Справа № 755/21212/15-к
1-кп/755/152/16
13 квітня 2016 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в рамках кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти продовження останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу обвинуваченого та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
При цьому, суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
В даному судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені ризики при обранні запобіжного заходу, на даний час, втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечною, як і того, що обставини передбачені ст.199 КПК України відсутні.
В свою чергу, мотиви наведені стороною обвинувачення дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, дане клопотання прокурора задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-179, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом за адресою: АДРЕСА_1 , продовжити до 11 червня 2016 року включно, на умовах визначених ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: