№ 755/7526/16-к
1-кп/755/635/16
29 листопада 2016 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , як головуючий суду присяжних, розглянувши в залі сулу у відкритому судовому засідання клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у рамках кримінального провадження №12016100040000161 від 05 січня 2016 року, відносно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки останній може ухилятися від суду, впливати на осіб, які підлягають виклику в судове засідання, продовжити злочину діяльність, крім того вже засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений не заперечували проти продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
При вирішенні клопотання про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу головуючий суддя суду присяжних виходив з наступного.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку, зокрема з дня застосування до обвинуваченого судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Пунктом 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою на даний час відпала.
При цьому, судом враховується той факт, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, що передбачає покарання на строк до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливати на потерпілу і свідків, більше того, ОСОБА_2 вже засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі, а тому обраний запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому в вину діяння, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії належної процесуальної поведінки останнього.
Також суд, приймаючи рішення, враховує, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішення Європейського суду з прав людини, від 18 березня 2008 року, у справі «Ладент проти Польщі» (заява №11036/03, пункт 55), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до протоколу попереднього відбору присяжних, від 13 травня 2016 року, у даному кримінальному провадженні попередньою відібрані присяжні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які про дату, час та місце судових засідань повідомляються належним чином, проте в судові засідання не з'являються, про причини неявки не повідомляють.
Поряд з цим, відповідно до Наказу голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_12 №87/а, від 23 листопада 2016 року, увільнено зі списку присяжних ОСОБА_6 , а наказом №85/а, від 23 листопада 2016 року - ОСОБА_10 .
Враховуючи вищевикладене, а також норми кримінального процесуального закону, обставини вчинення інкримінованого обвинуваченим діяння та наслідки його вчинення, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.331 КПК України, головуючий суддя суду присяжних, -
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 27 січня 2017 року, включно.
Копію ухвали вручити сторонам та надіслати начальнику Київського СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.
Надати розпорядження керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва забезпечити контроль в частині виконання ухвали суду про відбір нових присяжних, замість увільнених відповідно до Наказу голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_12 №87/а, від 23 листопада 2016 року ОСОБА_6 , та наказу №85/а, від 23 листопада 2016 року ОСОБА_10 , який має бути визначений автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. ст. 31, 35, 75, 76 КПК України.
Надати розпорядження секретарю судових засідань про виклик присяжних, які визначені автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних, у кількості семи осіб та сторін судового (кримінального) провадження ( ч. 2 ст. 318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Київського СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1