донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.12.2016 справа №905/3818/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - довіреність б/н від 24.06.2016 р.; ОСОБА_6 - довіреність № 17/65 від 19.11.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область
на ухвалу господарського суду Донецької області
від21.11.2016 р.
у справі№ 905/3818/13 (суддя - Говорун О.В.)
за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", с. Ставчани, Львівська область Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область
про за участюстягнення заборгованості Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (далі - ТОВ "Транс-Сервіс-1", позивач, стягувач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (далі - ПАТ "Енергомашспецсталь", відповідач, боржник) про стягнення 4 254 794 грн. 96 коп.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2013 р. затверджено укладену між сторонами мирову угоду та припинено провадження у справі №905/3818/13. Відповідно до зазначеної ухвали, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 4 092 015 грн. 75 коп.
Боржником заборгованість була сплачена лише частково. Внаслідок невиконання умов затвердженої мирової угоди, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції (далі ВДВС) від 15.05.2015 було відкрито виконавче провадження №47556388 про примусове виконання ухвали господарського суду Донецької області від 18.06.2013 та стягнення з боржника залишку заборгованості в розмірі 2731704грн64коп.
05.08.2015 р. боржник звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2015.
Згідно з ухвалою суду першої інстанції від 05.10.2015 р., в задоволенні вищезазначеної скарги було відмовлено.
18.08.2016 р. старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з сплатою боржником боргу в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятою постановою від 18.08.2016 р., стягувач звернувся до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, в якій просив визнати протиправними дії Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо винесення постанови від 18.08.2016 про закінчення виконавчого провадження № 47556388; визнати недійсною постанову Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 18.08.2016 про закінчення виконавчого провадження № 47556388; зобов'язати Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області поновити виконавче провадження № 47556388 з виконання ухвали господарського суду Донецької області від 18.06.2016 у справі №905/3818/13.
В обґрунтування скарги стягувач зазначив, що на момент відкриття виконавчого провадження розмір заборгованості боржника становив 2 731 704 грн. 64 коп. Після відкриття виконавчого провадження боржником, на виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди від 18.06.2013 р., було сплачено лише 1 300 000 грн. 00 коп. Таким чином, залишок заборгованості боржника становить 1 431 704 грн. 64 коп., а отже підстави для прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним погашенням заборгованості боржником, відсутні.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.11.2016 р. зазначену скаргу позивача задоволено частково:
- визнано протиправними дії старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції по винесенню постанови від 18.08.2016 р. про закінчення виконавчого провадження № 47556388;
- визнано недійсною постанову старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції від 18.08.2016 р. про закінчення виконавчого провадження № 47556388.
Дана ухвала суду мотивована тим, що боржником та державним виконавцем не надано до матеріалів справи документів, на підставі яких можливо дійти однозначного висновку про оплату боржником заборгованості перед стягувачем в розмірі визначеному в ухвалі суду від 18.06.2013 р., відтак, висновок державного виконавця про сплату боргу в повному обсязі є передчасним та таким, який не ґрунтується на фактичних обставинах, а отже постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2016 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги позивача відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.
Скаржник вважає, що на момент звернення позивача скарги на постанову Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 18.08.2016 р. про закінчення виконавчого провадження, сума у розмірі 4 092 015 грн. 75 коп., яку відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу згідно умов мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2013 р., погашена в повному обсязі, що підтверджується належними доказами.
Апелянт зазначає, що не дивлячись на те, що між стягувачем та боржником продовжувались договірні правовідносини і стягнув ач надав боржнику в рамках договору № 42/512 від 16.03.2011 р. послуги на загальну суму 1 684 588 грн. 89 коп. всі кошти, сплачені боржником за період з 25.07.2013 р. по 30.12.2015 р. повинні зараховуватись в погашення попередньої заборгованості, а саме - в погашення заборгованості за мировою угодою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2016 р. для розгляду справи № 905/3818/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді - Геза Т.Д., Ушенко Л.В.
Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1792 від 27.12.2016 р. через неможливість головуючого судді продовжувати розгляд справи № 905/3818/13 у зв'язку із перебуванням у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.12.2016 р. призначено наступний склад колегії суддів: Будко Н.В. - головуючий суддя, судді - Агапов О.Л., Склярук О.І.
Ухвалою від 27.12.2016 р. справу № 905/3818/13 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні в усній формі проти апеляційної заперечив, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Між стягувачем та боржником 16.03.2011 р. укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.
