79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.12.2016р. Справа № 914/2691/16
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,
за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», м. Львів
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕРСЕДЕС КЛУБ», м. Львів
про стягнення заборгованості за поставлений товар розмірі 21 666,36 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № бн від 10.05.2016р.);
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
На розгляд господарського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», м. Львів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕРСЕДЕС КЛУБ», м. Львів, про стягнення заборгованості за поставлений товар розмірі 21 666,36 грн.
Ухвалою від 20.10.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.11.2016 р. В судових засіданнях 15.11.16р. розгляд справи відкладався на 29.11.16р., з 29.11.16р. на 08.12.16р., з 08.12.16р. на 27.12.16р. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду про виконав частково, позовні вимоги підтримує, просить суд задоволити позов.
08.12.16р. за вх. № 5867/16 в канцелярію господарського суду Львівської області від позивача поступило клопотання про продовження строків вирішення спору.
Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 20.10.2016 року, про відкладення розгляду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить повернутий на адресу суду поштовий конверт №47216/16 від 24.11.2016 року з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
29.11.16р. за вх. № 47792/16 в канцелярію господарського суду Львівської області від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості врегулювати спір у добровільному порядку.
Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.04.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (надалі - позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мерседес Клуб» (надалі - відповідач) укладено договір поставки товару №252/16 (надалі - договір).
За договором поставки, згідно статті 712 ЦК України, одна сторона, постачальник (позивач), зобов»язалася передати у власність покупця (відповідач) товар, а покупець зобов»язується приймати та оплачувати товари в порядку, визначеному умовами цього договору та своєчасно повернути тару на умовах визначених договором (п.1.1 договору). Постачальник зобов»язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовлення поставити товар на умовах DDP (згідно Інкотермс 2000) за адресою здійснення торгівельної діяльності покупця. За погодженням сторін договору поставки товару зі складу постачальника може здійснюватися транспортом та за рахунок покупця на умовах EXW (Інкотермс 2000) (п.3.1 договору). Постачання товару здійснюється партіями відповідно до умов п.3.1 договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару покупцем або представником покупця. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем або представником покупця, відповідно до накладної. Товаросупроводжувальна документація - накладні є невід»ємною частиною договору (п.3.2 договору).
Відповідно до статті 712 ЦК України, п.1.1 договору, основними обов»язками покупця є прийом та оплата товару. Відповідно до п.6.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або за домовленістю сторін, готівкою через касу постачальника ( з оформленням розрахункових документів).
Виконуючи належним чином свої договірні зобов»язання позивачем було поставлено відповідачеві товар за накладною від 29.04.2016 року №НЛВ-169585 на суму 16 336,40 грн.
Також разом з товаром відповідачу надавалася зворотна тара (кеги). Відповідно до п.3.7 договору, тара, в якій надходить товар (ящики, кеги, вуглекислі балони, піддони) є зворотною тарою та повинна бути повернена силами та за рахунок покупця в повному обсязі у термін не більше, ніж сім календарних днів з моменту отримання товару з тарою. Згідно п.7.7 договору, відповідач зобов»язаний у разі втрати, пошкодження або неповернення тари покупця, крім штрафу, оплачує постачальнику також вартість і ПДВ, виходячи з нижченаведеного:
вартість однієї кеги (50 літрів) становить 140 доларів США, включаючи ПДВ України;
вартість однієї кеги (30 літрів) становить 125 доларів США, включаючи ПДВ України;
вартість одного вуглекислого балона (6,7 л., 10л., 20л.) становить 140 доларів США, включаючи ПДВ України.
В даному випадку покупцеві необхідно провести перерахунок вартості кегі/або кисневих балонів в національну валюту - гривню, відповідно до курсу гривні до долара США (за курсом НБУ на день проведення платежу) і самостійно здійснити оплату протягом 1 календарного дня з моменту вимоги постачальника. Вартість тари може бути збільшена постачальником в односторонньому порядку в разі збільшення її вартості виробником товару. Оскільки відповідач не здійснив повернення кеги ИНТЕРБРЮ 20л СВW Alumask+St, він зобов»язаний відшкодувати позивачу її вартість, яка становить 960,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, яка склалася внаслідок невиконання ним належним чином своїх договірних зобов»язань станом на 29.09.2016 року становить 17 296,40 грн.
Крім того, згідно п.7.1 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов»язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення термінів оплати.
Відповідно до п.7.2 договору та ч.2 ст.625 ЦК України у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов»язання, а саме - терміни оплати вартості, одержаного від постачальника товару, він зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36% річних від простроченої суми заборгованості.
Таким чином, за підрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 29.09.2016 року становить - 21 666,36 грн., з яких: сума боргу - 17 296,40 грн., сума пені - 2 098,16 грн., 36% річних в розмірі - 2 271,80 грн.
На час розгляду справи відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №252/16 від 13.04.2016 року (а.с. 14), у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.1.1 договору, одна сторона, постачальник, зобов»язалася передати у власність покупця товар, а покупець зобов»язується приймати та оплачувати товари в порядку, визначеному умовами цього договору та своєчасно повернути тару на умовах визначених договором.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.04.2016 року №НДВ-169585 на суму 16 336,40 грн. (а.с.17).
Судом встановлено, що дана накладна відповідачем не оплачена, отже, борг за цією накладною складає 16 336,40 грн. на момент звернення з позовом.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у товарно-транспортній накладній не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи накладну, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.
Відповідно до п.6.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або за домовленістю сторін, готівкою через касу постачальника ( з оформленням розрахункових документів).
Крім того, оскільки відповідач не здійснив повернення кеги ИНТЕРБРЮ 20л СВW Alumask+St, він зобов»язаний відшкодувати позивачу її вартість, яка становить 960,00 грн.
Також, позивачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків (а.с.18) за період з 01.01.2016 року по 27.07.2016 року на суму 16 336,40 грн., підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений мокрими печатками.
За твердженням позивача, суму основного боргу відповідач визнав перед позивачем у розмірі 16 336 грн. 40 коп. шляхом підписанням зазначеного Акту звірки.
У відповідності до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 року за № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Крім того, згідно п.7.1 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов»язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення термінів оплати.
Позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2 098,16 грн. на суму заборгованості 16 336,40 грн. за період з 10.05.2016 року по 28.09.2016 року.
Відповідно до п.7.2 договору та ч.2 ст.625 ЦК України у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов»язання, а саме - терміни оплати вартості, одержаного від постачальника товару, він зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36% річних від простроченої суми заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно роз»ясень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», 4.1. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 4.2. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
Враховуючи норми чинного законодавства та умови договору, позивачем також нараховано 36% річних - 2 271,80 грн.
Перевіривши розрахунок пені та 36% річних суд дійшов до висновку про правильність їх нарахування.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума заборгованості 21 666,36 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», м. Львів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕРСЕДЕС КЛУБ», м. Львів, про стягнення заборгованості за поставлений товар розмірі 21 666,36 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -
1.Позовні вимоги задоволити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МЕРСЕДЕС КЛУБ» (81100, м.Львів, вул.Коперника,5, код ЄДРПОУ 40121096) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 355, код ЄДРПОУ 37171990) - 21 666,36 грн. заборгованості, з яких: 16 336,40 грн. основного боргу, 960,00 грн. - відшкодування вартості тари, 2 271,80 грн. - 36% річних, 2 098,16 грн. пені, та 1 378,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 28.12.2016 р.
Суддя Горецька З. В.