Справа № 200/21498/15-а
Провадження № 2а/200/384/15
"15" листопада 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Санжаровської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет» до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1 транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
06 жовтня 2015 року позивач ТОВ «Інтерспецмаркет» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 653 від 24.09.2015 року «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 року № 168 «Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ «Інтерспецмаркет» прийнято з грубим порушенням норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Регламенту виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, зокрема, без дотримання вимог щодо необхідності оприлюднення проекту рішення виконавчого комітету як регуляторного акту.
Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 653 від 24.09.2015 року «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 року № 168 «Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ «Інтерспецмаркет».
Відповідач ОСОБА_1 транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради проти позову заперечив, посилаючись на те, що порушень Регламенту та чинного законодавства при прийнятті рішення не допущено, оскільки якби не були дотримані вимоги щодо оприлюднення, проект оскаржуваного рішення не був би внесений до розгляду на засідання виконавчого комітету. Крім того, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення враховував інтереси користувачів - жителів громади м. Дніпропетровська.
Відповідач виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржуване рішення не є регуляторним актом, оскільки є актом індивідуальної дії, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише позивача, отже його оприлюднення не вимагається законом.
В судове засідання представник позивача не з'явився надав суду заяву в якій просив розглянути у його відсутності, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився був повідомлений належним чином, причини не явки не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 статті 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, регуляторним актом є прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” визначив перелік органів влади та їх посадових осіб, які вважаються “регуляторними органами”, зокрема, це орган місцевого самоврядування.
Положеннями статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторна діяльність це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Оскаржуване рішення передбачає неодноразове застосування та щодо невизначеного кола осіб (пасажирів), спрямоване на правове регулювання господарських відносин.
Таким чином, прийняте Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради рішення № 653 від 24.09.2015 року «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 року № 168 «Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ «Інтерспецмаркет» є регуляторним актом, а відтак до нього висуваються усі вимоги передбачені чинним законодавством.
Зокрема, статтею 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Відповідно до ст. 36 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: - відсутній аналіз регуляторного впливу; - проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
Крім того, згідно до п. 1.2. Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 року № 1175 - методика є обов'язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представником відповідача не надані докази, які б підтверджували факт оприлюднення проекту рішення, його відкритого обговорення, відсутній аналіз регуляторного впливу. Навпаки, як вбачається з заперечень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, проект оскаржуваного рішення оприлюднений не був.
Також відповідачі не надали суду розрахунку граничного тарифу відповідно до Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 року № 1175.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, дослідивши наявні у справах письмові докази та проаналізувавши чинне законодавство України, яке регламентує правовідносини, що виникли, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення не було прийнято у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а отже, підлягає скасуванню.
З огляду на викладене та враховуючи, що виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради оскаржуване рішення № 653 від 24.09.2015 року «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 року № 168 «Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ «Інтерспецмаркет» прийняте без належного дотримання процедури оприлюднення повідомлення проекту регуляторного акту і відповідного аналізу, без обговорення, без врахування громадської думки, що не відповідає положенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відсутні розрахунки граничного тарифу відповідно до Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 року № 1175, тому рішення виконкому Дніпропетровської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає за необхідне на підставі ст. 94 КАС України стягнути з місцевого бюджету на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1218 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 71, 160, 161-163, КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет» до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1 транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 653 від 24.09.2015 року «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 року № 168 «Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ «Інтерспецмаркет».
Стягнути з місцевого бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспецмаркет» судовий збір в сумі 1218,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий-суддя: Е.В. Женеску