Ухвала іменем україни 22 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі за участю прокурораОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120151800110005330,
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 17 травня 2016 року
щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Михайлючки Хмельницької області, жителя
АДРЕСА_1 , такого, що судимостей не мав.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області
від 29 лютого 2016 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17 травня 2016 року, ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку з передачею його на поруки колективу Приватного підприємства «Спіріт-РВ».
Згідно із судовими рішеннями ОСОБА_7 03 вересня 2015 року приблизно о 07.00 год. на території ПП «Спіріт РВ» (вул. Київська, 98,
м. Рівне) під час конфлікту з ОСОБА_6 не менше двох разів ударив його кулаком по голові, завдавши легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати оскаржувані судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням закону України
про кримінальну відповідальність, наполягаючи на тому, що суд безпідставно передав ОСОБА_7 на поруки.
На касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 подав заперечення, в яких наполягав на законності оскаржуваних судових рішень.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка заперечила проти задоволення касаційної скарги та просила залишити без зміни оскаржувані судові рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро розкаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що така особа протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку.
За змістом касаційної скарги, потерпілий стверджує про неправильність рішення суду про передачу винної особи на поруки трудовому колективу, оскільки клопотання останнього про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та передачу його на поруки не відповідає вимогам, що висуваються до такого документа. Крім того, ОСОБА_6 наполягає на тому, що ОСОБА_7 протягом досудового розслідування та судового слідства не виявляв ознак щирого каяття, унаслідок чого його не можна передавати на поруки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України встановлено, що суд закриває кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
При цьому положеннями ст. 285 цього ж Кодексу передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, і щиро розкаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності
з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку.
Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали районного суду,
за результатами судового розгляду кримінального провадження суд установив, що ОСОБА_7 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості,
у судовому засіданні свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України, визнав повністю і щиро розкаявся. При цьому трудовий колектив ПП «Спіріт-РВ», де працює винний, звернувся до суду з клопотанням про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки.
На підставі зазначених даних, установлених судом, суд першої інстанції прийняв рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України.
При цьому доводи потерпілого про відсутність у діях та поведінці ОСОБА_7 ознак щирого каяття є безпідставними.
Так, відповідно до положень кримінального закону щире каяття має місце в тих випадках, коли особа повністю визнає свою вину у вчиненому злочині, дає своїй поведінці належну оцінку і дійсно готова нести передбачену законом відповідальність.
Як свідчать матеріали кримінального провадження, винний неодноразово висловлював жаль з приводу скоєного ним протиправного діяння і запевняв у недопущенні подібних дій у майбутньому. Крім того, ОСОБА_7 до своїх заперечень на касаційну скаргу додав відповідні документи, що підтверджують його дії, вчинені з метою відшкодування потерпілому завдану матеріальну шкоду (копії квитанції про неодноразове відправлення ОСОБА_6 грошей у розмірі завданої йому шкоди). Наведені обставини свідчать про правильність висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому.
При цьому відношення потерпілого до дій ОСОБА_7 , які на переконання суду, свідчать про те, що останній щиро розкаявся, на визнання судом зазначеного факту не впливає.
Також виявилися неспроможними і доводи потерпілого
про незаконність оскаржуваних судових рішень через те, що згідно з рішенням зборів трудового колективу на ОСОБА_7 не покладено додаткових зобов'язань (заходів) виховного характеру, від виконання (невиконання) яких у подальшому залежатиме настання кримінально-правових наслідків щодо звільнення чи притягнення винного до кримінальної віповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Як видно зі змісту клопотання, трудовий колектив ПП «Спіріт-РВ»взяв на себе обов'язки здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення ОСОБА_7 нових злочинів, а також спрямованих на його перевиховання та виправлення.
При цьому, дійсно, у клопотанні не конкретизовано виду таких заходів виховного характеру та їх періодичності, однак з огляду на те, що кримінальний закон не містить вказівок на обов'язковість наявності такого елементу у клопотанні трудового колективу, невизначення зазначених ознак не може бути підставою для відмови у задоволенні такого клопотання.
Таким чином, з огляду на положення ст. 47 КК України, на наявність усіх підстав для її застосування щодо ОСОБА_7 , з урахуванням відсутності вимог кримінального чи матеріального закону щодо конкретизації видів та графіків заходів виховного впливу, які здійснюватиме трудовий колектив, а також щодо конкретизації методів їх контролю та реагування на порушення цих заходів, рішення про звільнення
ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та передачу його на поруки трудовому колективу є законним та обґрунтованим.
Поведінка ОСОБА_7 під час досудового розслідування та судового слідства, ставлення винного до свого протиправного діяння, його дії, направленні на відшкодування завданої шкоди, свідчать про наявність
у нього щирого каяття у вчиненому.
Аналогічні доводи щодо незаконності передачі ОСОБА_7 на поруки потерпілий наводив і в апеляційній скарзі. Кожен із цих доводів перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду повністю відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування судових рішень, у межах касаційного розгляду у матеріалах кримінального провадження не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року та Апеляційного суду Рівненської області від 17 травня 2016 року
щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ ОСОБА_1 __________________ ОСОБА_2 _________________ ОСОБА_3