номер провадження справи 7/95/16-12/92/16
20.12.2016 Справа № 908/1892/16
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1892/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта”
за участю першої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя
за участю другої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: - Запорізького колективного будівного управління “Машбуд”
про усунення перешкод у користуванні майном
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2/16 від 01.06.2016 року
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 0209/1ю від 02.09.2016 року
від першої третьої особи - не з'явився
від другої третьої особи - не з'явився
Розпорядженням в. о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-787/16 від 05.10.2016 року, у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Кутіщевої-Арнет Н.С. на підставі постанови Верховної ради України від 22.09.2016 року № 1600-VІІІ, справу № 908/1892/16 було призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 05.10.2016 року, вказану справу було розподілено на розгляд судді Смірнову О.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 року за клопотанням представників сторін строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 21.12.2016 року.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Багіра” звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта”, в якій просить усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра” з нежитлових приміщень загальною площею 409,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2.
Разом з позовною заявою від позивача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якому останній просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта” оригінал договору оренди від 01.03.2002 року, укладеного із Запорізьким колективним будівним управлінням “Машбуд”, а також витребувати у ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя матеріали виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2013 року у справі № 335/3432/13-ц. В обґрунтування поданого клопотання вказує, що договір оренди від 01.03.2002 року директор чи представники ТОВ “Багіра” ніколи не бачили і не мають його копії, матеріалами виконавчого провадження підтверджується факт фактичного перебування нежитлових приміщень у володінні та користуванні ТОВ “Евіта”, а самостійної можливості надати зазначені документи відсутня.
Ухвалою від 20.07.2016 року на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя, який зобов'язано надати матеріали виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 08.03.2013р. у справі № 335/3432/13-ц.
Разом з тим безпосередньо в судовому засіданні 22.11.2016 року представником відповідача надана для приєднання до матеріалів справи копія договору оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року.
Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Евіта”, 05.09.2016 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- виходячи із обраного способу захисту порушеного права та суті самого зазначеного позивачем порушення, позовні вимоги повинні були б бути направлені на стягнення заборгованості по орендній платі (відновити сплату орендних платежів на користь ТОВ “Багіра” неможливо, оскільки таких платежів взагалі ніколи не було), а не на усунення перешкод у користуванні майном;
- відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном;
- несплата орендних платежів за користування майном не є підставою для вимоги щодо усунення перешкод у користуванні цим майном, оскільки невиконання грошового зобов'язання не обмежує право користування майном;
- в своєму позові позивач не зазначає, яким чином невизнання ТОВ “Евіта” Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра” належною стороною договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року створює перешкоди у користуванні майном;
- позивач не повідомив суд, що рішенням Орджонікідзевського районного суду від 19.02.2014 року у справі № 335/8680/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.06.2014 року задоволено позов ОСОБА_4 до Запорізького колективного будівного управління “Машбуд”, ТОВ “Багіра”, ТОВ “Знам'янський меблевий комбінат” та витребувано із володіння ТОВ “Багіра” на користь ОСОБА_4 нежитлову адміністративну будівлю літ. А-3 та замощення 1, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, на виконання рішення суду виданий виконавчий лист та виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 335/8680/13-ц закінчено;
- як вбачається з даних судових рішень, що набрали законної сили, з 23.02.2015 року нежитлова будівля за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 не перебуває у володінні ТОВ “Багіра”;
- ТОВ “Евіта” у травні-червні 2016 року жодним чином не могло обмежити права ТОВ “Багіра” у користуванні майном, оскільки позивач ще з лютого 2015 року був позбавлений права володіння цим майном на підставі рішення суду, що набрало законної сили в порядку, передбаченому для примусового виконання судових рішень;
- вважає, що ТОВ “Багіра” не надано жодних доказів вчинення відповідачем - ТОВ “Евіта” самого факту порушення його права володіння та користування нерухомим майном - будівлею за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2;
