Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/2921/16-а
30 грудня 2016 року м.Сторожинець
Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Дячук О.О. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, міністерства соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, міністерства соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, зазначивши, що він має статус учасника бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Позивачу за 2016 рік було виплачено допомогу в сумі 920,00 грн.
21 вересня 2016року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації із заявою про здійснення перерахунку і доплати одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком). ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації надало йому відповідь, що згідно постанови №141 разова грошова допомога виплачена у повному обсязі. Тому позивач просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його здійснити перерахунок щорічної разової допомоги йому як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком встановленого ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченої суми за 2016 рік у розмірі 4730 грн.. Справу розглянути у його відсутності.
Ухвалою судді від 20 грудня 2016 року відкрито скорочене провадження у відповідності до положень ст. 183-2 КАС України.
Відповідач ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, на виконання ухвали судді, у встановлений термін, направив до суду заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову внаслідок його необґрунтованості так як він здійснив нарахування та виплату позивачу коштів згідно норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» в розмірі 920 гривень.
Відповідач ОСОБА_3 соціальної політики України на виконання ухвали судді, у встановлений термін, направив до суду заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову внаслідок його необґрунтованості, посилаючись на те, що згідно зі статтею 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачувати разову грошову допомогу у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14. 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Так, у 2016 році виплата разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 920 грн. (підпункт 2 пункту 1 Постанови КМУ № 141).
ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації на заяву ОСОБА_1 щодо виплати частини разової грошової допомоги до 5 травня, як учасник бойових дій надано відповідь, згідно якої кошти учасникам бойових дій були виплачені у повному обсязі у відповідності до чинного законодавства.
Згідно ч. 4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення
Вивчивши письмові докази по справі, оцінивши повідомлені сторонами обставини своїх вимог і заперечень, суддя на пiдставi аналiзу встановлених фактичних обставин справи i вiдповiдних їм правовiдносин знаходить, що є достатньо підстав прийняти законне судове рішення, виходячи з такого.
Позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення серії УБД№ 074463, має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, Чернівецької області.
У 2016 року позивачу управлінням соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, Чернівецької області, як учаснику бойових дій була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а саме в сумі 920 гривень.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення (вчинених дій чи допущеної бездіяльності), тобто прийняття рішення (вчинення дій чи допущення бездіяльності) з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щорічна разова грошова допомога для учасників бойових дій є формою соціального забезпечення громадян, які, відповідно до спеціального закону, є учасниками бойових дій. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є учасниками, ветеранами чи інвалідами війни, на соціальний захист.
Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги учасникам бойових дій - ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга.
У справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Таку редакцію цієї норми, викладену в Законі України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано такою, що не відповідає Конституції України і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин діяла редакція частини п'ятої ст. 12 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, 02 березня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено розміри та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також жертвам нацистських переслідувань.
Згідно вказаної постанови виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році передбачено у таких розмірах:
- учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень.
Отже, як встановлено судом, на час виплати позивачу, у 2016 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли ОСОБА_4 України № 3551-XII і Постанова Кабінету Міністрів України № 141.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.
Керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році підлягає застосовуванню не Постанова КМУ № 141, а ОСОБА_4 України № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, частина п'ята статті 12 якого передбачає виплату цієї допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Аналогічні висновки містяться в Постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України по справі № 21-6508а15 від 10.02.2016 р., яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Крім того, здійснивши правовий аналіз норм матеріального права Верховний Суд України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа №537/5837/14-а), прийшов до висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій необхідно керуватись частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати розмір щорічної разової грошової допомоги, суд виходить з того, що згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями ч.3 ст. 28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, застосуванню підлягає саме ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В контексті вищезазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 :
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (статті 46, 48 Конституції України)
Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції Україниправо кожного на достатній життєвий рівень.
Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини)».
За висновком Конституційного Суду України, викладеному у вищевказаному рішенні, «оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що, допустивши бездіяльність щодо не здійснення перерахунку позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік, відповідач порушив вимоги чинного законодавства України, а тому суд знаходить підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, донарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених Позивачу сум.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Правовий аналіз норм матеріального права наведений Верховним Судом України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа №537/5837/14-а ), де суд прийшов до висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій необхідно керуватись частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до статі 244-2 КАС України зазначена правова позиція ВСУ є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акту в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги ветеранам війни у 2016 році слід застосовувати непостанову Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року, а ОСОБА_4 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене, для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році учаснику бойових дій, необхідно керуватись статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою учаснику бойових дій у 2016 році передбачено до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 920 гривень
Станом на 2016 рік, тобто на час виплати позивачу допомоги, діяла як Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі 920 гривень, так і частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», якою встановлено, що до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, при цьому дію цієї норми зупинено не було, та іншими Законами, у тому числі, Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік», інший порядок її застосування, в частині розміру допомоги, визначено не було.
За таких обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме частина 5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виплативши в 2016 році позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 920 грн., тобто у розмірі, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Законом, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
Виходячи з наведеного, заявлений позов слід задовольнити, визнавши дії відповідача протиправними і зобов'язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату спірної допомоги з урахуванням сплаченої суми.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, статтями 2, 7, 8, 9, 99, 11, 71, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2, 244-2 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, рішенням по справі «Кечко проти України» Європейського Суду з прав людини, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008, Законом України №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхуання", Рішенням Конституційного суду України від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, Рішенням Конституційного суду України від 25 січня 2012р. №3-рп/2012, Постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі", -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації, міністерства соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації щодо відмови у донарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік.
Зобов'язати ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Сторожинецької районної державної адміністрації здійснити перерахунок, донарахування та виплатуПавлишину ОСОБА_5, жителю ІНФОРМАЦІЯ_1, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених ОСОБА_1 сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Сторожинецький районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: