ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.12.2016Справа №910/19505/16
За позовом: публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС"
до: публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про: стягнення 4 159,22грн.
Суддя: Шкурдова Л.М.
Представники:
Від позивача: Грекова Н.М. - представник за довіреністю
Від відповідача: Лях К.М. - представник за довіреністю, Бодрова С.В. - представник за довіреністю
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС" до публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 4 159,22грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року порушено провадження у справі №910/19505/16.
Позовні вимоги обгрунтовані вимогою позивача відшкодувати суму нестачі вугілля, відправленого у вагоні № 56610140 за залізничною накладною № 20092278 в розмірі 4 159,22грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що вантажовідправник при перевезенні вантажу, якій містить дрібні фракції (вугілля) повинен був вжити заходів щодо запобігання просипання вантажу, однак таких заходів не вжив, недостача вугілля виникла в зв'язку з висипанням дрібних частин вугілля не з вини залізниці.
В судовому засіданні 22.11.2016 року оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 13.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
14.06.2014 року між компанією ООО «АРКАДА» (Росія) та публічним акціонерним товариством «Запоріжкокс» укладено контракт № «АRKADA»-ZКНZ 05-14 від 14/06/14, за умовами якого компанія «ООО «АРКАДА» (продавець) зобов'язалась поставити ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» (покупець) вугілля кам'яне марки ГЖО.
04.08.2015 р. на станцію Запоріжжя-Ліве на адресу ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» по досилочній відомості № 20118352, згідно якої, вантаж досилається за основною накладною № 20092278 від 20.07.2015 р.,(вантажовідправник ТОВ «Промвугільсервіс», Російська Федерація, Новокузьнецький район, с. Красуліно, вул. Центральна, 31) надійшло вугілля кам'яне марки «Г» газовий марка ГЖО (0-50) в вагоні № 56610140. Відповідно до досилочної відомості досилається затриманий вагон № 56610140 згідно основної залізничної накладної № 20092278 від 20.07.2015 р., відправник ДС Дема КБШ.ж.д. ОАО «РЖД».
01.08.2015 р. на станції Куп'янск-Сортувальний Південної залізниці був складений комерційний акт № 430002/146/1558 у зв'язку з виявленою недостачею у розмірі 4360 кг. у вагоні № 56610140 за залізничною накладною № 20092278, який прибув по досилці ст. Дема № 20118352 від 24.07.2015 р.
05.08.2015р. на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі комерційного акту №430002/146/1558 від 01.08.2015 р. станції Куп'янск-Сортувальний Південної залізниці був складений комерційний акт № 460005/1580 від 05.08.2015 р. у зв'язку з виявленою недостачею у розмірі 4650 кг у вагоні № 56610140 за вище вказаною залізничною накладною № 20092278, який прибув по досилці ст.Дема № 20118352 від 24.07.2015 р.
Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що оскільки перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу вантажу, відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу, а саме 3 962 кг ( з урахуванням норми 1 % маси вантажу) в розмірі 4 159,22 грн.
Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно із статтею 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційних актів №460005/1580 від 05.08.2015 року, №430002/146 від 01.08.2015 року, перевезення вугілля здійснювалось у вагоні відкритого типу навалом.
В комерційних актах №460005/1580 від 05.08.2015 року, №430002/146 від 01.08.2015 року та Актах про технічний стан вагона (контейнера) №307 від 04.08.2015 року, №35 від 01.08.2015 року зазначено, що вагон №56610140, в якому перевозилося вугілля, був технічно справний, втрата вантажу мала місце внаслідок нещільного прилягання кришок люків, були наявні зазори, закладені папером, вантажовідправник зазор перед погрузкою вантажу міг бачити, в комерційному відношенні під загрузку вантажу, що містить дрібні фракції, вагон не підготував, міри щодо ущільнення наявних зазорів, застосування матеріалів, що забезпечують схоронність вантажу не здійснив.
Як вбачається зі змісту комерційних актів №460005/1580 від 05.08.2015 року, №430002/146 від 01.08.2015 над 5 і 6 люками справа є поглиблення через нещільного прилягання кришок люків до хребтової і поперечних балок.
Таким чином вбачається, що вугілля просипалося під час перевезення, внаслідок чого утворилися воронкоподібні поглиблення, при цьому сліди доступу сторонніх осіб відстуні.
Відповідно до п.5.1. Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)" від 01.11.1951 року (далі - Угода) на відкритому рухомому складі, а також в контейнерах відкритого типу дозволяється перевозити вантаж за умови, що такий спосіб перевезення передбачений національним законодавством, чинним в країні відправлення вантажу.
Згідно з п.5.2. Угоди можливість перевезення на відкритому рухомому складі вантажу, що містить дрібні фракції, визначається відправником. При перевезенні вантажу, що містить дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання просипання вантажу через конструктивні зазори вагона, видування дрібних частинок вантажу під час руху в поїздах, а також осипання вантажу в разі навантаження його вище рівня бортів вагону (з "шапкою").
Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. N 542, кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Згідно з п.4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником.
Відповідно до п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Частиною 3 статті 308 ГК України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст.19 Угоди можливість перевезення на відкритому рухомому складі вантажу, обов'язок визначення придатності вагону для перевезення конкретного вантажу покладається на особу, що здійснювала навантаження вантажу. У разі навантаження вантажу відправником він несе відповідальність за всі наслідки незадовільного навантаження.
Таким чином, вантажовідправник повинен був забезпечити усунення зазорів в вагоні, в якому здійснювалось перевезення вугілля задля уникнення висипання дрібних фракцій вугілля. В зв'язку з незабезпеченням вантажовідправником транспортабельності та зберігання вугілля в процесі перевезення мало місце висипання дрібних фракцій вугілля через зазори у вагоні, в якому здійснювалось перевезення вугілля, що підтверджується матеріалами справи. У технічному відношенні вагон був справний, разом з тим непридатним для перевезення вантажу дрібних фракцій, оскільки є зазори.
Згідно з §2 Угоди перевізник звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу, прийнятого до перевезення, якщо вони відбулися: внаслідок обставин, які перевізник не міг запобігти, і усунення яких від нього не залежало;
внаслідок неналежної якості вантажу, тари та упаковки або внаслідок особливих природних і фізичних властивостей вантажу, тари і упаковки, що викликали їх пошкодження (псування); з вини відправника або одержувача або внаслідок їх вимог, в силу яких не можна покласти провину на перевізника.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, обов'язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, який включає в себе: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); збитки, завдані такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вину особи, внаслідок протиправної поведінки якої було заподіяно збитки.
З огляду на те, що відповідачем доведено, що недостача вугілля сталася не з його вини, оскільки саме на вантажовідправника покладено обов'язок пересвідчитися щодо відповідності вагону для перевезення конкретного вантажу, а у разі перевезення вантажу, що містить дрібні фракції, забезпечити усунення зазорів у вагоні задля уникнення висипання вантажу, що вантажовідправником не здійснено під час перевезення вугілля у вагоні №56610140, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 20.12.2016.
Суддя Л.М. Шкурдова