- на момент направлення позивачем претензій у ТОВ “Евіта” були відсутні будь-які підстави вважати, що ці претензії були направлені саме від ТОВ “Багіра” як юридичної особи, оскільки жодна з претензій не містила печатки позивача;
- всі претензії взагалі не містять банківських реквізитів ТОВ “Багіра”, на які необхідно було сплатити заборгованість, що свідчить про те, що грошові кошти від погашення заборгованості юридичній особі ТОВ “Багіра” і не призначалися, відсутність банківських реквізитів взагалі позбавляло ТОВ “Евіта” можливості належним чином виконати свої зобов'язання перед позивачем;
- звертає увагу на те, що в підтвердження свого права власності на нерухоме майно позивачем було надано копію витягу № 3558643 від 12.05.2004 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно;
- виходячи з тексту рішення Господарського суду Запорізької області від 18.08.2011 року у справі № 20/30, як мінімум з 2007 року по 2012 рік право власності за ТОВ “Багіра” на нерухоме майно зареєстровано не було;
- оскільки після видачі витягу № 3558643 від 12.05.2004 року державна реєстрація права власності ТОВ “Багіра” на нежитлову будівлю літ. А-3 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 припинялася, то наданий позивачем документ не може бути підтвердженням державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ “Багіра” у 2016 році;
- з тексту ухвали Господарського суду Вінницької області від 27.12.2012 року у справі № 5/186-07 вбачається, що ТОВ “Багіра” ще в грудні 2012 року добровільно відмовилося на користь ТОВ “Знам'янський меблевий комбінат” від будь-яких своїх прав на нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 в обмін на прощення своїх боргів та відновлення платоспроможності. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду від 02.09.2016 року розгляд справи перенесено на 19.09.2016 року о 12:30.
05.09.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання його представника через зайнятість в іншому судовому засіданні у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.
19.09.2016 року на адресу суду від третьої особи - ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неотриманням позовної заяви та неможливістю у зв'язку з цим надати заперечення на дану позовну заяву. Просить надіслати на його адресу позовну заяву для надання відповідних пояснень.
Безпосередньо в судовому засіданні 19.09.2016 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Ухвалою від 19.09.2016 року продовжений строк розгляду справи до 04.10.2016 року та зобов'язано позивача надіслати позовну заяву з додатками третій особі (докази відправки надати суду).
28.09.2016 року на адресу суду від третьої особи - ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя надійшли заперечення на позовну заяву, за змістом яких повідомляє, що на виконанні перебувало виконавче провадження ВП 44437045 з примусового виконання ухвали № 335/34312/13-ц, виданої 08.04.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про зобов'язання ТОВ “Багіра”, ПП “Явір-2010”, а також пов'язаних з ними осіб, звільнити приміщення магазинів, складів, майстерень та офісу ТОВ “Евіта” загальною площею 409,1 кв.м., розташованих у підвалі та на першому поверсі нежитлової будівлі по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжя, які використовуються ТОВ “Евіта” на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 року № 0301-01, укладеного між ЗКБУ “Машбуд” та ТОВ “Евіта”, заборонити знаходження будь-яких осіб, крім співробітників ТОВ “Евіта” у приміщеннях магазинів, складів, майстерень та офісу ТОВ “Евіта” загальною площею 409,1 кв.м., розташованих у підвалі та на першому поверсі нежитлової будівлі по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжя, які використовуються ТОВ “Евіта” на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 року № 0301-01, укладеного між ЗКБУ “Машбуд” та ТОВ “Евіта”, зобов'язати ТОВ “Багіра”, ПП “Явір-2010” на протязі одного дня, що слідує за днем постановлення ухвали відновити електропостачання, водопостачання та водовідведення приміщеннях, що використовуються ТОВ “Евіта” та розташовані в нежитловій будівлі по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі, у відповідності до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 року № 0301-01. При цьому вказує, що 20.08.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в ході проведення виконавчих дій рішення суду було виконано в повному обсязі, складено акт опису майна від 20.02.2015 року, яке перебувало в нежитловій будівлі по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі та передано на зберігання ОСОБА_5. Копію вказаного акту направлено ТОВ “Багіра” поштою. Разом з тим зазначає, що 23.02.2016 рок винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 44437045, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження. Просить прийняти рішення на розсуд суду.
28.09.2016 року до суду від третьої особи - ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження ВП 44437244 з примусового виконання виконавчого листа № 335/8680/13-ц.