Стягувачем боржнику за зазначеним договором надавались послуги, які боржником оплачені не були, внаслідок чого стягувач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2013 р. затверджено укладену між сторонами мирову угоду та припинено провадження у справі № 905/3818/13. Розмір заборгованості, згідно умов мирової угоди, становить 4 092 015 грн. 75 коп.
Встановлено, що стягувачем боржнику надавались послуги за договором від 16.03.2011 р. і після затвердження місцевим господарським судом мирової угоди
Боржником, на підтвердження здійснення оплати заборгованості в розмірі визначеному в ухвалі суду про затвердження мирової угоди від 18.06.2013 р., надані до матеріалів справи відповідні платіжні доручення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З вказаних платіжних доручень вбачається, що в графі призначення платежу лише в двох засвідчених належним чином копіях платіжних доручень,наданих боржником (від 25.07.2013 р. та від 30.12.2015 р.), вказано про оплату згідно з ухвалою господарського суду про затвердження мирової угоди у справі №905/3818/13, в інших платіжних дорученнях призначення платежу є "за транспортні послуги відповідно до договору 42/512 від 16.03.2011 р."
У листі №42/4654 від 29.10.2013 р. боржником підтверджено, що за період з липня 2013 року по вересень 2013 року ним були здійснені оплати в сумі 830 000 грн. 00 коп., з яких останній просив вважати 682 002 грн. 60 коп. погашенням боргу згідно мирової угоди від 17.06.2013 р. Також у листі №12/551-2914 від 08.09.2014 р. боржник просить стягувача вважати оплату заборгованості у сумі 400 000 грн. 00 коп. за 05.08.2014 р. та 07.08.2014 р. за транспортні послуги відповідно договору №42/512 від 16.03.2011 без ПДВ.
Таким чином, згідно наданих стягувачем листів боржник просив зараховувати оплачені ним грошові кошти як на погашення боргу за ухвалою суду від 17.06.2013 р., так і на оплату за транспортні послуги згідно з договором № 42/512 від 16.03.2011 р.
Отже, боржником не доведено належними та допустимим доказами, у розумінні приписів чинного законодавства, що всі здійснені ним оплати були направлені саме на погашення заборгованості визначеної в мировій угоді затвердженої ухвалою суду, а не на оплату послуг наданих стягувачем боржнику за договором № 42/512 від 16.03.2011 р., сплата яких не охоплювалась умовами мирової угоди.
Також слід відмитити, що в скарзі, згідно з якою боржник просив скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2015 р., безпосередньо боржником зазначено, що оплата стягувачу ним здійснювалась як за мировою угодою, затвердженою ухвалою суду від 18.06.2013 р. у справі № 905/3818/13, так і за поточні послуги надані стягувачем боржнику за договором № 42/512 від 16.03.2011 р..
Відомостей щодо оскарження боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2015 р., в частині розміру заборгованості, яка належить до стягнення, матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що боржником не доведено погашення заборгованості перед стягувачем в розмірі, визначеному в ухвалі господарського суду від 18.06.2013 р.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією господарського процесу, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватись не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають обов'язковому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час звернення стягувача зі скаргою від 19.09.2016 р. до суду першої інстанції, далі - Закон).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Враховуючи недоведеність боржником погашення заборгованості перед стягувачем в розмірі визначеному в ухвалі суду від 18.06.2013 р., висновок державного виконавця про сплату боргу в повному обсязі є передчасним та таким, який не ґрунтується на фактичних обставинах, а отже постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2016 р. є незаконною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, вимоги стягувача про визнання протиправними дій Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо винесення постанови від 18.08.2016 р. про закінчення виконавчого провадження № 47556388 та визнання недійсною постанови Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 18.08.2016 р. про закінчення виконавчого провадження № 47556388 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте, вимога стягувача про зобов'язання Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області поновити виконавче провадження № 47556388 з виконання ухвали господарського суду Донецької області від 18.06.2016 р. у справі № 905/3818/13 задоволенню не підлягає, оскільки згідно з ч. 5 ст. 39 Закону (в редакції, чинній на час звернення стягувача зі скаргою від 19.09.2016 р. до суду першої інстанції) поновленню підлягає лише зупинене виконавче провадження після усунення обставин, що стали підставою для його зупинення.
Матеріали справи свідчать про те, що виконавче провадження №47556388 не зупинялось.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню в силі.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121І Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.11.2016 р. у справі № 905/3818/13 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 21.11.2016 р. у справі № 905/3818/13 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.В. Будко
Судді: О.Л. Агапов
ОСОБА_3