Справа № 522/3180/16-ц
Провадження № 2/522/4008/16
«20» грудня 2016 року
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Погрібного С.О.
за секретаря судового засідання - Грищук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про звільнення майна з під арешту, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив звільнити з-під арештів майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 - квартиру №38 та нежитлові приміщення (підвал), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 40, накладеного 25.12.2014 року постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №44156469 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; накладеного 13.02.2014 року постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №42205333 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; накладеного 21.03.2012 року постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №31805221 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; накладеного постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №33620306 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.
Між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 12.12.2006 року укладено кредитний договір №11094545000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 60 000,0 доларів США на строк з 12.12.2006 року до 12.12.2013 року. В забезпечення належного виконання зобов'язання за цим кредитним договором 12.12.2006 року між названими сторонами укладено іпотечні договори, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровані в реєстрі за №4905 та 4903, згідно з якими предметами іпотеки є квартира №38, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 40, а також нежитлове приміщення (підвал), що розташоване за тією ж адресою та належать на праві власності позичальнику - ОСОБА_2
08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого до останнього перейшли права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами відносно ОСОБА_2
Проте, ПАТ «Дельта Банк» стало відомо, що на іпотечне майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, накладено також наступні арешти:
постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №44156469 від 25.12.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №42205333 від 13.02.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №31805221 від 21.03.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №33620306 від 11.07.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
На думку позивача, цей банк має пріоритетне право на звернення стягнення на предмет іпотеки поряд з вимогами державних виконавців на спірне майно.
Представник позивача надав суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідачі та їх представники в судове засідання неодноразово та повторно не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщались належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову з наступних підстав.
Між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 12.12.2006 року укладено договір про надання споживчого кредиту №11094545000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 60 000,0 доларів США на строк з 12.12.2006 року до 12.12.2013 року.
В порядку забезпечення належного виконання умов кредитного договору позичальником за цим кредитним договором 12.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечні договори, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровані в реєстрі за №4905 та 4903, згідно з якими предметами іпотеки є квартира №38, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 40, а також нежитлове приміщення (підвал), що розташоване також за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 40 та належать на праві власності позичальнику - ОСОБА_2
08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого до останнього перейшли права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами, укладеними з ОСОБА_2
Станом на 10.02.2016 року відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором виконуються неналежним чином, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 3 018 317,67 гривень.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Проте, в межах виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2136/10, виданим 15.11.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 138 339,17 гривень на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» постановою старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 21.03.2012 року №301805221 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, та оголошено заборону його відчуження.
Крім того, постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 11.07.2012 року №33620306 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження в межах примусового виконання наказу №5017/742/2012, виданого 25.05.2012 року Господарським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 22 777,1 гривень на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Додатково судом встановлено, що постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 13.02.2014 року №42205333 при примусовому виконанні виконавчого листа №496/4/13-ц, виданого 06.03.2013 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 1 115 104,27 гривень на користь ПАТ «Дельта Банк» накладено арешт на все майно боржника та заборонено здійснювати його відчуження.
При цьому, постановою старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 під час виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/577/14 від 26.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради грошової суми в розмірі 44 441,34 гривень також накладено арешт на майно ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження.
Зазначені постанови ухвалено в межах виконавчих проваджень за виконавчими листами, відповідно до яких позивач по справі, у більшості випадків, не є стягувачем в цих провадженнях.
Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
За правилом ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно з ч.ч. 6,7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Таким чином, аналізуючи у сукупності наведені положення закону, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» має пріоритетне право перед іншими кредиторами на задоволення своєї вимоги до ОСОБА_2 за рахунок заставленого майна - квартири №38 та нежитлового приміщення (підвалу), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 40, що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2.
Судом враховано, що відповідно до положень ст. 585 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про заставу» право позивача на заставу виникло у нього з моменту укладення договору застави - починаючи з 12 грудня 2006 року, тобто до ухвалення оскаржуваних постанов.
Отже, на момент накладення арешту на спірне майно в порядку забезпечення виконання зобов'язання відповідача перед третіми особами спірне майно вже знаходилося у заставі банку - позивача.
Таким чином, враховуючи, що позивачу належить переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави, суд дійшов висновку, що арешти спірного нерухомого майна підлягають скасуванню.
Порядок скасування арешту, накладеного в межах виконання рішення, встановлений в ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином наведені арешти перешкоджають реалізації прав позивача, їх накладено в інтересах як самого позивача, що виступав стягувачем в окремих виконавчих провадженнях, так і в інтересах інших стягувачів у тих виконавчих провадженнях, за якими такі арешти накладено виконавчою службою. На сьогоднішній момент захистити права та законні інтереси позивача в іншому порядку, ніж судовому, можливість відсутня, що є підставою для такого рішення суду в цьому провадженні.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України також підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 судового збору у сумі 1 378,0 гривень.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способом захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує права відповідно до ст. 16 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 572, 589 ЦК України, ст.ст. 10, 11, п.1 ч.1 ст.152, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
Позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про звільнення майна з під арешту - задовольнити.
Звільнити з-під арешту квартиру №38 та нежитлове приміщення (підвал), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Князівська (колишня вулиця Баранова), будинок 40, що належать на праві власності ОСОБА_2, накладеного на підставі постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №44156469 від 25.12.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Звільнити з-під арешту квартиру №38 та нежитлове приміщення (підвал), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Князівська (колишня вулиця Баранова), будинок 40, що належать на праві власності ОСОБА_2, накладеного на підставі постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №42205333 від 13.02.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Звільнити з-під арешту квартиру №38 та нежитлове приміщення (підвал), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Князівська (колишня вулиця Баранова), будинок 40, що належать на праві власності ОСОБА_2, накладеного на підставі постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №31805221 від 21.03.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Звільнити з-під арешту квартиру №38 та нежитлове приміщення (підвал), розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Князівська (колишня вулиця Баранова), будинок 40, що належать на праві власності ОСОБА_2, накладеного на підставі постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №33620306 від 11.07.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 1378,0 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ: С.О. ПОГРІБНИЙ
20.12.2016