26.10.2016 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
- згідно до ст. 317-321 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, свої право на річ власник здійснює завжди своєю владою та у своєму (власному) інтересі;
- постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2012 у справі 13/5009/5697/11-30/5009/5697/11 витребувано з незаконного володіння ЗКБУ «Машбуд» на користь ТОВ «Багіра» адміністративну будівлю «А-3» та замощення 1, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, будинок 2, а також встановлено, що саме ТОВ «Багіра» є законним власником цієї будівлі;
- частиною 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, а тому лише з дати державної реєстрації права власності та чи інша особа може вважатись власником майна та набути визначені законодавством права;
- на даний час саме позивач, а не ОСОБА_4 чи ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» є власником майна, і саме позивачу належать усі права щодо володіння, розпорядження та користування цим майном;
- твердження відповідача про нібито витребування майна на користь ОСОБА_4 чи уступку прав на користь ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» не мають свого підтвердження з боку держави у вигляді відповідної державної реєстрації;
- зауважує про те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2015 року у справі № 2-2877/2004 (номер провадження 6-43562ск14) задоволено касаційну скаргу ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат», а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (суддя Рибалко Н.І.) від 14.07.2004 року по справі № 2-2877/2004 (яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання дійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна №20-НФ від 17.02.2003 року та договір купівлі-продажу №21-НФ від 17.02.2003 року), скасовано повністю із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції;
- вказує, що під час нового розгляду рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2016 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_4 та встановлено, що ЗКБУ «Машбуд» не було власником будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, а тому і не мало право на продаж цього майна ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу №20-НФ від 17.02.2003 року, в подальшому вказане рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції;
- у червні 2015 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя подано заяву про перегляд рішення від 18.02.2014 року у справі №335/8680/13-ц за нововиявленими обставинами у зв'язку із скасуванням рішення суду, на якому ґрунтувалось право власності ОСОБА_4В, станом на сьогоднішній день вказана заява досі перебуває на розгляді у суді першої інстанції;
- відповідач чудово усвідомлює, що не має абсолютно ніяких правових підстав для володіння та користування займаними приміщеннями, оскільки ніяких договірних відносин між ним та переліченими ним особами, які на думку відповідача мають певні права на майно немає;
- наявність печатки на претензії не є обов'язковою, а посилання на норми закону, які втратили чинність є невіглаством, яке не заслуговує на увагу.
- відповідачу надано належний доказ того, що саме позивач є власником майна, яким він (відповідач) користується, відтак відповідач мав би шукати засоби для врегулювання відносин із власником цього майна, а не вимагати документи наявні у відкритому доступі.
- право вимагати сплачувати борг за оренду чи вимагати звільнити майно є правом власника, а тому не висунення вимог щодо стягнення у судовому порядку орендних платежів (відповідач не заперечує факту їх несплати) жодним чином не обмежує власника майна у праві на виселення особи;
- відсутність банківських реквізитів у претензії не обмежує боржника у можливості внести відповідні кошти на депозитний рахунок чи звернутись до позивача із відповідним запитом. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
27.10.2016 року на адресу суду від позивача у справі разом із супровідним листом надійшли документи для приєднання до матеріалів справи.
27.10.2016 року до суду від третьої особи - ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Безпосередньо в судовому засіданні 08.11.2016 року представник позивача надав для долучення до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2013 року у справі № 908/1656/13 та фіскального чеку № 6903202843516 від 28.10.2016 року.
21.11.2016 року до суду від третьої особи - ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Безпосередньо в судовому засіданні 22.11.2016 року представник відповідача надав суду для приєднання до матеріалів справи копію договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року.
22.11.2016 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
- договір оренди нежитлового приміщення №0301-01 від 01.03.2002 року було укладено між ЗКБУ «Машбуд» та ТОВ «Евіта», таким чином, у зобов'язанні по сплаті орендних платежів ЗКБУ «Машбуд» виступає кредитором, а ТОВ «Евіта» боржником;
- відповідно ч. 2 ст. 512 ЦК України у ТОВ «Багіра» виникли підстави для заміни кредитора у зобов'язанні по сплаті орендних платежів;
- відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, але якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків;
- згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні;
- для реалізації свого, отриманого відповідно до ст. 770 ЦК України права на отримання орендних платежів, ТОВ «Багіра» повинно було письмово повідомити ТОВ «Евіта» про перехід права власності на приміщення, що орендуються, та надати ТОВ «Евіта» докази такого переходу права власності;
- відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України, саме на нового кредитора покладено обов'язок доведення виникнення підстав для заміни кредитора у зобов'язанні;
- в якості доказу свого права власності на нерухоме майно позивач суду надав Інформаційну довідку № 51765072 від 19.01.2016 року, згідно якої право власності на нежитлову будівлю літ. А-3 за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, було 26.11.2012 року зареєстровано за ТОВ «Багіра»;
- оскільки Інформаційна довідка № 51765072 датована 19.01.2016 року, то вона була наявна у позивача і на момент звернення зі своїми претензіями і він не був позбавлений можливості надати її на адресу ТОВ «Евіта», але з метою штучного створення судового спору не зробив цього;
- якщо припустити, що ТОВ «Багіра» надало б на адресу ТОВ «Евіта» зазначені документи, у позивача були б відсутні підстави стверджувати, що відповідач в порушення вимог законодавства не виконав своїх зобов'язань по сплаті орендних платежів;
- всі претензії взагалі не містять банківських реквізитів ТОВ «Багіра», на які необхідно було сплатити «заборгованість», в позові позивач також не зазначає, на які банківські реквізити взагалі можливо було сплатити «заборгованість».
- відсутність банківських реквізитів в претензіях позивача взагалі позбавляло ТОВ «Евіта» можливості належним чином «виконати свої зобов'язання перед позивачем» в порядку, визначеному ст. ст. 1087, 1088 ЦК України;
- ТОВ «Багіра» у встановленому законодавством порядку не було здійснено заміну кредитора у зобов'язанні по сплаті орендних платежів по договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року та не надано жодних банківських реквізитів, на які б ТОВ «Евіта» могло б сплатити кошти для виконання такого зобов'язання.
Безпосередньо в судовому засіданні 05.12.2016 року представник відповідача надав суду документи для долучення до матеріалів справи.
05.12.2016 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній вказує наступне:
- ТОВ «Багіра» є власником усієї адміністративної будівлі, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, включаючи вказані 409,1 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою від 19.01.2016 року № 51765072 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка надавалась разом із позовною заявою;
- відповідач не заперечує факту свого користування приміщенням, розташованим за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, площею 409,1 кв.м.,
в поясненнях ОСОБА_1 (Орджонікідзевського) ВДВС вказано, що спірне приміщення витребувано виконавчою службою на користь відповідача про що винесено відповідну постанову про закриття виконавчого провадження;
- наявність у справі копії листа-відповіді відповідача № 0707/1 від 07.07.2016 року на лист позивача від 24.06.2016 року про розірвання договору оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року свідчить про отримання відповідачем вказаного листа позивача;
- запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника - ТОВ «Багіра» будівлі літ. «А-3», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, було поновлено у грудні 2012 року, після прийняття постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2012 у справі 13/5009/5697/11-30/5009/5697/11, і саме у грудні 2012 року будівля перейшла у фактичне володіння ТОВ «Багіра»;
- зазначає, що у січні 2013 року усім орендарям будівлі було повідомлено про зміну фактичного власника будівлі та запропоновано переукласти договір оренди, натомість працівники ТОВ «Евіта» звернулись до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за захистом конституційного права на труд (цивільна справа №335/3432/13-ц), в межах якої застосовано заходи забезпечення позову, а саме: заборонено ТОВ "Багіра" чинити перешкоди працівникам ТОВ "Евіта" у доступі до приміщень магазинів, складів, майстерень та офісу ТОВ "Евіта", загальною площею 409,1 кв.м., розташованих у підвалі та на першому поверсі нежитлової будівлі по вулиці Перемоги, буд.2, у м. Запоріжжя, яка використовується ТОВ "Евіта" на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 року № 0301-01, укладеного між ЗКБУ "Машбуд" та ТОВ "Евіта";
- рішеннями судів у справі №335/3432/13-ц встановлено, що власником будівлі є ТОВ «Багіра», але ТОВ «Евіта» має законні підстави для перебування у приміщеннях площею 401,9 кв. м., при цьому вказано, що ЗКБУ «Машбуд» вже не є власником;
- зважаючи, на викладені обставини ТОВ «Багіра» нарахувало відповідачу суму заборгованості з орендної плати у період січня 2013 року по травень 2016 року;
- через сплив часу позивач не має можливості надати документальне підтвердження повідомлення відповідача про зміну власника будівлі, датовану січнем 2013 року, однак наведені вище судові справи свідчать про обізнаність відповідача про зміну власника та необхідність вчинити дії щодо заміни сторони у зобов'язанні;
- стосовно мирової угоди із ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» (кредитор), затвердженої ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.12.2012 у справі № 5/186-07, вказує, що за умовами пункту 3.2 мирової угоди ТОВ «Багіра» передає належне йому на праві власності майно: нежитлову будівлю, літ. А-3, розташовану в м. Запоріжжі, вул. Перемоги, будинок 2, реєстраційний номер 5802304, яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №07.02./1 від 07.02.2003 року в обмін на списання кредитором кредиторської заборгованості боржника в сумі 1442790 грн.;
- пояснює, що на даний час мирова угода від 24.12.2012 року не виконана, і власником будівлі є ТОВ «Багіра» разом із усіма права щодо неї, вказане твердження підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2014 у справі №335/8680/13-ц, зазначає, що заява ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат», подана у червні 2015 року до суду досі не розглянута, станом на 05.12.2016 року матеріали справи №335/8680/13-ц перебувають в Апеляційному суді Запорізької області;
- позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що саме він є власником будівлі, останній раз таке повідомлення надсилалось у травні 2016 року із наданням належних доказів наявності права власності позивача на будівлю;
- постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2012 у справі 13/5009/5697/11-30/5009/5697/11 встановлено, що ТОВ «Багіра» зареєструвало своє право власності ще 12.05.2004 року і з цього часу будівля не переходила у власність інших осіб, за вказаною постановою апеляційного суду лише поновлено запис у відповідному реєстрі, а не наново визнано право власності;
- ТОВ «Багіра» у травні 2016 року повідомила ТОВ «Евіта» про своє право власності та надала вимогу про сплату орендних платежів, але вказана вимога проігнорована відповідачем, тобто наявне порушення законних прав власника будівлі. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
13.12.2016 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого додає копію витягу з технічного паспорту адміністративної будівлі у будинку № 2 по вул. Перемоги у м. Запоріжжя. При цьому пояснює, що відповідач в адміністративній будівлі у будинку № 2 по вул. Перемоги у м. Запоріжжя займає приміщення, позначені на технічному паспорті №№ 9-14, 16, 18, 19, 23, 26-50 першого поверху адміністративної будівлі та №№ 1, 1, 2, 3, 4, 5, 20 та №№ 2, 3, 4, 5, 6, 8 підвалу адміністративної будівлі. Разом з тим зазначає, що вказані приміщення відповідач самостійно вказав державному виконавцю під час примусового виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/3432/13-ц.
20.12.2016 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, за змістом яких зазначає наступне:
- ТОВ «Евіта» не повертало з оренди нежитлові приміщення площею 409,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 та є предметом договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року, укладеного між ЗКБУ «Машбуд» та ТОВ «Евіта» та не підписувало актів приймання-передачі з оренди таких приміщень;
- ТОВ «Евіта» було отримано претензію ТОВ «Багіра» від 24.06.2016 року та було надано відповідь № 0707/1 від 07.07.2016 року;
- якщо ТОВ «Багіра» все ж таки вважає себе стороною договору оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року, то відповідно до умов п. 7.5., 7.6. вказаного договору він може бути достроково розірваний лише за згодою сторін, або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, зокрема у випадку порушення строків внесення орендної плати та комунальних платежів більш ніж за 6 місяців;
- заборгованості лише з орендних платежів для дострокового розірвання договору № 0301-01 від 01.03.2002 року за рішенням господарського суду недостатньо, необхідною умовою для такого звернення є також наявність заборгованості по сплаті комунальних платежів більш ніж за 6 місяців;
- вказує, що ні в претензіях, ні в позовні заяві ТОВ «Багіра» не зазначає, що у ТОВ «Евіта» перед даним підприємством наявна заборгованість більш ніж за 6 місяців по сплаті комунальних платежів;
- позивачем до позову взагалі не надано доказів, що ним за період з 26.11.2012 року по день звернення із позовом взагалі неслися якісь витрати по будівлі зі сплати комунальних послуг, а отже у ТОВ «Евіта» відсутні і будь-які підстави для сплати комунальних платежів на користь ТОВ «Багіра»;
- зазначає, що ТОВ «Багіра» не дотримано обов'язкових умов договору № 0301-01 від 01.03.2002 року, що ним передбачені для дострокового розірвання на вимогу однієї із сторін;
- всі висновки Господарського суду Запорізької області, викладені в рішенні від 02.08.2013 року у справі № 908/1656/13 спростовані судами апеляційної та касаційної інстанції в даній справі;
- звертає увагу на те, що в рішенні Господарського суду Запорізької області від 02.08.2013 року у справі № 908/1656/13 зазначено, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.12.2012 року у справі № 5/186-07 було затверджено мирову угоду, згідно з якою право власності на нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 перейшло від ТОВ «Багіра» до ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат», на виконання вказаної ухвали суду будівля була передана за актом прийому-передачі ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат»;
- наявність ухвали Господарського суду Вінницької області від 27.12.2012 року у справі № 5/186-07, а також передача ТОВ «Багіра» нежитлової будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» за актом прийому-передачі в обмін на прощення своїх боргів та відновлення платоспроможності додатково свідчить, що ТОВ «Багіра» ще в 2012 році добровільно відмовилося на користь ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» від будь-яких своїх прав на нерухоме майно.
Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2016 року проти позову заперечив.
Представники третіх осіб - ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя та Запорізького колективного будівного управління “Машбуд” в судове засідання 20.12.2016 року не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, пояснення першої третьої особи, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що ТОВ «Багіра» (позивач) є власником адміністративної будівлі «А-3» та замощення 1, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, будинок 2. Право власності на зазначену нерухомість в реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ «Багіра» 12.05.2004 року.
01.03.2002 року між ТОВ «Евіта» (відповідач), далі Орендар, та попереднім власником вказаного нерухомого майна - Запорізьким колективним будівним управлінням “Машбуд” (друга третя особа), далі Орендодавець, був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 0301-01, далі Договір, за умовами якого (1.1.) Орендодавець передає Орендарю нежитлове приміщення в адміністративній будівлі за юридичною адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 загальною площею 409,1 кв. м. з прилежними територіями (коридори, холи, санвузли) для використання в службових цілях, визначених статутом або іншим реєстраційним документом Орендаря.
Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору приміщення вважаються переданими в оренду з моменту підписання сторонами даного Договору. Передача приміщень не тягне за собою передачу Орендарю права власності на ці приміщення. Орендар користується зазначеними в Договорі приміщеннями на протязі строку дії Договору оренди.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що передача приміщень оформлюється актом приймання-передачі, в якому зазначаються технічний стан та кабінетне оснащення приміщень на момент здачі в оренду. Зазначений акт додається до даного Договору та є його невід'ємною частиною.
Умовами п. п. 5.1., 5.2. Договору визначено, що за орендоване майно Орендар сплачує орендну плату в розмірі 5 (п'ять грн.), в тому числі ПДВ за 1 кв.м. площі, і є фіксованою на весь строк дії Договору. Сплата орендних платежів здійснюється щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця. Сума орендної плати підлягає корегуванню під час внесення чергових орендних платежів тільки у відповідності з індексом інфляції, визначеним Міністерством статистики України без наростаючого коефіцієнту. Зміна розміру орендної плати можлива тільки за взаємною згодою сторін.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані даним Договором, регулюються діючим законодавством.
Згідно з п. 8.3. Договору строк дії договору оренди встановлюється з 01.03.2002 року до 01.03.2027 року.
Позивач в позові вказує, що відповідно до положень чинного законодавства договір оренди є обов'язковим для нового власника будівлі, тобто наразі орендну плату за користування вказаним нежитловим приміщенням відповідач мав сплачувати новому власникові - ТОВ «Багіра».
Втім, за даними бухгалтерського обліку жодних платежів від відповідача на користь позивача не надходило у зв'язку із чим виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 73800,00 грн. без урахування індексації та згідно умов Договору сума орендної плати за травень 2016 року складає 3604 гривні.
Позивач в позові зазначає, що у зв'язку із викладеними обставинами, 27.05.2016 надіслав відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість. У відповідь на вказану претензію відповідач попросив надати документи на підтвердження повноважень директора позивача та судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Багіра». Разом із претензією від 06.06.2016 року позивач надав документи, які просив відповідач, та повторно висунув вимогу про сплату боргу. Втім претензія від 06.06.2016 року проігнорована відповідачем, у зв'язку із чим позивач листом від 24.06.2016 року (направленим 29.06.2016 року) повідомив відповідача про розірвання договору оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року на підставі ч. 1 ст. 782 ЦК України та запропонував відповідачу передати орендовані приміщення за актом прийому-передачі у строк до 14.07.2016 року. При цьому позивач зазначає, що лист з повідомленням про розірвання договору відповідач отримав, але повідомив, що не визнає ТОВ «Багіра» стороною договору оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року і не має наміру підписувати жодних актів прийому-передачі чи сплачувати заборгованість, проте не вказав кого ж він визнає стороною договору та взагалі чому він користується власністю ТОВ «Багіра». Просить усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення відповідача з об'єкта оренди за договором оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, за своєю правовою природою між сторонами виник спір у сфері правовідносин щодо оренди нерухомого майна, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими нормативно-правовим актами. Сторони договору досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів даного виду: зокрема щодо предмету оренди, за його індивідуально - визначеними ознаками, ціни, строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст. п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 283 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.
Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України). Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі (ч. 3 ст. 286 ГК України).
Приписами ч. 5 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.
Нормою ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 3 статті 18 Закону “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Разом з тим приписами ч. 1, 3 ст. 19 вказаного Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, а строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 409,1 кв.м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, які є об'єктом оренди за Договором. При цьому позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем на вимоги позивача, як нового власника вказаного майна, орендної плати за користування цим майном. Підставою заявлених позовних вимог є ст. 782 ЦК України.
Так, нормою ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Вказана стаття надає наймодавцеві право в односторонньому порядку відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, за умови, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання строку оплати за третій місяць наймач вправі відмовитися від договору найму (постанова Вищого господарського суду України від 01.12.2005 р., справа N 14/396). Але в разі наявності заборгованості по орендній платі за менший строк, наймодавець вправі тільки подавати позов про стягнення орендної плати. Права відмовитися від договору у нього не виникає (постанова Вищого господарського суду України від 20.07.2006 р., справа N 16/725).
Відмова від договору є правом, а не обов'язком наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець повинен повідомити наймача.
З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені договором найму (оренди), а якщо такі строки не визначені - в розумний строк (тобто строк, необхідний для підготовки предмету оренди для передачі наймачеві). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму.
З матеріалів справи вбачається, що нежитлова адміністративна будівля літ. «А-3», розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, будинок 2, власником якої вважає себе позивач, неодноразово перепродавалась у власність різних юридичних осіб.
В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2013 року у справі № 908/1656/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Знам'янський меблевий комбінат” до відповідачів: Запорізького колективного будівельного управління “Машбуд”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра” про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року. Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.2013 року у справі № 908/1656/13 встановлено, що 29.08.2002 року ТОВ “ЗапоріжАгроПромСервіс” за договором купівлі-продажу № 9 придбало у ЗКБУ “Машбуд” нежитлову будівлю літ. А-3 розташовану по вул. Перемоги, 2 у м. Запоріжжі.
15.01.2003 року ТОВ “Нестор-М” за договором купівлі-продажу № 4 придбало у ТОВ “ЗапоріжАгроПромСервіс” нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану по вул. Перемоги, 2 у м. Запоріжжі.
ТОВ “Багіра” стало власником нежитлової будівлі літ. А-3, розташованої по вул. Перемоги, 2 у м. Запоріжжі 07.02.2003р. на підставі договору купівлі-продажу № 07.02/1, укладеного з ТОВ “Нестор-М”. На виконання цього договору зазначена будівля була передана ТОВ “Багіра” за актом прийому-передачі від 07.02.2003 року.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.08.2010 року по справі № 15/400д-10/68/07-10/232/10 відмовлено в задоволені позову ЗКБУ “Машбуд” про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна № 07.02/1 від 07.02.2003р., укладеного між ТОВ “Нестор-М” і ТОВ “Багіра”. Це рішення залишено без змін судами апеляційної і касаційної інстанціями.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2004 року по справі № 22/228-17/273 задоволено позов ТОВ “Багіра” до ЗКБУ “Машбуд” про звільнення на користь ТОВ “Багіра” нежитлової будівлі по вул. Перемоги, 2 у м. Запоріжжі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року по справі № 13/5009/5697/11-30/5009/5697/11, яка залишена без змін судом касаційної інстанції, вирішено витребувати нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану по вул. Перемоги, 2 у м. Запоріжжі у ЗКБУ “Машбуд” з його незаконного володіння на користь ТОВ “Багіра”.
