26.12.2016 року Справа № 904/4195/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),
суддів: Антонік С.Г., Джихур О.В.
при секретарі Погорєлова Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №2044 від 25.10.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №115/81 від 10.08.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 року у справі №904/4195/16
за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_3 залізниця”, м. Дніпро
до: Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг
про: стягнення 108 411, 24 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.16 року у справі №904/4195/16 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача - приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь позивача - публічного акціонерного товариства“Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_3 залізниця”: 104229, 84 грн. - плата за користування вагонами, 4181, 40 грн. - збір за зберігання вантажу та 1626, 17 грн. - витрат на сплату судового збору .
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Посилається, що позивачем не було позивачем надано доказів зайнятості колій ст. Терни, передбачених п.6 Договору про експлуатацію, також позивачем не доведено факт зайнятості колій на ст. Терни з вини відповідача.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що зайнятість 8 колії на ст. Терни під відстій несправних вагонів, а також накопичення таких вагонів для відправки, як у передбаченому п.6 Договору про експлуатацію порядку сталася з вини позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження та юридичну оцінку, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами. Порядок та умови експлуатації залізничних під"їзних колій, подачі та збирання вагонів згідно зі ст. 21 ЗУ "Про залізничний транспорт" та ст. 71 Статуту визначаються договором.
Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини щодо подачі та забирання вагонів між ПАТ "ОСОБА_3 залізниця" та ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", регулюються договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч, за умовами п. 1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується якого експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику (відповідачу), що примикає до станцій ОСОБА_3 залізниці: ОСОБА_3 - стрілками №№ 2, 4, 6 до колій № 6 та № 8 станції ОСОБА_3; Рядова - стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова.
Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", які встановлено: по станції ОСОБА_3 біля маневрового світлофору М-10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції ОСОБА_3, маневрового світлофору М08, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки №4 станції ОСОБА_3, маневрового світлофору М06, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки №6 станції ОСОБА_3; по станції Рядова: біля вхідного світлофору ЧК, розташованого на відстані 500м від вістряка стрілки №8 станції Рядова.
Положення п. 20 вказаного Договору передбачено, що останній укладається терміном на п'ять років з 29.10.2012 до 28.10.2017.
Відповідно до п. 4 Договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії Власника.
Згідно п. 11 Договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Пунктом 15 Договору сторони узгодили, що власник колії сплачує залізниці плату, зокрема: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Позивачем було складено відомості плати форми ГУ-46 №№09129477, 05129450, 05129451, 09129475, 10129456, згідно яких було нараховано плату за користування вагонами в сумі 104229, 84грн. та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №221290693 в сумі 484,50 грн. (4181, 40 грн. з ПДВ), які були нараховані на підставі актів про затримку вагонів №22 від 29.11.2015р. та актів загальної форми ГУ-23 №№4819, 4823, 4824, 4830, 4837, 4839, 4840 (8 колія), 4841, 4842, 4843, 4852, 4856, 4857, 4858, 4860, 4867, 4868, 4869, 4873, 4874, 4879, 4884, 4885, 4888, 4890, 4891, 4892, 4893, 4896, 4897, 4898, 4899, 4900, 4902, 4904, 4905, 4906, 4907, 4909, 4914 та 4922, складених на станції ОСОБА_3 залізниці згідно наказу №682 від 29.11.15р.
Відомості плати та накопичувальну картку відповідач підписав із запереченням проти нарахованих сум, оскільки вагони затриманні в шляху призначення, через незалежних від відповідача причин
Позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за час їх затримки з вини вантажовласника у сумі 108411,24 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТИ «Північний ГЗК» і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та відповідно про правомірність нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.
Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.
Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов"язанні.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно п.8 Правил зберігання вантажів: "Збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)" та п. 2 Тарифного керівництва № 1 п.п. 2.1 "Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях справляється в розмірі 5, 90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної".
Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділ) 1 Тарифного керівництва N1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами та контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Згідно з п.8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно п.3 Правил складання актів, п.8 Правил користування вагонами, саме акт загальної форми ГУ-23 є документом для матеріальної відповідальності, оскільки, містить інформацію про час початку та кінця затримки.
Як вбачається з матеріалів справи, порожні власні вагони, які прямували на адресу одержувача за залізничними накладними, наведеними у тексті позовної заяви, були затримані на шляху прямування, а саме на ст. Гейківка, згідно наказу № 682.
По факту затримки вагонів на підходах до ст. Терни було складено акти форми ГУ-23а. Повідомлення про затримку спірних вагонів на шляху прямування, відомість плати за користування вагонами форми ГУ - 46 були підписані працівниками відповідача з запереченнями, а саме: "З нарахованою сумою не згодні. Вагони затримані на шляху прямування по незалежним від ПрАТ "Північний ГЗК" підставам. Згідно наказу №682 вагони затримані на станції Гейківка з 29.11.2015р. о 06:10, а по станції примикання - ОСОБА_3 були вільні колії №№2, 3, 4, 5, 6, 7».
Зайнятість прийомо-відправних колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Згідно Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.
Позивач в позовній заяві в якості вини відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо видачі наказу №682 зазначив наявність актів загальної форми ГУ-23, перелічив їх в таблиці №1 позовної заяви.
Однак, апеляційний суд з вказаного переліку вважає необхідним зазначити, що на момент затримки вагонів на ст. Гейківка був наявним лише один акт загальної форми ГУ-23 №4840, згідно якого на 8 колії ст. Терни знаходилось чотири несвоєчасно забраних відповідачем вагонів.
Разом з тим, з пояснень в.о. начальника ст. Терни про зайнятість колій по станції призначення ОСОБА_3, наданих на вимогу апеляційного суду (а.с.102-112, т.2) вбачається, що на 8 колії, крім вказаних в акті ГУ-23 № 4840 4-х затриманих вагонів, залізницею здійснювалось накопичення несправних вагонів в ремонт та накопичення вагонів на відправлення (а.с.110-111, т.2).
Таким чином, на час початку дії наказу №682 (станція Гейківка, діяв з 29.11.2015 06:10 год.) за актом загальної форми ГУ-23 №4840 знаходилось на 8 колії чотири вагони, не забрані вчасно відповідачем, та накопичені залізницею несправні вагони та вагони на відправлення.
Отже, зайнятість 8 колії мала місце в результаті господарської діяльності обох сторін, а тому наявність акту загальної форми ГУ-23 №4840 не свідчить про наявність вини відповідача в затримці вагонів на ст. Гейківка 29.11.2015р. о 06-10год.
Зайнятість інших колій на момент видачі наказу №682 мала місце в результаті виробничої діяльності сторін у справі за відсутності вини відповідача, про що свідчать пояснення в.о. начальника ст. Терни про зайнятість колій по станції призначення ОСОБА_3 (а.с.102-112, т.2), а саме: відсутність будь-яких інших актів ГУ-23 на 29.11.2015р. 06-10год.
Таким чином, затримка вагонів на час видачі наказу № 682 мала місце з причин, які не залежали від відповідача, як вантажовласника, а виникла в ході звичайної, об'єктивної господарської діяльності залізниці, яка в інтенсивному режимі подачі вагонів заповнила всі колії на ст. Терни.
За таких обставин слід визнати неправомірним видачу наказу №682, якій діяв з 29.11.2015р. 06-10год.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що позивач довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів, а тому відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами, передбачені ст. 119 Статуту, та збору за зберігання вантажу передбаченого ст.46 Статуту.
За викладених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 року у справі №904/4195/16 скасувати.
Постановити нове рішення.
В задоволені позову відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_3 залізниця” на користь публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" судовий збір в сумі 1788,79грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку і строки визначені ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Джихур
Постанова виготовлена в повному обсязі 29.12.2016 року.
з оригіналом згідно
пом.судді Н.В. Марунич
29.12.16