29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" грудня 2016 р.Справа № 924/1044/16
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання виконавчого напису від 20.09.2016р. таким, що не підлягає виконанню
Суддя Смаровоз М.В.
Представники:
позивача: ОСОБА_2 - за договором від 24.10.2016р.;
відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 11.01.2016р. (участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);
третьої особи: не з'явився.
У судовому засіданні 26.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 20 вересня 2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_1 (реєстраційний № 3298), про стягнення з лізингоодержувача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Альбіон" сімдесяти процентів річних від суми прострочених лізингових платежів, згідно з п. 8.1 договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23 вересня 2015р., за несвоєчасно сплачені лізингові платежі в період з 20.10.2015р. по 20.03.2016р., що становить 135217,74 грн.; строк за який проводиться стягнення: з 21.10.2015р. по 20.09.2016р.; плата за вчинення виконавчого напису - 3500 грн., всього - 138717,74 грн.
В обгрунтування поданої заяви, позивач вказує на те, що 23.09.2015р. між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 53АН-15. Відповідно до п. 1.1 цього договору відповідач передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а позивач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Як стверджує позивач, згідно з актом приймання-передачі від 09.10.2015р. відповідач передав, а позивач отримав предмет лізингу. 04.10.2016р. СТОВ „Шумовецьке” отримало постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016р. по примусовому виконанню виконавчого напису № 3298, виданого 20.09.2016р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про стягнення з СТОВ „Шумовецьке” на користь ТОВ „Торгова компанія „Альбіон” 3500 грн. - плати за вчинення виконавчого напису та 135217,74 грн. Як зазначив позивач, при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження позивачем отримана копія вищевказаного виконавчого напису, з якої вбачається, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом ОСОБА_1 на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат", статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пункту 8 „Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, про стягнення з лізингоодержувача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Альбіон" сімдесяти процентів річних від суми прострочених лізингових платежів, згідно з п. 8.1 договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23 вересня 2015р., за несвоєчасно сплачені лізингові платежі в період з 20.10.2015р. по 20.03.2016р., що становить 135217,74 грн.; строк за який проводиться стягнення: з 21.10.2015р. по 20.09.2016р.; плата за вчинення виконавчого напису - 3500 грн., всього - 138717,74 грн.
Як вважає позивач, зазначений виконавчий напис не можна вважати таким, що вчинений з дотриманням вимог закону та таким, що підлягає примусовому виконанню. Зокрема, вказуючи на зміст ст. 87 Закону України „Про нотаріат”, позивач зазначив про те, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У спірному виконавчому написі приватний нотаріус посилається на п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, який передбачає, що одним із таких документів є договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу. Крім того, приватний нотаріус також посилається на положення ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, яка передбачає, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
При цьому, відзначає позивач, предметом стягнення у спірному виконавчому написі є сімдесят процентів річних від суми прострочених лізингових платежів згідно з п. 8.1 договору лізингу за несвоєчасно сплачені лізингові платежі в сумі 135217,74 грн., в той час як нормативні акти, на які міститься посилання у виконавчому напису, передбачають право лізингодавця вимагати повернення предмету (об'єкта) лізингу. Отже, як стверджує позивач, приватним нотаріусом, в порушення вищевказаних норм, звернуто стягнення на грошові кошти, які є мірою відповідальністю позивача за несвоєчасне виконання зобов'язань, а не є предметом (об'єктом) лізингу.
Крім того, позивач звертає увагу на положення ст. 87 Закону України „Про нотаріат”, де вказано, що приватним нотаріусом не вчинено виконавчий напис на документі, що встановлює заборгованість. Разом з тим, відповідальність, передбачена п. 8.1 договору лізингу в сумі 135217,74 грн., не встановлена безпосередньо у договорі, а обрахована самим лізингодавцем, а тому не може вважатись безспірною, вважає позивач.
Також позивачем зазначено, що посилання відповідача на застосування приватним нотаріусом пункту 5 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” є необгрунтованим, оскільки дана норма передбачає можливість стягнення з лізингоодержувача простроченої заборгованості, а не штрафних санкцій. Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що приватному нотаріусу відповідачем не було надано усіх документів, передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. При цьому, як стверджує позивач, у повідомленні про сплату заборгованості за лізинговими платежами від 13.04.2015р. та у договорі фінансового лізингу № 53АН-15 від 23.09.2015р. не визначено суми штрафної санкції у розмірі 135217,74 грн., а також вона не була доведена до відома лізингоодержувача. Тому, як вважає позивач, штрафні санкції не можна вважати безспірними.
Враховуючи вищевказані обставини, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_1 виконавчий напис, на думку позивача, не відповідає вимогам закону, тому не може підлягати примусовому виконанню, тому позивач просить суд задовольнити позов.
