33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"29" грудня 2016 р. Справа № 16/5007/93/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,суддя Мельник О.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області
на ухвалу господарського суду Житомирської області від "12" грудня 2016 р. (скарга на дії ДВС)
у справі № 16/5007/93/11
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго", м.Малин
про стягнення 3209518,96 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року у справі №16/5007/93/11 скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 02.11.16р. № 31/13-4112 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задоволено.
Визнано незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, які полягають у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.16р. ВП № 28715451 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області від 25.08.11р. № 16/5007/93/11.
Визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.16р. ВП № 28715451 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області від 25.08.11р. № 16/5007/93/11.
Не погодившись із винесеною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року у справі №16/5007/93/11 та відмовити в задоволенні скарги ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Крім того, просить у разі необхідності поновити строк для апеляційного оскарження та відстрочити сплату судового до прийняття рішення по справі.
Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Проте, як вбачається із апеляційної скарги, скаржником не надано доказів сплати судового збору та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
За нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до п. 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (із змінами і доповненнями) клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.
Водночас, звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
Обмежене фінансування бюджетної установи, що зумовлює утруднення сплати судового збору, або відсутність фінансування щодо витрат зі сплати судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору, зважаючи на норми статті 129 Конституції України, якою визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим у п.2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечення відповідного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Невиконання центральним органом виконавчої влади законодавчо встановленого обов'язку щодо фінансування відповідних державних органів само по собі не може бути підставою для вирішення судом питання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Оскільки відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У cправі "Креуз проти Польщі" (п.53, «Case of Kreuz v. Poland», рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
У пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, колегія суддів зазначає, нормами ч.1 ст. 95 ГПК України закріплений обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, надіслати іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів.
Так, скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначив, що до неї додано квитанції, як доказ направлення апеляційних скарг сторонам, однак при дослідженні матеріалів апеляційної скарги даних доказів не було виявлено. У зв'язку з чим господарським судом Житомирської області було складено акт від 20.12.2016р. №56/16 про те, що під час розкриття конверта (пакета), надісланого до господарського суду Житомирської області, не виявилося документів, вказаних в додатку №3 (квитанції, як доказ направлення апеляційних скарг сторонам). Разом з тим, судом вказано, що на їхню адресу надійшло одночасно три апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, оригінали квитанцій надійшли в одному примірнику по справі №906/408/13.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні; до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не приймається до розгляду та підлягає поверненню.
У зв'язку з вищевикладеним, клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги колегією суддів не розглядається.
Керуючись ст. 86, п.п.2,3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1.Відмовити Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
2. Повернути апеляційну скаргу та додані до неї документи Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області без розгляду.
3. Справу №16/5007/93/11 надіслати до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.
віддрук. прим.:
1. Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",( 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1)
2. Комунального підприємства "Малинтеплоенерго", (11601, Житомирська обл., м.Малин, вул. В.Стуса,23)
3. Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Соборний,1)