номер провадження справи 5/74/16-12/134/16
21.12.2016 Справа № 908/2536/16
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2536/16
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1
про визнання недійсним договору № 910 від 01.01.2009 року
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, договір від 18.05.2016 року
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 2 від 05.01.2016 року
від третьої особи - не з'явився
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-1191/16 від 28.11.2016 року, у зв'язку із перебуванням судді-доповідача ОСОБА_4 на лікарняному з 25.11.2016 року, справу № 908/2536/16 було призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 28.11.2016 року, вказану справу було розподілено на розгляд судді Смірнову О.Г.
СУТЬ СПОРУ: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про визнання договору про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам № 910 від 01.01.2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством “Бердянське підприємство теплових мереж” (Публічне акціонерне товариство “Бердянське підприємство теплових мереж”) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Азов”, недійсним з моменту його укладення. Разом з тим позивач просить розподілити судові витрати за сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. та витрати з оплати послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.
06.10.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали від 28.09.2016 року.
Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство “Бердянське підприємство теплових мереж”, 11.10.2016 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- укладений між позивачем та відповідачем договір № 910 про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам від 01.01.2009 року відповідає проекту договору, затвердженому рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 546 від 14.09.2005 року;
- договором № 910 від 01.01.2009 року закріплено права та обов'язки сторін, визначені чинними нормативно-правовими актами, вказаний договір за змістом є договором про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК України);
- доводи позивача про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на підписання договору є необґрунтованими у зв'язку з тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача станом на 01.01.2009 року в графі «особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначено ОСОБА_1 - керівник;
- з огляду на дані, які містяться у витягу, станом на дату укладення договору ОСОБА_1 був керівником ОСББ “Азов”, мав право вчиняти дії від імені товариства без довіреності та не був обмежений в повноваженнях;
- оскільки в редакції статуту позивача, в типовій редакції статуту передбачено, що голова правління діє без доручення від імені об'єднання та укладає в межах компетенції договори, правильним є вважати, що договір № 910 від 01.01.2009 року укладено в межах повноважень, в той же час детально компетенція голови правління не визначена;
- за даним договором відповідач не надавав саме позивачу житлово-комунальну послугу, не виконував роботи за плату, даним договором сторони узгодили свої права та обов'язки, які покладені на них діючим законодавством як на виконавців послуг з метою надання якісних послуг з теплопостачання мешканцям будинку;
- оскільки статутом позивача в редакції 2003 року дано право голові правління укладати договори, а договір № 910 не є договором про надання позивачу послуги або виконання робіт, та укладення даного договору не потребує згоди правління об'єднання, договір укладено в межах повноважень та відповідно до діючого законодавства;
- згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі схвалення правочину цією особою, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання;
- дії позивача з виконання спірного договору (підготовка будинку до опалювального сезону, складання схем розмежування та ін.) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено;
- вказує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ОСББ “Азов” станом на 01.09.2015 року керівником підприємства з 05.07.2013 року є ОСОБА_2;
- для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права;
- вважає, що позивачем подано позовну заяву від 15.09.2016 року після спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові;
- вважає додані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката підробленими, оскільки в протоколі № 10 ОСББ “Азов” від 15.04.2016 року правлінням вирішено: «надати повноваження Голові правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” ОСОБА_2 укласти договір з адвокатом про надання ним правової допомоги по господарській справі в господарському суді Запорізької області за позовом ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» про стягнення з ОСББ “Азов” штрафу в сумі 5100,00 грн. і за зустрічним позовом ОСББ “Азов” до ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» про визнання недійсним договору № 910 від 01.01.2009 року, тобто даним протоколом правління позивача чітко визначило предмет договору про надання послуг адвоката, а голова правління вийшов за межі отриманих повноважень;
- на сьогоднішній день в Господарському суді Запорізької області слухається справа № 908/1441/16 за позовом ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» до ОСББ “Азов” про стягнення штрафу 5100,00 грн. та 13.07.2016 року в цій справі ОСББ “Азов” подано зустрічний позов про визнання договору № 910 від 01.01.2009 року недійсним;
- позивач у справі № 908/2536/16 надав в матеріали справи вдруге платіжні доручення про перерахування грошових коштів адвокату, які отримав адвокат за представництво інтересів у іншій справі № 908/1441/16;
- звертає увагу на те, що первинно редакція договору щодо надання правової допомоги у господарській справі від 18.05.2016 року мала інший зміст предмету договору та обов'язків виконавця, що свідчить про підтасовку документів, доданих до суду;
- вказує про відсутність доказів в матеріалах справи наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним. Просить відмовити повністю в задоволенні позову.
