Ухвала
іменем україни
23 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Кузнєцова В.О., Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи: Незалежна профспілка працівників порту, первинна профспілка складських працівників Незалежної профспілки працівників порту, ОСОБА_5, про визнання наказу недійсним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року,
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - ДП «Іллічівський морський торговельний порт») про визнання наказу недійсним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову посилалася на те, що з 27 липня 1992 року вона працювала на підприємстві, з 07 квітня 2006 року переведена на посаду техніка 3-го терміналу порту.
Вважає, що її звільнення незаконне, оскільки відбулося без попередньої згоди відповідного органу Незалежної профспілки працівників порту, членом якої вона є.
В зв'язку з викладеним просила суд, визнати наказ № 258/0-2 В.о. директора підприємства від 06 травня 2015 року про припинення трудового договору та її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП Українинезаконним та скасувати його; поновити її на посаді та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 травня 2015 року по час ухвалення рішення.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09 грудня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року, рішення міського суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Поновлено ОСОБА_4 в ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на посаді техніка в третьому терміналі.
Стягнуто з ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 травня 2015 року по 30 травня 2016 року у розмірі 55 219 грн 17 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
У касаційній скарзі ДП «Іллічівський морський торговельний порт» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Судами встановлено, що 23 січня 2015 року ДП «ІМТП» було прийнято наказ про зміни в організації виробництва і праці третього терміналу, яким передбачалось ліквідацію з 23 квітня 2015 року структурного підрозділу «3 термінал» з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис.
13 березня 2015 року відповідач попередив позивача про майбутнє звільнення та запропонував переведення на посаду техніка, однак позивач відмовилася від підписання акта-попередження (Т. 1 а.с. 23)
ДП «Іллічівський морський торговельний порт» звертався до голови Незалежної профспілки з поданням на звільнення ОСОБА_6
Президія Незалежної профспілки працівників ІМТП розглянула подання відповідача на звільнення позивача та не дала згоди на її звільнення.
13 травня 2015 року наказом В.о. директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 06 травня 2015 року за № 258/0-2 у зв'язку з скороченням штату позивач була звільнена з роботи.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 та пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.
Оскільки ОСОБА_4 є членом виборного органу Незалежної профспілки працівників порту, то для її звільнення за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідач повинен був отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки.
Протоколами засідання президії Незалежної профспілки працівників ІМТП від 21 жовтня 2015 року та від 02 грудня 2015 року відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України з обґрунтуванням відмови, посилаючись на порушення трудових прав членів Незалежної профспілки та самої профспілки, а також порушенням ст. ст. 42, 43, 49-2, 49-4 КЗпП України.
Отже, встановивши, що ОСОБА_4, яка являється членом виборного органу Незалежної профспілки працівників порту, звільнена без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки, що є порушенням вимог діючого трудового законодавства, апеляційний суд, прийшов до вірного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову шляхом поновлення позивача на роботі.
Також судом вірно визначено розмір середньоденної заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.
Доводи касаційної скарги ДП«Іллічівський морський торговельний порт» висновків суду не спростовують.
Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» відхилити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Кузнєцов
О.В.Кадєтова
Т.Л. Ізмайлова