати (крадіжки) карт, стікера, ПІНа або інформації, нанесеній на карту і магнітну стрічку, або їх незаконного використання.
Згідно із п.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 зобов'язався інформувати банк, а також правоохоронні органи про факт втрати картки, стікера, ПІНа, сім-картки мобільного телефону або отримання інформації про їх незаконне використання. При виникненні вищеперерахованих випадків необхідно звернутися у відділенні банку, або за вказаними телефонами.
Відповідно п.1.1.2.11.1. Умов та правил надання банківських послуг, у випадку оскарження одержувачем карти операцій, здійснених з використанням карти, або інформації, нанесеній на картку, держатель карти зобов'язаний протягом 30 днів з моменту утримання грошових коштів з рахунку звернутися в банк і заявити про оскарженні операції і причини їх оскарження, падати письмову заяву.
Згідно із п.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 зобов'язався, що у випадку якщо йому відома інформація про незаконне використання карти, він зобов'язаний в триденний термін після усної заяви про втрати картки, стікера чи ПІН-коду надати в банк докладний виклад обставин втрати карти, стікеру чи ПІН-коду і відому інформацію про їх незаконне використання.
За п.1.1.2.13. Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 зобов'язався письмово доручати банку внесення картки в стоп-лист платіжної системи.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення слід відмовити з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Острозького районного суду Рівненської області від 03.02.2016 року у справі № 567/57/16-к встановлено, що у період часу з 05 по 24 лютого 2015 року ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через банкомат відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», за допомогою електронної картки доступу № 4149 4378 5530 1121 до банківського рахунку, відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк», знаючи таємний «пін-код» доступу до банківського рахунку, зняла без відома ОСОБА_1 з належного йому кредитного рахунку грошові кошти у сумі 6500 грн, вирок набрав законної сили.
Вироком також затверджено угоду від 22 січня 2016 року про примирення між потерпілим ОСОБА_1, та обвинуваченою ОСОБА_3 - ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка)), за яким призначено їй узгоджене сторонами угоди про примирення від 22 січня 2016 року покарання у виді 1 (одного) року 2 місяці позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання зі встановленням іспитового строку 1 рік.
Відповідно до пп. «б» п. 2 Угоди про примирення підозрюваного з потерпілим від 22 січня 2016 року підозрювана ОСОБА_3 повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та зобов'язалася не пізніше 30 січня 2017 року відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 невідшкодовану матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 6 500 грн.
Відповідно до пп. «б» п. 4 Угоди про примирення підозрюваного з потерпілим від 22 січня 2016 року для потерпілого наслідком затвердження угоди є обмеження права оскарження вироку , згідно з положеннями ст.ст. 394,424КПК України, зміст яких йому повністю роз'яснено та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Згідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Вирок або постанова у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 471 КПК України в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
У відповідності до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
Крім того, звернення до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства у випадку укладення угоди про примирення в кримінальному провадженні суперечить нормам ст.ст. 471, 476 КПК України.
Разом з тим, наслідком укладення та затвердження угоди про примирення для потерпілого є позбавлення права в подальшому змінювати розмір вимог про відшкодування заподіяної йому шкоди.
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, фактично збільшив розмір відшкодування шкоди, який визначений угодою про примирення.
Питання про відшкодування шкоди завданої потерпілому внаслідок протиправних дій винної особи регулюються як нормами кримінально-процесуального законодавства так і нормами цивільно-процесуального законодавства.
Зокрема, п.10 ч.1 ст.56 КПК України визначено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожній особі надається право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, які підлягають захисту судом при здійсненні правосуддя.
Угодою від 22 січня 2016 року про примирення між підозрюваною та потерпілим, яка затверджена вироком Острозького районного суду від 03 лютого 2016 року, визначено розмір матеріальної шкоди, завданої відповідачем та строк її відшкодування, а тому позивач, укладаючи угоду про примирення, розпорядився своїм правом на відшкодування завданої шкоди злочином у добровільному порядку шляхом відображення певних обов'язків обвинуваченої по її відшкодуванню у змісті угоди.
Зі змісту угоди вбачається, що сторони були ознайомлені з наслідками укладення, затвердження та невиконання угоди про примирення між потерпілим та підозрюваною від 22 січня 2016 року визначеними ст.ст. 473, 476 КПК України. Даною угодою, вирішено питання про розмір заподіяної шкоди, порядок і строк її відшкодування та наслідки невиконання угоди.
З врахуванням зазначених положень кримінально-процесуального та цивільного законодавства, встановлених обставин справи, питання про відшкодування шкоди позивачу вирішено затвердженою угодою про примирення, у разі невиконання якої ОСОБА_1 вправі звернутися до суду, який затвердив угоду з клопотанням про скасування вироку.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що жодним чином не повідомив банк про крадіжку в нього електронної картки доступу та про неправомірне зняття з неї коштів ОСОБА_3, хоча зобов'язаний був це зробити відповідно до укладеного між ним і банком договором, чим фактично порушив договірні зобов'язання перед банком, а саме: п.п. 1.1.2.10., 1.1.2.11., 1.1.2.11.1., 1.1.2.12., 1.1.2.13., які виниклим між ним і ПАТ КБ “ПриватБанк” в момент підписання ОСОБА_6 заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яку сторони визнали як угоду, з якої встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку та згоден, що його заява разом з зазначеними умовами, правилами та тарифами банку складає договір між ним та банком.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення відмовити повністю.
У відповідності до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 549, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 10, 57, 62, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_7