25.10.2016 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його явки з поважних причин.
Ухвалою від 26.10.2016 року відкладений розгляд справи на 16.11.2016 року о 10:30. При цьому в ухвалі вказано, що представником позивача не було додано жодного доказу поважності причин в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи від 25.10.2016 року.
16.11.2016 року до суду від позивача надійшла заява про надання довідки про зарахування коштів судового збору до бюджету № 04-08/912-2978 від 27.10.2016 року.
16.11.2016 року на адресу суду від відповідача надійшов лист № 2788 від 15.11.2016 року, згідно з яким останній надає в матеріали справи супровідний лист від 10.11.2016 року за вих. № 2755 про надання ОСББ “Азов” відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.11.2016 року на підставі приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1.
13.12.2016 року на адресу суду від позивача надійшли письмові документи на виконання ухвали від 16.11.2016 року з пояснювальною запискою голови ОСББ “Азов” ОСОБА_2 У пояснювальній записці голова ОСББ “Азов” ОСОБА_2 зазначає наступне:
- договір з ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» він не укладав, оскільки правління ОСББ “Азов” повноважень на підписання договору йому не надавало;
- у зв'язку із вступом на посаду голови ОСББ “Азов” відбувалося приймання-передача документів, при передачі документів колишній голова правління ОСОБА_1 не передавав договір № 910 від 01.01.2009 року, укладений між ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» та ОСББ “Азов” про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам, договір з ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» ніде не був зареєстрований, в т.ч. в журналі реєстрації договорів;
- пояснює, що договір з ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» не бачив та умов договору не міг дотримуватись, копію договору № 910 від 01.01.2009 року принесли співробітники ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» разом з позовом про стягнення штрафу;
- вказує, що даний позов та договір ні ОСОБА_2, ні колишній голова ОСББ “Азов” не визнавали;
- звертає увагу на те, що 13.11.2013 року він підписав співробітникам ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» схему, де чітко були вказані межі поділу обслуговування теплових мереж від котельної № 13 між ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» та ОСББ “Азов”;
- жодного документу ОСОБА_2 не було підписано на виконання договору № 910 від 01.01.2009 року;
- вказує, що згідно закону, статуту ОСББ “Азов” та посадових зобов'язань він не наділений одноособово укладати договори;
- даного виду договір укладався на підставі рішення правління ОСББ “Азов”, ОСОБА_2 його підписував на підставі рішення правління за дорученням та на виконання;
- вважає договір № 910 від 01.01.2009 року незаконним та недійсним.
До суду 25.11.2016 року була подана заява від ОСОБА_5, в якій остання зазначає про неможливість ОСОБА_1 представляти свої інтереси в суді за станом здоров'я.
21.12.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 року у справі № 908/1441/16.
Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2016 року підтримав позовні вимоги на наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2016 року проти позову заперечив.
Представник третьої особи в судове засідання 21.12.2016 року не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 01.01.2009 року між Закритим акціонерним товариством “Бердянське підприємство теплових мереж”, що є виконавцем послуги з теплопостачання, в особі голови правління - ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту підприємства, далі Виконавець послуг з теплопостачання, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Азов”, що є виконавцем послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, в особі - ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, далі Виконавець послуг з утримання будинків і при будинкових територій, був укладений договір № 910 про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам, далі Договір.
Пунктом 1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” передбачено, що товариство є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».
Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Виконавець послуг з теплопостачання (позивач) є виконавцем послуг з теплопостачання і надає даний вид послуг для споживачів, що проживають у житловому фонді ОСББ (вул. Баха, 40, вул. Баха, 42, вул. Короленко, 84), а Виконавець послуг з утримання будинків і прибудинкових територій (відповідач) утримує в належному стані внутрішньобудинкові системи теплопостачання, забезпечує відсутність наднормативних витрат теплової енергії та її розподіл між споживачами згідно з межами розподілу по балансовій належності.
Згідно з п. 1.3. Договору Виконавець послуг з теплопостачання зобов'язується виробляти і поставляти теплову енергію, що відповідає нормам, на підставі теплових навантажень, наданих Виконавцем послуг з утримання будинків і прибудинкових територій до межі розподілу теплових мереж по балансовій приналежності, а Виконавець послуг з утримання будинків і прибудинкових територій зобов'язується розподіляти теплову енергію по своїх мережах до нагрівальних приладів Споживачів, не погіршуючи якість теплопостачання.
Умовами п.п. 3.2.1, 3.2.8. п. 3.2. Договору передбачені обов'язки Виконавця послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, а саме: додавати до договору схему розмежування теплових мереж по балансовій належності й експлуатаційній відповідальності сторін та щорічно в межопалювальний період готувати теплове устаткування і прилади комерційного обліку теплової енергії з обов'язковими для виконання обсягами робіт, наданих Виконавцю послуг з теплопостачання і одержувати від нього акт про готовність до опалювального періоду за формою № Е-8.
Згідно з п. 7.2. Договору даний договір укладений терміном з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну договору не надається заява в письмовому виді від однієї зі сторін про відмовлення від даного договору або його перегляд. Враховуючи відсутність письмових заяв сторін про відмову від договору або його перегляд, його умови є дійсними і станом на даний час.
Позивач в позові вказує, що договір № 910 від 01.01.2009 року укладений з порушенням цивільного законодавства, оскільки відповідно до статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов”, на основі якого воно діє, рішення про укладення відповідних договорів приймається голосуванням членів правління ОСББ. При цьому зазначає, що підписуючи (укладаючи) договір із Закритим акціонерним товариством “Бердянське підприємство теплових мереж” ОСОБА_1 порушив порядок, встановлений статутом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” для укладення такого виду договору, оскільки він не був наділений цивільною дієздатністю та не мав жодних повноважень на укладення договору. Вказує, що згідно статуту до компетенції правління об'єднання входить: «укладення договорів з підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги, виконують будівельні роботи тощо, та здійснення контролю за їх виконанням», а правління такого рішення не приймало і повноважень на укладення договору ОСОБА_1 не надавало, тому даний договір є недійсним.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору постачання теплової енергії та договору надання послуг, зокрема щодо розподілу теплової енергії по мережах до нагрівальних приладів споживачів), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 714, 901 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про визнання договору про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам № 910 від 01.01.2009 року недійсним з моменту його укладення з посиланням на те, що від імені позивача останній був підписаний ОСОБА_1, який не був наділений цивільною дієздатністю та не мав жодних повноважень на укладення договору у зв'язку з тим, що правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” рішення про надання ОСОБА_1 повноважень на укладення вказаного договору не приймало. Тобто вказаний договір оскаржується позивачем як укладений з перевищенням повноважень та з порушенням положень статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов”.
Згідно абзацу 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Отже, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.
При цьому абзацом 4 п. 2.9. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.
Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір № 910 від 01.01.2009 року може бути визнаний недійсним за наявності двох умов:
- порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача;
- наявності передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
Відповідно до Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 статті 215 ЦК України), зокрема:
§ відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
§ особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);
§ волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);
§ правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України);
§ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), що встановлено ч. 3 ст. 215 ЦК України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для визнання договору № 910 від 01.01.2009 року недійсним позивач вказує відсутність цивільної дієздатності та повноважень на укладення договору у ОСОБА_1, який уклав вказаний договір з відповідачем від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов”.
Приписами ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Умовами п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.
Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.
Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:
- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);
- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
З матеріалів справи вбачається, що договір про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам № 910 від 01.01.2009 року був підписаний від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” ОСОБА_1 на підставі статуту.
Так, в матеріалах справи міститься статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” в редакції 2003 року, затверджений протоколом загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” № 2 від 15.03.2003 року та зареєстрований Виконавчим комітетом Бердянської міської ради за № 02140805100010001 від 18.06.2003 року, який діяв на момент укладання сторонами спірного договору № 910 від 01.01.2009 року.
Положеннями п.п. 7.1.2. п. 7.1. вказаного Статуту передбачено право Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” (далі Об'єднання) здійснювати утримання житлового будинку і прибудинкової території відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом об'єднання, в тому числі укладати договори з фізичними та юридичними особами.
Умовами п. 9.1., 9.10. Статуту визначено, що органами управління об'єднання є загальні збори та правління об'єднання. Керівництво поточною діяльністю об'єднання здійснює його правління. Воно має право приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання за виключенням тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам.
Згідно з п. 9.13. Статуту до компетенції правління об'єднання зокрема входить: укладання договорів з підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги, виконують будівельні роботи тощо, та здійснення контролю за їх виконанням.
Разом з тим пунктом 9.15. Статуту передбачено, що правління об'єднання зі свого складу обирає голову правління та його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об'єднання та рішень правління, діє без довіреності від імені об'єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об'єднання відповідно до затвердженого кошторису.
Зі змісту вказаного пункту статуту вбачається, що голова правління є уповноваженою правлінням об'єднання особою, яка має право діяти без довіреності від імені об'єднання та укладати в межах своєї компетенції угоди.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до протоколу установчих зборів власників квартир будинку по вул. Баха № 42 від 15.03.2003 року (а.с. 145) було вирішено: створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на базі будинку по вул. Баха, 42 та обрати головою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_1
При цьому, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” станом на 01.01.2009 року (дату укладення спірного договору № 910 від 01.01.2009 року, а.с. 28-30), за змістом якого в графі «осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначений ОСОБА_1 - керівник.
Таким чином, при укладенні та підписанні договору № 910 від 01.01.2009 року з відповідачем ОСОБА_1, діяв безпосередньо як керівник та голова Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” на підставі та у відповідності до Статуту (в редакції 2003 року), положеннями якого наділений повноваженнями діяти від імені об'єднання без довіреності, в тому числі укладати угоди (договори).
Разом з тим, пунктом 9.10. Статуту позивача визначено право правління приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання, а не обов'язок прийняття таких рішень.
Відтак твердження позивача про відсутність у ОСОБА_1 цивільної дієздатності та повноважень на укладення договору є необґрунтованими та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Фактичні обставини справи свідчать, що позивач неодноразово звертається до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору № 910 від 01.01.2009 року. Вказані вимоги розглядалися Господарським судом Запорізької області в рамках справи № 908/1874/16, за наслідками розгляду якої ухвалою від 14.09.2016 року на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України позов залишено без розгляду.
Разом з тим ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.07.2016 року у справі № 908/1441/16 було відмовлено у прийнятті зустрічного позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” до Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про визнання недійсним договору № 910 від 01.01.2009 року.
Поряд з цим рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 року у справі № 908/1441/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “АЗОВ” про стягнення 5100,00 грн. штрафу за договором № 910 від 01.01.2009 року, яке набрало законної сили, були встановлені обставини, що мають преюдиціальне значення для даної справи.
Вказаним рішенням суду було встановлено, що матеріали справи містять докази вчинення сторонами договору № 910 від 01.01.2009 року дій, спрямованих на його виконання, зокрема, складання та підписання ними схеми розподілу меж обслуговування теплових мереж житлових будинків по вул. Баха, 40, вул. Баха, 42, вул. Короленко, 84 від котельної № 13 (підписані з боку відповідача головою правління ОСББ ОСОБА_7 13.11.2013р.), тож в розумінні ст. 241 ЦК України, договір відповідачем схвалений.
Факти, встановлені вищевказаним рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню з огляду на приписи ч. 3 статті 35 ГПК України, а тому мають для суду при розгляді даної справи обов'язковий характер.
Разом з тим в матеріалах справи містяться підписані позивачем та відповідачем акти готовності до опалювального сезону об'єктів за адресами: вул. Баха, 40, вул. Баха, 42, вул. Короленко, 84 (а.с. 72 - 88), які також підтверджують прийняття сторонами до виконання договору № 910 від 01.01.2009 року, і як наслідок схвалення позивачем в розумінні ст. 241 ЦК України вказаного договору.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також наявні в матеріалах справи докази свідчать про прояв волевиявлення позивачем щодо виконання його умов, а отже, що вказаний договір спрямований на реальне настання правових наслідків.
Пунктом 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач не довів суду наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, в т. ч. що спірний договір укладений від імені позивача ОСОБА_1 за відсутності цивільної дієздатності та повноважень на його укладення, а також не довів факт порушення оспорюваним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів. Зокрема позивачем в позовній заяві взагалі не вказано яким чином оспорюваним правочином порушуються його права та/або інтереси, також в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про наявність таких порушень прав, інтересів останнього. Натомість матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1, підписуючи договір № 910 від 01.01.2009 року з відповідачем, діяв у відповідності до Статуту (в редакції 2003 року) та наданих його умовами повноважень.
Навпаки відповідач надав суду докази того, що договір № 910 від 01.01.2009 року укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства, його умови сторонами в т.ч. позивачем виконуються, що підтверджується наявними у справі доказами та фактами, встановленими в рішенні суду від 05.12.2016 року у справі № 908/1441/16.
За таких обставин, у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” до Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про визнання договору про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам № 910 від 01.01.2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством “Бердянське підприємство теплових мереж” (Публічне акціонерне товариство “Бердянське підприємство теплових мереж”) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Азов”, недійсним з моменту його укладення слід відмовити як необґрунтовано заявленого.
Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.
Нормою ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як зазначено вище, позивач не довів факт порушення оспорюваним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів, в позовній заяві взагалі не вказано яким чином оспорюваним правочином порушуються його права та/або інтереси, також в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про наявність таких порушень прав, інтересів останнього.
Оскільки права позивача в даній справі не порушені, відтак відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на позивача у справі - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов”, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру”.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір щодо надання правової допомоги від 18.05.2016 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0404 від 19.06.2006 року. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується платіжним дорученнями № 1546 від 10.06.2016 року, № 1547 від 13.06.2016 року, № 1552 від 16.06.2016 року, № 1554 від 21.06.2016 року на загальну суму 5000,00 грн.
Відповідно до п. 1 договору щодо надання правової допомоги від 18.05.2016 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” (далі Замовник) в особі голови правління ОСОБА_8 доручає, а адвокат ОСОБА_9 (далі Виконавець) бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу по захисту прав і інтересів в господарському суді Запорізької області по господарській справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” до Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» про визнання недійсним договору № 910 від 01.01.2009 року про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам.
Згідно з п. 2.1. договору про надання правової допомоги послуги надаються Замовнику шляхом:
- надання усних і письмових консультацій по спірним правовідносинам, складання правових документів: відгуків на позовну заяву, зустрічної позовної заяви;
- особиста участь Виконавця по представленню інтересів Замовника по позову в Господарському суді Запорізької області з повноваженнями, встановленими п. 4 цього договору.
Умовами п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Приписами ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням прийнятого в даній справі рішення про відмову у задоволенні позовних вимог витрати з оплати послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. згідно приписів ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у справі - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов”.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.12.2016 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 92, 203, 204, 215, 241, 638, 639, 714, 901 ЦК України, ст. ст. 20, 180, 181 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, ч. 3 ст. 35, ч. 3 ст. 43, 44, 48, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов” до Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про визнання договору про розподіл обов'язків і відповідальність за утримання та технічне обслуговування систем теплопостачання, постачання теплової енергії по даним мережам № 910 від 01.01.2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством “Бердянське підприємство теплових мереж” (Публічне акціонерне товариство “Бердянське підприємство теплових мереж”) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Азов”, недійсним з моменту його укладення - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Азов”.
Повне рішення складено - 26.12.2016 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.