Ухвала
28 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
Висоцької В.С., Гримич М.К., Ткачука О.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючої в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_8, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Крона», Дніпровський районний відділ в м. Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та виключення відомостей про дитину з особового рахунку; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Абонент - ХХІ», Дніпровський районний відділ в м. Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року,
встановила:
У лютому 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючої в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_8, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Крона», Дніпровський районний відділ в
м. Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та виключення відомостей про дитину з особового рахунку.
ОСОБА_6 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Абонент - ХХІ», Дніпровський районний відділ в м. Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право у користуванні житловим приміщенням - квартирою в АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_6 залишено без задоволення.
ОСОБА_6 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалоюапеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 визнано неподаною та повернуто заявнику.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати для розгляду до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Постановляючи ухвалу про визнання апеляційної скарги
ОСОБА_6 неподаною та повертаючи її заявнику, апеляційний суд правильно виходив із того, що останній не виконав вимоги ухвали суду у встановлений судом строк.
Даний висновок суду ґрунтується на процесуальному законі
Так, як убачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року залишено без руху та надано строк , який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду. Листом суду від 12 лютого 2016 року копія ухвали від 12 лютого 2016 року була надіслана на адресу заявника ОСОБА_6, вказану в апеляційній скарзі. Дана ухвала була отримана заявником 27 лютого 2016 року, про що свідчать підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте вимоги ухвали суду не виконано.
За таких обставин висновок апеляційного суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення належить не йому, належними доказами не підтверджено.
Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня
2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.С. Висоцька
М.К.Гримич
О.С.Ткачук