ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.12.2016Справа №910/18754/16
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення коштів.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3, за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
До господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення коштів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2016 було порушено провадження у справі № 910/18754/16, призначено її до розгляду на 23.11.2016.
11.11.2016 до господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2016 про порушення провадження у справі № 910/18754/16 та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
23.11.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2016 позивач виконав.
23.11.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2016 відповідач не виконав.
Враховуючи не з'явлення в судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 14.12.2016.
У судове засідання 14.12.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 14.12.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
01.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 4 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 37,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, Голосіївський проспект, 15а (далі - приміщення), а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату та інші платежі в порядку, зазначеному в цьому Договорі. Приміщення належить орендодавцю на підставі Договору купівлі-продажу від 20.10.2001. Приміщення передається в оренду для розміщення офісу орендаря та здійснення ним власної діяльності (швейне ательє) (пункти 1.1 та 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору строк дії Договору починається з моменту підписання обома сторонами Акту приймання - передачі приміщення та закінчується 01.07.2016.
01.07.2015 сторонами було підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, в якому зазначено про те, що приміщення знаходиться в справному технічному стані.
Позивач зазначає суду про те, що починаючи з лютого 2016 відповідач припинив здійснювати оплату комунальних послуг, зокрема, послуг з теплопостачання, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 15 145,73 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 3.6 Договору плата за комунальні послуги, послуги зв'язку, спожиту електроенергію, за користування водою та каналізацією, за опалення, пожежну та охоронну сигналізацію, Інтернет та інші послуги, необхідні для забезпечення діяльності орендаря, здійснюється орендарем.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур № 540524-03/2016-1 від 31.01.2016 на суму 4 376,01 грн, № 540524-03/2016-2 від 22.01.2016 на суму 11 532,35 грн, № 540524-03/2016-3 від 31.03.2016 на суму 9 628,02 грн, № 540524-03/2016-4 на суму 4 755,05 грн. Таким чином, позивачем були надані суду рахунки за спожиту теплову енергію на загальну суму 30 291,43 грн, проте, враховуючи ту обставину, що відповідач орендував лише частину приміщення, позивач правомірно просить суд стягнути ? від вартості спожитих комунальних послуг - 15 145,73 грн.
Крім того, матеріалами справи підтверджується виставлення та направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури № 07/1 ОП на оплату послуг за теплопостачання на загальну суму 15 145,73 грн. Отримання відповідачем вказаного рахунку 30.08.2016 підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 15 145,73 грн є обґрунтованими.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 22 549,16 грн, завдані відповідачем внаслідок неналежного користування частиною нежитлового приміщення.
Частиною 1, пунктом 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Позивач зазначає, що йому було завдано матеріальної шкоди в розмірі 22 549,16 грн внаслідок пошкодження відповідачем орендованого приміщення.
В матеріалах справи наявний Акт обстеження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, з якого вбачається, що члени комісії по обстеженню орендованого відповідачем приміщення в складі власника приміщення та свідків, із відміткою про відмову в участі обстеження відповідача, встановили, що внаслідок експлуатації відповідачем вказаного вище приміщення констатовано такий стан:
- на стелі мають місце численні отвори від саморізів та забруднення;
- на стінах мають місце численні отвори (до 70 шт.) від саморізів та забруднення;
- підлога (ковролін) в численних плямах великих розмірів (близько 50 см.) від мастильних матеріалів.
З метою встановлення технічного стану нежитлового приміщення площею 37,8 кв.м. (площа, що обкреслена на технічному плані нежитлового приміщення), яке перебувало у користуванні відповідача на підставі Договору, що розташоване у житловому будинку № 15а по пр-ту Голосіївському в м. Києві, позивач звернувся до Агенції судових експертиз для проведення відповідного дослідження.
За результатом проведеного експертного дослідження атестованим судовим експертом ОСОБА_4 (свідоцтво № 7 (5) від 28.09.2011) було складено Висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 03.10.2016 (далі - Висновок), з якого вбачається, що вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести у нежитловому приміщенні площею 22,1 кв.м. (частині нежитлового приміщення площею 37,8 кв.м.) по пр.-ту Голосіївському, 15а, в м. Києві для усунення пошкоджень опоряджувального покриття та покриття підлоги у нежитловому приміщенні, що утворились на їх поверхні внаслідок користування відповідачем в період з 01.07.2015 по 01.07.2016 становить 15 359,00 грн.
