Справа № 755/16937/16-ц
"28" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Дудник В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, -
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: розірвати шлюб між нею і відповідачем ОСОБА_2; стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі, по 2000 гривень щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від травня місяця 2016 року і до досягнення сином повноліття; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06 червня 2014 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що на даний момент проживає разом з нею. Під час спільного проживання, в останній рік між ними постійно виникали сварки, внаслідок того, що кожний із них має різні погляди на сімейне, спільне життя та ведення спільного господарства. Також вони втратили почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки. Їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим. Шлюбні відносини фактично припинилися з квітня 2016 року. З квітня 2016 року відповідач жодним чином не допомагає матеріально дитині.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить позов задовольнити.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, відповідача.
У відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 06 червня 2014 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1) та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, про що у книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис за № 801(а.с. 7).
Сторони від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони не проживають разом з квітня 2016 року, з цього часу не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не відбудеться.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливим, оскільки сторони проживають окремо, не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою форми 3-а № 493 від 16 вересня 2016 року, виданої Центром комунального сервісу № 93 (а.с. 9). Відповідач зареєстрований та проживає окремо від дитини, постійної участі у вихованні та утриманні сина не приймає.
Відповідно до ч.1 ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 травня - 1228 гривень.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 9 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, між 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, враховуючи визнання позову з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягають до стягненню аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2000 гривень щомісячно, до досягнення сином повноліття.
Щодо заявлених вимог про стягнення аліментів починаючи з травня 2016 року, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки згідно ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір, від сплати якого при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів була звільнена позивач. В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір у розмірі 551,20 гривень, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовними вимогами про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 36, 51, 104, 15, 112, 114, 141, 180, 181, 182, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», ст. ст.10, 60, 88, 174, 197, 208, 209, 212-215, 218, 294, 367 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 06 червня 2014 року (актовий запис № 801) - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця Житомирської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця Житомирської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця Житомирської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: