номер провадження справи 18/99/16
про залишення позову без розгляду
26.12.2016 справа № 908/2788/16
за позовом концерну "Міські теплові мережі" (юр. адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; факт. адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юр. адреса: АДРЕСА_2
про стягнення 13497,67 грн. вартості спожитої теплової енергії
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Пустова А.Л., довіреність № 243/20-19 від 11.07.2016 р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 20.10.2016 р. звернувся концерн "Міські теплові мережі" з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13497,67 грн. вартості спожитої теплової енергії за період з лютого 2015 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. Підставою для звернення з позовом є несплата відповідачем вартості фактично спожитої теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 322 509, 510, 525, 692, 714, ЦК України, ст.ст. 179, 222, 275 ГК України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р. № 2633-ІV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198.
Ухвалою суду від 24.10.2016 року порушено провадження у справі № 908/2788/16, присвоєно справі номер провадження 18/99/16, судове засідання призначене на 17 листопада 2016 року. Розгляд справи відкладався до 07.12.2016 р., 19.12.2016 р., 26.12.2016 р., строк вирішення спору продовжувався.
Позивач 26.12.2016 р. подав до суду пояснення у справі, представник позивача в судовому засіданні надав витребувані судом документи, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях, просив їх задовольнити; викликаний спеціаліст філії концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району в судове засідання не з'явився, через представника позивача надав пояснювальну записку.
В ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення АДРЕСА_3, загальною площею 116,5 кв.м, яке згідно договору оренди № 158/13 від 29.09.2014 р. передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в оренду (орендодавцем за договором є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, балансоутримувачем - міське комунальне підприємство «Основаніє»). На час вирішення спору концерном «Міські теплові мережі» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді не укладено. Позивачем в якості доказу наміру підписати зазначений договір надано копію листа від 16.12.2015 р. № 5994/09-3 щодо направлення на адресу відповідача двох примірників підписаного і відповідним чином оформленого договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101566 від 01.10.2015 р. з проханням розглянути та підписати і один примірник договору повернути на адресу філії концерну «МТМ» Ленінського району. Однак, концерн «Міські теплові мережі», не дивлячись на відсутність укладеного договору, здійснював відпуск теплової енергії з початку опалювального сезону 2014-2015 років, 2015-2016 років відповідно до рішень про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі. Як стверджує позивач, ним було відпущено теплову енергію відповідачу у період з лютого 2015 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. на загальну суму 13497,67 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, надісланими на адресу відповідача. Станом на 01.10.2016 р. за відповідачем значиться заборгованість за спожиту теплову енергію 13497,67 грн.
З наданих позивачем копій актів обстеження нежитлового приміщення від 20.01.2015 р. та 25.03.2015 р. вбачається, що обстеження нежитлового приміщення по АДРЕСА_4, здійснювалось представниками тепломережі, абонент (споживач) фізична особа ОСОБА_3 відмовилась від підписання зазначених актів, у розділі припис зазначено: укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з ФК «МТМ» Ленінського району.
Як зазначено у письмових поясненнях позивача, наданих 26.12.2016 р., на підставі акту обстеження спірного приміщення ФОП ОСОБА_1 від 25.03.2015 р. було виконано новий розрахунок теплового навантаження на опалення від 14.08.2015 р. № 4143/09 (арк. с. 21-24). Також позивачем зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів І-ІІІ категорій складності, тому розрахунок теплового навантаження виконаний на підставі кваліфікаційного сертифіката Серії НОМЕР_1 від 14.08.2012 р.
Суд зазначає, що посилання позивача ч. 3 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» жодним чином не відноситься до обставин даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок теплового навантаження на опалення від 14.08.2015 р. № 4143/09 щодо ОСОБА_1, АДРЕСА_4, виконано техніком концерну «Міські теплові мережі» ОСОБА_4, яка також проводила обстеження приміщення згідно акту обстеження спірного приміщення від 25.03.2015 р.
Позивачем на вимогу суду надано копію ліцензії серії НОМЕР_2, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області концерну «Міські теплові мережі», строк дії якої з 21.06.2010 р. по 21.06.2015 р.
Згідно наданих матеріалів можна зробити висновок, що на час виконання розрахунку теплового навантаження на опалення від 14.08.2015 р. № 4143/09 строк дії ліцензії позивача вже скінчився, отже цей розрахунок теплового навантаження суд не розцінює як належний та достатній доказ при розрахунку вартості спожитої теплової енергії.
Крім того, суд зазначає, що акти обстеження від 20.01.2015 р. та 25.03.2015 р. нежитлового приміщення АДРЕСА_3, загальною площею 116,5 кв.м, складено відносно споживача фізичної особи ОСОБА_3, тоді як відповідачем у справі є ФОП ОСОБА_1
Ухвалою суду від 19.12.2016 р. розгляд справи відкладався та у судове засідання викликано представника (спеціаліста) ФК «Міські теплові мережі» Дніпровського району для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи, зокрема, щодо складання зазначених вище актів обстеження відносно споживача ОСОБА_3 та виконання розрахунку теплового навантаження. На виклик суду представник (спеціаліст) ФК «Міські теплові мережі» Дніпровського району не з'явився, представником позивача, що приймає участь у справі, суду надано пояснювальну записку від імені інженера ОСОБА_5, техніка ОСОБА_4, техніка ОСОБА_6, в якій зазначено, що в січні 2015 року, комісією у складі зазначених осіб проведено обстеження нежитлового приміщення № LVII, LVIII цокольного поверху (літ. А-9) по АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_1, в акті ними помилково вказано прізвище споживача ОСОБА_3. Інших пояснень з питань, що виникли в ході розгляду справи суду не надано.
Згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З урахуванням викладеного, вбачається, що достатніх доказів на підтвердження розрахунку теплового навантаження, який необхідний для визначення вартості теплової енергії, спожитої відповідачем у спірному періоді, а також обґрунтованих пояснень з приводу цього, позивачем не надано.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд дійшов висновку, що виявленні обставини перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився за викликом у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
У п. 4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
За викладених обставин, суд залишає дану позовну заяву без розгляду.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Представником позивача у судовому засіданні 26.12.2016 р. подано заяву про повернення сплаченого судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 81 ГПК України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Так, згідно із статтею 7 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України №484-VIII від 22.05.2015 р., який набрав чинності 01.09.2015 р.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
За таких обставин, судовий збір в сумі 1378,00 грн., сплачений концерном «Міські теплові мережі» платіжним дорученням № 8934 від 14.06.2016 р., підлягає поверненню за його заявою, про що судом буде винесено окрему ухвалу.
Керуючись ст. п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов залишити без розгляду.
Ухвала суду набрала законної сили 26.12.2016 р.
Суддя В.В. Носівець