Крім того, позивачем були понесені витрати на придбання матеріалів для відновлення орендованого відповідачем приміщення на загальну суму 14 260,17 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1 та 2 ст. 779 Цивільного кодексу України визначено, що наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Згідно з ч. 2 ст. 779 Цивільного кодексу України у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що Договір було укладено до 01.07.2016 (п. 2.1 Договору), при цьому, після закінчення терміну його дії, позивач звертався до відповідача із листами про необхідність проведення ремонту в орендованому приміщенні, що підтверджується матеріалами справи. Проте, докази надання відповідачем будь-якої відповіді або відшкодування збитків, завданих пошкодженням орендованого приміщення, відсутні.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не було жодним чином спростовано факт погіршення орендованого за Договором приміщення, а тому вказаний факт приймається судом як доведений та встановлений.
Перевіривши наявні у матеріалах справи докази, зокрема, Висновок та копії чеків, наданих позивачем, суд встановив, що позивач помилився при визначенні розміру реальних збитків, оскільки помилково визначив розмір понесених витрат на придбання ремонтних матеріалів. Так, в матеріалах справи наявні копії чеків, які підтверджують факт придбання матеріалів на загальну суму 14 260,17 грн, а тому, враховуючи те, що позивач заявив до стягнення лише половину коштів від вказаної суми, у зв'язку з орендою відповідачем лише частини нежилого приміщення, то стягненню в відповідача на користь позивача підлягають 7 130,09 грн (50% від 14 260,17 грн.).
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача реальних збитків підлягає задоволенню в розмірі 22 489,09 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, понесені ним на оплату вартості експертизи, які становлять 3 500,00 грн. Вказані витрати підтверджуються наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 5 від 02.09.2016.
Враховуючи ту обставину, що для належного обґрунтування розміру реальних збитків, завданих відповідачем, позивач був змушений замовити вищевказане експертне дослідження та оплатити його вартість, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача реальних збитків у вигляді витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 3 500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь упущену вигоду в розмірі 12 000,00 грн, що становить орендну плату за липень та серпень 2016 року, яку позивач отримав би в разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Судом встановлено, що 03.07.2016 між позивачем та ОСОБА_5 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 5/2 (далі - Договір - 2), відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендарю (ОСОБА_5.) в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 75,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату та інші платежі в порядку, зазначеному у цьому Договорі.
За користування приміщенням орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату в розмірі 6 000,00 грн (п. 3.1 Договору - 2).
07.07.2016 між позивачем та ОСОБА_5 було укладено Доповнення до Договору - 2, в якому зазначено про неможливість проведення статутної діяльності орендаря в приміщенні, що має численні пошкодження стін, стелі та підлоги і потребує відновлювального ремонту, атому строк дії Договору - 2 і нарахування орендної плати розпочинається з моменту підписання Акту приймання-передачі. Позивач зобов'язався в термін 2 місяці (до 01.09.2016) виконати відновлювальний ремонт приміщення за свої кошти і передати орендареві згідно Акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України у справі № 916/3371/14/3-741гс15 від 07.10.2015 та № 6-237цс16 від 18.05.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Позивачем було доведено належними доказами факт погіршення стану орендованого відповідачем за Договором приміщення, внаслідок чого було відтерміновано строк передання приміщення наступному орендарю - ОСОБА_5 на 2 місяці. Враховуючи вищевикладене, та те, що сторони Договору - 2 погодили розмір орендної плати - 6 000,00 грн, а також неможливість позивача отримати ці кошти протягом 2 місяців у зв'язку з ремонтом приміщення, позивач належним чином довів суду наявність упущеної вигоди в розмірі 12 000,00 грн (6 000,00 грн * 2 місяці.)
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги та збитків у загальному розмірі 53 194,89 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 53 134,82 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати, понесені на правову допомогу, на підтвердження чого надав суду копію Договору про надання правової допомоги б/н від 22.08.2016, згідно з яким адвокат Мелех Дмитро Орестович, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданою Радою адвокатів Львівської області (серія ЛВ № 000317 від 24.03.2016) взяв на себе зобов'язання надавати замовнику (позивачу) правову допомогу у стягненні грошових коштів із орендаря по Договору в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п. 1.1 Договору про надання правової допомоги б/н від 22.08.2016).
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору за правову допомогу, передбачену в даному договорі, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 500,00 грн за одну нормо-годину роботи адвоката.
05.09.2016 сторонами було підписано Акт виконаних робіт на суму 4 000,00 грн. Крім того, позивач надав копію платіжного доручення № 4 від 02.09.2016 на суму 4 000,00 грн на підтвердження оплати послуг адвоката за Договором про надання правової допомоги б/н від 22.08.2016.
Відповідно до ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (03187, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний код: НОМЕР_2) заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 15 145 (п'ятнадцять тисяч сто сорок п'ять) грн 73 коп., реальні збитки в розмірі 22 489 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн 09 коп., витрати на проведення обстеження приміщення в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп. та упущену вигоду в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (03187, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний код: НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн 44 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 995 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 48 коп.
Повне рішення складено 29.12.2016
Суддя О.В. Нечай