про повернення позовної заяви
"29" грудня 2016 р.№ 916/3580/16
Суддя Бездоля Д.О., розглянувши позовну заяву (вх. 26.12.2016 № 3835/16),
за позовом: Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „ВіЕйБі Банк” ОСОБА_1
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Евріка”
про звернення стягнення на предмет іпотеки
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач не додав до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість заявив на розгляд суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на важке фінансове становище та відсутність можливості сплатити судовий збір.
Розглянувши вказане клопотання, господарський суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 3.1. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснив, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Таким чином, вищевказаною нормою права передбачено право суду, а не обов'язок, у виняткових випадках, за умов встановлення ним такого майнового стану заявника, який не дозволяє йому сплатити судовий збір, не порушуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
До позовної заяви позивач не додав жодного доказу, на підставі якого суд може встановити майновий стан позивача та винятковість обставин такого майнового стану, який об'єктивно не дозволяє позивачу сплатити судовий збір. До позовної заяви додано лише рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213, яке не містить даних щодо наявності коштів, майна у позивача тощо.
За цих обставин, господарський суд вважає, що у задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору передбачені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011р.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1378 гривень.
Відповідно до п/п 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, позивач не сплатив за подання до господарського суду даної позовної заяви судовий збір у встановленому розмірі, що є підставою для повернення позивачу позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, -
Позовну заяву і додані до неї документи повернути Публічному акціонерному товариству „Всеукраїнський акціонерний банк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „ВіЕйБі Банк” ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвала підлягає оскарженню.
Додаток: позовна заява з додатками на 42 арк.
Суддя Д.О. Бездоля