Відповідач проти позову заперечує, відзначаючи, зокрема, що відповідно до п. 1.1 договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23.09.2015р., укладеного між позивачем та відповідачем, лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. 09.10.2015р. відповідач передав позивачу предмет лізингу відповідно до акту приймання-передачі.
Також, як зазначив відповідач, згідно з п. 8.1 вказаного договору у випадку, якщо позивач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, позивач несе відповідальність перед відповідачем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України). Однак, як стверджує відповідач, позивачем були порушені строки сплати лізингових платежів, передбачені умовами договору. Тому, 13.04.2016р. враховуючи несвоєчасну сплату позивачем лізингових платежів за договором, відповідач надіслав позивачу повідомлення, в якому відповідач вимагав від позивача оплатити заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 655918,58 грн., а також санкції згідно з п. 8.1. договору. Вказане повідомлення позивач отримав 18.04.2016р. При цьому, відповідачем надано детальний розрахунок 70% річних, передбачених п. 8.1. договору.
Крім того, посилаючись на положення п. 5.1. вищеозначеного договору, відповідач вказує на те, що зобов'язання позивача за договором вважаються виконаними за умови сплати відповідачу всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати відповідачу всієї суми вартості майна, що не менше вартості майна, зазначеної у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору. Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Враховуючи несвоєчасну сплату позивачем лізингових платежів за договором та керуючись нормами п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” та умовами п. 5.1. та 8.1. договору, відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. 20.09.2016р. був вчинений виконавчий напис.
Відповідно до глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Мін'юсту від 22.02.2012р. № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Відповідач відзначив, що безспірність заборгованості підтверджують надані ним документи. Як стверджує відповідач, оригінал договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23.09.2015р. та засвідчена відповідачем копія рахунку, направленого позивачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення були надані нотаріусу відповідачем 20.09.2016р. разом із заявою про вчинення виконавчого напису. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 були дотримані всі вимоги п. 4 глави 16 Порядку щодо форми та змісту виконавчого напису, вважає відповідач. Також, відповідно до пункту 5 глави 16 розділу II наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р. „Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо ж виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів. Виконавчий напис був повністю викладений на прикріпленому до оригіналу договору спеціальному бланку нотаріальних документів (серія НВА №612552), що був зареєстрований у реєстрі за номером 3298.
За таких обставин, при вчиненні виконавчого напису було дотримано всіх вимог чинного законодавства України, тому підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні, вважає відповідач.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, пояснення по справі щодо спірних правовідносин та витребуваних судом доказів не надала, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, що не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.
23.09.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Альбіон" (лізингодавцем) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № 53АН-15.
Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна наведені у Додатку №1 „Специфікація”. Згідно з актом приймання-передачі від 09.10.2015р. відповідач передав, а позивач отримав предмет лізингу.
Відповідно до п. 3.1. договору усі платежі за договором позивач зобов'язаний здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до умов договору та додатку № 2 „Графік внесення лізингових платежів” до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, вказаний у договорі.
Як передбачено п. 5.1. договору, майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати відповідачу всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені графіком, в тому числі сплати відповідачу всієї суми вартості майна, що не менше вартості майна, зазначеної у акті приймання-передачі майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов договору.
Згідно з п. 8.1 вказаного договору у випадку, якщо позивач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, позивач несе відповідальність перед відповідачем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).
У повідомленні № 1304/16-3юр від 13.04.2016р. за підписом генерального директора ТОВ „ТК „Альбіон” про сплату заборгованості по лізинговим платежам зазначено, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23.09.2015р. лізингоодержувач прийняв у лізингодавця по акту приймання-передачі від 09.10.2015р. у платне користування техніку, а саме: напівнавісний оборотний плуг Kverneland RN 100 7+1, серійний номер KKRN001118, 2015 р.в. Також, як зазначено у цьому повідомленні, відповідно до п. 3.3. договору, розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються у графіку. Лізингоодержувач прострочив оплату передбачених графіком лізингових платежів, а саме: оплата за лютий 2016р. в сумі 293292,10 грн.; оплата за березень 2016р. в сумі 362626,48 грн. Таким чином, як вказано у цьому повідомленні, лізингоодержувач порушив свої зобов'язання по оплаті лізингових платежів, заборгованість по яких складає 655918,58 грн. Керуючись положеннями ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 16, п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” та посилаючись на положення п. 3.1. договору, де вказано, що усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України відповідно умов цього договору та додатку № 2 „Графік внесення лізингових платежів” до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі, у повідомленні лізингодавець вимагає у лізингоодержувача не пізніше п'яти календарних днів з моменту отримання даного повідомлення перерахувати ТОВ „ТК „Альбіон” заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 655918,58 грн., а також санкції згідно з п. 8.1. договору.
20.09.2016р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис (реєстраційний № 3298) про стягнення з лізингоодержувача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Альбіон" сімдесяти процентів річних від суми прострочених лізингових платежів, згідно з п. 8.1 договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23 вересня 2015р., за несвоєчасно сплачені лізингові платежі в період з 20.10.2015р. по 20.03.2016р., що становить 135217,74 грн.; строк за який проводиться стягнення: з 21.10.2015р. по 20.09.2016р.; плата за вчинення виконавчого напису - 3500 грн., всього - 138717,74 грн. Також зазначено, що виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення.
03.10.2016р. заступником начальника Хмельницького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 при розгляді заяви про примусове виконання виконавчого напису № 3298, виданого 20.09.2016р. приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО про стягнення 3500 грн. плати за вчинення виконавчого напису, 135217,74 грн. з СГ ТОВ „Шумовецьке” на користь ТОВ „Торгова компанія Альбіон”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52420915.
В матеріалах справи також наявні копії: повідомлення № 2504/16-2юр від 25.04.2016р., фіскальних чеків, повідомлень про вручення листів, описів вкладень до листів; рахунку № 2504/2 від 25.04.2016р., графіку внесення лізингових платежів; специфікації майна тощо.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, 20 вересня 2016р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис (реєстраційний № 3298) про стягнення з лізингоодержувача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Альбіон" сімдесяти процентів річних від суми прострочених лізингових платежів, згідно з п. 8.1 договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23 вересня 2015р., за несвоєчасно сплачені лізингові платежі в період з 20.10.2015р. по 20.03.2016р., що становить 135217,74 грн.; строк за який проводиться стягнення: з 21.10.2015р. по 20.09.2016р.; плата за вчинення виконавчого напису - 3500 грн., всього - 138717,74 грн. Також зазначено, що виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення.
Судом відзначається, що статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до п.5 ч.1 ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право, зокрема, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, приписами ст. 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи наявні предмет та підстави позову та встановлені судом факти, висновок позивача про те, що вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_1 виконавчий напис не відповідає вимогам закону, а тому не може підлягати примусовому виконанню, суд вважає безпідставним.
Зокрема, твердження позивача про те, що приватним нотаріусом звернуто стягнення на грошові кошти, які не є предметом (об'єктом) лізингу, що є порушенням закону, суд вважає необгрунтованим, оскільки право нотаріуса вчиняти виконавчі написи про стягнення з лізингоодержувача простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу прямо передбачене п.5 ч.1 ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відповідно до якого лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
При цьому судом враховано, що згідно з п. 8.1 договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23.09.2015р. у випадку, якщо позивач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, позивач несе відповідальність перед відповідачем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України). Виходячи зі змісту означеної норми закону, на яку зіслались сторони у договорі, та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від від 17.12.2013 р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, посилання позивача на те, що оспорюваний виконавчий напис не відповідає вимогам закону, оскільки його вчинено стосовно штрафних санкцій, а не щодо заборгованості, суд вважає безпідставним.
Крім того, суд погоджується з твердженням відповідача про безпідставність посилання позивача (щодо невчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на документі, що встановлює заборгованість), оскільки відповідно до пункту 5 глави 16 розділу II наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р. „Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість; якщо ж виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
Також судом відзначається, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з урахуванням строку, передбаченого ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Судом звертається увага і на те, що відповідачем надано детальний розрахунок 70% річних, передбачених п. 8.1. договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23.09.2015р. станом на 19.09.2016р. Враховуючи приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, на позивача був покладений обов'язок довести відсутність (або інший розмір) заборгованості за п.8.1 договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23.09.2015р., якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, зокрема, надати докази погашення заборгованості за означеним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум. Однак, всупереч наведеному, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" (лізингоодержувачем) не надано обгрунтованих заперечень та документальних підтверджень щодо наявності заборгованості за п. 8.1 договору фінансового лізингу № 53АН-15 від 23.09.2015р. в іншому розмірі, ніж визначив відповідач, як і не доведено відсутності заборгованості за означеним договором.
При прийнятті рішення судом також взято до уваги, що при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право; при цьому, господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність кредитору вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню. Водночас, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 ГПК України, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а у відповідності до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду (при цьому судом враховано правові позиції, викладені в окремих постановах Вищого господарського суду України у 2015-2016рр.).
За таких обставин, доводи позивача не можуть слугувати підставою для задоволення позову, відтак, судом констатується відсутність підстав для визнання виконавчого напису від 20.09.2016р. таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, позовні вимоги в повному обсязі є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому в позові слід відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43-49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шумовецьке" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альбіон" (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1) про визнання виконавчого напису від 20.09.2016р. таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Повний текст рішення складено 28.12.2016р.
Суддя М.В. Смаровоз
Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (31353, с. Шумівці Хмельницький р-н, Хмельницька обл.), 3 - відповідачу (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1); 4 - третій особі (приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, 49000, м. Дніпро, вул. Малиновського, буд. 14).