Справа № 755/14421/16-ц
"22" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.
за участі секретаря Гноілек М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Київська міська рада, Голове територіальне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту фактичного місця проживання ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та його в період з 01.04.2005 року за адресою АДРЕСА_1.
Вимоги мотивує тим, що після смерті його батька ОСОБА_3, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина, а саме на частину квартири АДРЕСА_1, частка якої належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2005 року, зареєстрованому в реєстрі за № 267. Інша частина квартири на момент купівлі належала його рідному брату ОСОБА_2, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а інша йому - ОСОБА_1.
З метою прийняття спадщини після смерті батька та брата у 2010 році він звернувся до Восьмої Київської державної нотаріальної контори з відповідною заявою, на підставі якої нотаріусом була заведена спадкова справа № 86.
У 2016 році він повторно звернувся до Восьмої Київської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про прийняття спадщини за законом, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири яка належала ОСОБА_2, оскільки не можливо встановити фактичне місце його проживання, що є необхідним для підтвердження фактичного прийняття спадщини за законом батьком ОСОБА_3 після смерті сина.
Його сім'я в період з 09 липня 1998 року по 18 грудня 2003 року проживала за адресою АДРЕСА_2.
Після зняття з реєстрації вони переїхали проживати за адресою: АДРЕСА_1, але за даною адресою батько ОСОБА_3 був зареєстрований в період з 26 лютого 2004 року по 12 травня 2005 рік, а він був зареєстрований за даною адресою в період з 26 лютого 2004 року по 02 лютого 2006 року.
ОСОБА_2 проживав за вищевказаною адресою без реєстрації.
В квартирі, яка була куплена в рівних частинах 31 березня 2005 року за адресою АДРЕСА_1, він та батько зареєструвалися лише 05 лютого 2009 року, тобто вже після смерті брата, проте фактично всі вони почали проживати там з 01 квітня 2005 року.
Встановлення даного факту заявнику необхідно для оформлення спадщини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.11.2016 року вказану у заяві заінтересовану особу Восьму Київську державну нотаріальну контору було замінено на Головне територіальне управління юстиції у м. Києві та залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи Київську міську раду.
В судовому засіданні заявник та його представник ОСОБА_4 підтримали заяву та викладені у ній обставини.
Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи заінтересовані особи були повідомлені належним чином,про причини неявки представника Головного територіального управління юстиції у м. Києві суд повідомлено не було.
Представник заінтересованої особи Київської міської ради Новаковський Р.Я. суду подав заяву з проханням розглянути справу без участі представника Київської міської ради та прийняти рішення згідно норм чинного законодавства.
Вислухавши пояснення заявника, представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Дніпровського району м. Києва від 05.05.2016 року № 480, власник ОСОБА_3, син ОСОБА_2 ОСОБА_6 та син ОСОБА_2 ОСОБА_7 були зареєстровані та проживали за адресою АДРЕСА_2 з 09.07.1998 року до 18.12.2003 року (а.с. 15).
Згідно довідок Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Дніпровського району м. Києва від 05.05.2016 року № 1520 та № 1521, за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 був зареєстрований з 26.02.2004 року по 12.05.2005 року, а ОСОБА_2 ОСОБА_7 - з 26.02.2004 року по 02.02.2006 року (а.с. 13, 14).
31 березня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріусом КМНО Сербіним М.Г., зареєстрованому у реєстрі за № 267, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ОСОБА_7 у рівних частках було придбано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 10).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2016 року встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, являється батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
З метою прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_1 ОСОБА_7 звертався до Восьмої Київської державної нотаріальної контори з відповідною заявою, на підставі якої нотаріусом була заведена спадкова справа № 86.
Постановою нотаріуса від 30.11.2016 року заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки відсутні документи, що встановлювали фактичне прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті його сина ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири (а.с. 32).
Допитаний судом свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він з дитинства товаришував з братом заявника ОСОБА_6, добре знає їхню сім'ю, ходив до них у гості. По вулиці ОСОБА_10 та ОСОБА_2 зі своїм батьком ОСОБА_11 спочатку жили в будинку № 23 у квартирі № 3, яку вони продали та купили у цьому ж будинку квартиру № 30 куди всі відразу переїхали у 2005 році, він допомагав переносити всі речі коли переселялися. Іншого житла у ОСОБА_2 не було, проживали вони там постійно всі однією сім'єю.
Свідок ОСОБА_12 суду засвідчив, що є сусідом заявника, знає його брата ОСОБА_2, який помер у 2008 році, та їхнього батька, який помер пізніше. Відразу заселились ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1, потім переїхали у квартиру № 30, де жили ОСОБА_11 з братом та батьком постійно втрьох, він (свідок) при переселенні допомагав переносити меблі. По сусідськи він щодня бачив брата та батька заявника за їх життя, спілкувався з ними, зараз у вказаній квартирі проживає ОСОБА_11, якому він допомагав робити ремонт.
Суд приймає до уваги вищезазначені покази свідків, оскільки вони підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 р. № 5 зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у період часу з 01 квітня 2005 року фактично проживали у придбаній ними квартирі АДРЕСА_1.
За викладених обставин суд вважає, що заява підлягає задоволенню оскільки заявлені вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків.
Встановлення даного факту заявнику необхідно для оформлення права на спадщину.
Керуючись ст. 3 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 р. № 5, ст. ст. 234, 235, 256, 257, 259 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Київська міська рада, Голове територіальне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у період з 01 квітня 2005 року фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя