номер провадження справи 12/119/16
26.12.2016 Справа № 908/2878/16
Суддя Смірнов О.Г., розглянувши матеріали справи № 908/2878/16
за позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міського комунального підприємства "Основаніє"
про стягнення 13945,91 грн., розірвання договору оренди, звільнення нежилого приміщення
Без виклику представників сторін
Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 377/2 від 25.05.2000 року в сумі 13945, 91 грн. на користь місцевого бюджету Олександрівського району;
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 377/2 від 25.05.2000 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_2;
- звільнити нежиле приміщення площею 135,4 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_2, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із зазначеного приміщення на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.12.2016 року) позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, зокрема вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 13945,91 грн. на користь місцевого бюджету Олександрівського району, розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 377/2 від 25.05.2000 року, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та звільнити нежилове приміщення площею 135,4 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_2, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із зазначеного приміщення на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Згідно ч. 7 ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. При цьому розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 49 ГПК України.
Зі змісту прийнятого у даній справі рішення від 14.12.2016 року вбачається, що в його мотивувальній та резолютивній частинах не було вирішено питання про розподіл господарських витрат між сторонами.
Так, відповідно до статті 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:
· з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;
· не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Прийняття додаткового рішення за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення. Про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 88 ГПК України). При цьому судом враховано, що прийняття додаткового рішення припустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК України, а додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в не вирішенні питань, що стояли перед судом.
Відповідно до пункту 4.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Приписами ч. 6 ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Таким чином, з врахуванням задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в даній справі, витрати по сплаті судового збору в сумі 4134,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 згідно вимог ст. 44, ч. 6 ст. 49 ГПК України.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне винести додаткове рішення, як засіб виправлення неповноти судового рішення, зазначивши в ньому про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору в сумі 4134,00 грн. на користь позивача - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 88 Господарського процесуального Кодексу України суд, -
1. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь:
- Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 37573068, витрати зі сплати судового збору в сумі 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп., видавши наказ.
Рішення складено - 26.12.2016 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.