Справа № 755/15945/16-ц
"26" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Дудник В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ніщенко Анастасія Петрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
Заявник, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просила: встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, у період 1987 року по 2016 рік.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що вони проживали з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1987 року. В зареєстрованому шлюбі ні вона, ні ОСОБА_3 не перебували у той, час коли проживали разом. Коли вони познайомилися він був розлучений, та вона була розлучена і мала сина. Оскільки обидва вже мали негативний досвід шлюбних відносин, вони не поспішали реєструвати їхні відносини, для них головним були гарні відносини засновані на любові та порозумінні і турботі один про одного. Вони прожили з ОСОБА_3 однією родиною без реєстрації шлюбу 29 років. Від попереднього шлюбу у неї народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, якого вона та ОСОБА_3 спільно виховували, спільно відправляли до школи, забезпечували грошовими коштами, одягом, матеріальними цінностями, втрьох їздили на відпочинок. ОСОБА_3 мав середню освіту. Все своє життя пропрацював водієм. Всі зароблені і нею, і ним кошти були у спільному сімейному бюджеті. Жили разом під одним дахом, разом займалися господарством, разом купували все необхідне для дому та для життя, разом готували і харчувалися. Були пов'язані спільним бюджетом та спільним сімейним побутом. Всі побутові речі робили разом, необхідне для дому, продукти, речі побутової необхідності, одяг, автомобіль купували за спільні кошти. Домашнє господарство вели разом. З 1987 року по 2000 рік проживали разом за адресою: АДРЕСА_1. У 2000 році вона дану квартиру продала. З 1990 року і до дня смерті ОСОБА_3 вони проживати разом у квартирі, яка належить їй на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_2. Особистий рахунок на належну їй квартиру на праві приватної власності був оформлений на ОСОБА_3, тому квитанції приходили на його рахунок та він їх оплачував, що підтверджується квитанціями. Також, субсидія на оплату комунальних послуг по даній квартирі була оформлена на ОСОБА_3, що підтверджується повідомленням про призначення субсидії. Дані обставини є підтвердженням того, що вони дійсно проживали однією сім'єю без шлюбу весь цей час. За час шлюбу набули майно, а саме: транспортний засіб марки Daewoo, модель Lanos 1.5, рік випуску 2006, колір сірий. Даний транспортний засіб вони придбали у кредит за спільні кошти та користувалися ним разом. ОСОБА_3 користувався автомобілем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а вона на підставі довіреності від ОСОБА_3 на її ім'я. В 2014 році у ОСОБА_3 виявили рак легень. По цій причині він отримав інвалідність 2 групи загального захворювання довічно. З того часу й до дня його смерті їхнє життя змінилося. Лікування, операції та догляд за ОСОБА_3 здійснювала вона. Операції були дорогі, тому у їхніх спільних друзів вона взяла велику суму коштів в борг й до цього часу повертає їх. ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_3 помер.
З 1987 року по 2016 року вона, ОСОБА_1, та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, хоча і без офіційної реєстрації шлюбу. У період сумісного проживання ми доглядали один за одним, вели сумісне господарство, а саме: спільно оплачували комунальні послуги, купували всі необхідні побутові продукти, одяг, купили разом автомобіль, здійснювали покупки продуктів та готували їжу, прибирали у квартирі тощо, разом проводили відпочинок. Тобто, мали спільний бюджет.
Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, яка складається з: транспортного засобу марки Daewoo, модель Lanos 1.5, рік випуску 2006, колір сірий. Оскільки вона, ОСОБА_1, проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, то вважаю, що має право на спадкування як спадкоємець четвертої черги. Встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем необхідно їй для отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом. Після смерті ОСОБА_3 вона за власні кошти поховала його згідно з його волею. З метою отримати свідоцтво про право на спадщину вона звернулася до нотаріуса, але той відмовив їй на підставі того, що не було пред'явлення доказів про проживання однією сім'єю. Таким чином, встановлення факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем з 1987 року до 2016 рік створює можливість спадкування нею, як спадкоємцем 4 черги, належного померлому майна. Встановлення факту проживання однією сім'єю має для неї юридичне значення, для оформлення спадщини.
Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у заяві, додаткових поясненнях по справі, просила заяву задовольнити. Пояснила суду, що з ОСОБА_3 вона спільного проживала однією сім'єю 29 років. В період, коли вони почали проживати спільно, обидва були розлучені. Спочатку вони проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належала її батькам. В подальшому, вона продала вказану квартиру та з 2000 року вони з чоловіком ОСОБА_3 стали проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_3. Проживали вони з ОСОБА_3 як одна сім'я, працювали та відпочивали разом. Інших спадкоємців на майно після смерті ОСОБА_3 немає, його батьки давно померли. У ОСОБА_3 є син, але вони з ним не спілкувалися близько п'ятнадцяти років, не підтримували сімейних зв'язків. Навіть аліменти на утримання сина перераховувала саме вона, а син проживає в РФ, на похоронах батька присутнім не був.
Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, з підстав викладених у заяві, просила заяву задовольнити. Пояснила суду, що з 1987 року заявник та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, але шлюб не реєстрували. Попередні їхні шлюбу на той час вже були розірвані. ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі заявника, завжди турбувався про неї та її сина. В 2006 році у ОСОБА_3 виявили рак легенів.
Заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ніщенко А.П. в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність заінтересованої особи.
Суд, вислухавши пояснення заявника, представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Судом встановлено, що за час свого життя ОСОБА_3 заповіту не склав.
Відповідно до довідки про поховання померлого громадянина на кладовищі м. Києва, ОСОБА_1 здійснила поховання померлого ОСОБА_3
Згідно довідки № 1108 від 12 жовтня 2016 року, виданої Центром комунального сервісу № 98, ОСОБА_3 мешкав за адресою: АДРЕСА_3 з 10 липня 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року. На день смерті і на протязі шести місяців після його смерті, за цією адресою мешкали та були прописані: ОСОБА_1
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 серпня 1994 року Дніпровською районною Радою народних депутатів, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_1
24 березня 2006 року між Акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 278/03, за яким ОСОБА_3 було придбано автомобіль моделі Ланос, марки D4XS556R. Вказаний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
04 березня 2014 року ОСОБА_3 було видано на ім'я ОСОБА_1 довіреність з правом керування належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 25 березня 2006 року, автомобілем марки DAEWOO LANOS 1.5, випуску 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 25 березня 2006 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З огляду на вимоги ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, для встановлення факту проживання жінки та чоловіки без шлюбу та визнання їх сім'єю необхідне встановлення фактів їх спільного проживання, ведення ними спільного побуту та наявність взаємних прав та обов'язків даних осіб.
Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що знайома з заявником з 1970 років, а з ОСОБА_3 - з 1988 року, вона є сусідкою заявника. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали спільно в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 з 200 року. До цього вони проживали за іншою адресою. Син ОСОБА_1 проживав також з ними. Проживали вони як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільні речі. Вона бувала у них в гостях. Зазначила, що ніхто з родичів до ОСОБА_3 не приходив.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що знайомий із заявником з 1959 року, з ОСОБА_3 - з 1987 року. Він є сусідом заявника, знав батьків ОСОБА_1 Заявник та ОСОБА_3 проживали спільно, як сім'я, завжди були разом. Вдома він у них бував не часто.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що являється подругою заявника, знає її з 1995 року, з ОСОБА_3 вона познайомилася трішки раніше, ніж з ОСОБА_1 Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали спільно за адресою: АДРЕСА_3, до цього проживали за іншою адресою. Проживали вони як одна сім'я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, їздили разом відпочивати за кордон. Вони дружили, вона часто бувала у них в гостях, на свята. Інших родичів у ОСОБА_3 не було, лікуванням та похованням ОСОБА_3 займалася лише заявник.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг та повідомлення про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги, сплату коштів за оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 здійснювалося ОСОБА_3, субсидія за даної адресою також призначалася уповноваженій особі ОСОБА_3
Таким чином, з викладених відомостей вбачається, що заявник дійсно в період часу з 2001 року до смерті ОСОБА_3 проживала з останнім спільно однією сім'єю, вела спільне господарства, мала спільний бюджет. Як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3 в період їхнього спільного проживання у зареєстрованих шлюбах не перебували, що підтверджується свідоцтвами про розірвання шлюбу.
13 жовтня 2016 року заявник звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ніщенко А.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3
Відповідно до листа-відповіді Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ніщенко А.П. від 13 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 було запропоновано звернутися до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, оскільки останньою не було пред'явлено доказів про проживання разом зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини за однією адресою.
Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу прав на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. В цьому випадку при відкритті спадщини слід довести, що особа проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Як роз'яснено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
За нормою ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 2 статті 256 ЦПК визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень СК України цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, що відбулось 01.01.2004.
Таким чином, виходячи із принципу незворотності дії у часі, встановленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, на правовідносини, що виникли раніше дія вказаних нормативних актів не поширюється.
Таким чином, в період часу з 1988 року по 2004 року на дані правовідносини поширювався принцип дії Кодексу законів про шлюб України, нормами якого чітко визначено необхідність реєстрації шлюбу у державних органах реєстрації актів громадянського стану, при цьому, зазначений нормативний акт не передбачав право встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту її спільного проживання з померлим ОСОБА_3 в період часу з 1987 року по 2004 рік не можуть бути встановлені судом.
Таким чином, розглядаючи заяву в межах заявлених вимог, враховуючи те, що заявник постійно на протязі 2004 - 2016 років проживала спільно з ОСОБА_3, суд вважає за можливе визнати факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 коку по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 року
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ніщенко Анастасія Петрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1217, 1220, 1258, 1264, 1268 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 234-235, 256-259, 294 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ніщенко Анастасія Петрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: