Справа № 509/4452/16-а
27 грудня 2016 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Гандзій Д.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
1 грудня 2016 року, ОСОБА_1, звернувся до суду з названим адміністративним позовом, в якому просив суд, неправомірними дії відповідача щодо визначення мінімального розміру пенсії йому, як інваліду ІІ групи без урахування ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок мінімальної пенсії призначеної як інваліду ІІ групи, починаючи з 2014 р. у розмірі 110% від розміру встановленого на кожен рік прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Представник Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області у встановлений ухвалою суду від 02.12.2016 р. десятиденний строк з дня отримання копії ухвали з матеріалами позову надіслав до суду свої письмові заперечення, в яких заперечував проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості та безпідставності (а.с. 16-22).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, справа розглядається в порядку скороченого провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали позову, вважаю, що в задоволенні позову позов слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з положеннями Конституції України найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими неспритними наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст. 70 КАСУ, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини
Згідно з ст. 1,1-1,1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності. Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):
а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;
б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;
в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;
г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;
е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону;
є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках;
ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
12.10.2016 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації, в якій просив надати йому інформацію : яким чином та за якою формулою розраховується базова пенсія (без урахувань усіх доплат та допомоги), яка призначена йому на теперішній час ? Який розмір базової пенсії (без урахувань усіх доплат та допомоги), нараховується йому на теперішній час ? Який розмір базової пенсії (без урахувань усіх доплат та допомоги) нараховувалося йому за період з моменту призначення по жовтень 2016 року ? (а.с. 8).
Відповідачі своїм листом від 26.10.2016 р. № 63/К-01 у повному обсязі надали відповіді на поставлені позивачем запитання, роз'яснивши позивачу формулу, за якою йому була вперше призначена пенсія і в якому розмірі з урахуванням всіх складових частин пенсії по інвалідності по ІІІ групі з 24.08.1983 р. згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відповідно до виписки з акту огляді МСЕК та свідоцтва про захворювання від 20.01.1983 р. Крім цього, у листі відповідача йдеться про те, що з 01.01.2004 р. набрав чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим, усі пенсії (у тому числі і пенсія позивача) були перераховані відповідно до норм нового законодавства, а вже 16.05.2004 р. позивач звернувся за перерахунком пенсії по стажу та заробітку (заява № 181) надавши необхідні відповідні документи. В подальшому, розмір пенсії змінювався згідно постанови КМУ та Законів України «Про Державний бюджет України», а тому пенсія позивачу призначена згідно чинного законодавства України (а.с. 9).
Суд встановив, що позивач, після 16.05.2004 р. - не звертався до відповідачів з заявою про перерахунок своєї пенсії, яку отримує по інвалідності і відповідно не отримував відмову у перерахунку такої пенсії, а його лист на адресу відповідачів, на якій позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог є ні чим іншим як заявою про надання інформації, відповідь на яку позивач отримав у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи, що відповідачі не відмовляли позивачу у перерахунку його пенсії по інвалідності, а надали лише відповідь на його інформаційний запит, суд вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору щодо оскарження дій відповідачів та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, і позивачем не доведено суду в порядку ст.ст. 70,71 КАСУ належних та допустимих доказів протиправних дій чи бездіяльності відповідачів, а письмова відповідь відповідачів на заяву позивача про надання інформації в розумінні Закону не є відмовою у перерахунку пенсії по інвалідності позивача.
Стаття 41 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються : суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Будь-яких належних та допустимих доказів звернення позивача до відповідачів за перерахунком пенсії з наданням відповідної заяву з усіма необхідними документами - позивач суду не надав, а тому вважаю, що позов є необґрунтованим і безпідставним.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 6-8,70,72,86,183-2,256 Кодексу Адміністративного судочинства України, на підставі ст.66 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», ст. 41 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Овідіопольський районний суд, протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя ОСОБА_2