Вказана постанова по справі № 13/5009/5697/11-30/5009/5697/11 була виконана ДВС Орджонікідзевського МУЮ, зазначена будівля за актом прийому-передачі була передана державним виконавцем ТОВ “Багіра”. Нежитлова будівля літ. А-3, розташована по вул. Перемоги, 2 у м. Запоріжжі фактично була передана ТОВ “Багіра”.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.12.2012 р. по справі № 5/186-07 було затверджено мирову угоду, згідно з якою право власності на нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану по вул. Перемоги, 2 у м. Запоріжжі перейшло від ТОВ “Багіра” до ТОВ “Знам'янський меблевий комбінат”. На момент затвердження мирової угоди судом першої інстанції право власності на нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану по вул. Перемоги, 2 у м. Запоріжжі в реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстроване за ТОВ “Багіра” на підставі зазначеного договору купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003 року. Вказана ухвала про затвердження мирової угоди була залишена в силі ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 р. Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2013 р. по справі № 5/186-07 залишено без задоволення касаційну скаргу ЗКБУ “Машбуд”, а ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 р. по справі № 5/186- 07 - без змін.
Факти, встановлені вищевказаним рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню з огляду на приписи ч. 3 статті 35 ГПК України, а тому мають для суду при розгляді даної справи обов'язковий характер.
За наслідками розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/1656/13 було прийнято рішення від 02.08.2013 року, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Знам'янський меблевий комбінат” про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року було відмовлено у зв'язку з тим, що вказаний договір був визнаний судом неукладеним.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року за наслідками перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2013 року у справі № 908/1656/13 встановлено, що судом першої інстанції не надано правової оцінки підставам позову, зокрема було зазначено, що позивач не довів недійсності договору оренди від 01.03.2002 року з підстав, зазначених в позові. Разом з тим суд апеляційної інстанції в постанові також зазначив, що господарським судом не було досліджено право Товариства з обмеженою відповідальністю “Знам'янський меблевий комбінат” звертатись з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між іншими особами. Зокрема у вказаній постанові Донецький апеляційний господарський суд вказав, що позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю “Знам'янський меблевий комбінат”) відповідних доказів державної реєстрації свого права власності на нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 суду не надав. ТОВ “Знам'янський меблевий комбінат” не довело свого права на звернення з позовом про визнання недійсним договору оренди № 0301-01 від 01.03.2002р., укладеного між Запорізьким колективним будівельним управлінням “Машбуд” та Товариством з обмеженою відповідальностю "Евіта", тому позов задоволенню не підлягає з цих підстав.
З врахуванням викладеного, для вирішення по суті спору в даній справі, виходячи з заявлених в позові вимог, необхідно встановити суб'єкта, який є власником майна - нежитлової будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, частина якої була передана в оренду відповідачу за договором оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 334 ЦК України визначає момент набуття права власності за договором. Частиною 4 вказаної статті ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ч. 4 ст. 182 ЦК України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 року, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно з ч. 2 ст. 144 ГК України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що чинне законодавство України пов'язує момент виникнення речового права на нерухоме майно саме з моменту державної реєстрації такого права. Відтак, певна особа буде вважатися власником нерухомого майна саме з моменту реєстрації її права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать, що станом на 20.12.2016 року (день прийняття рішення в даній справі) власником нежитлової будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 є саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Багіра” (позивач у справі), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 76375263. При цьому датою прийняття рішення про державну реєстрацію права власності позивача у вказаному реєстрі зазначена: 26.11.2012 року, а підставою виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003 року. Разом з тим факт реєстрації права власності на вказане нерухоме майно саме за позивачем також підтверджується інформаційними довідками № 74769347 від 05.12.2016 року, № 73708397, № 73707421 від 23.11.2016 року.
Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження набуття права власності на нежитлову будівлю літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 Товариством з обмеженою відповідальністю “Знам'янський меблевий комбінат” в розумінні приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», про що свідчить відсутність будь-яких відомостей щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав за вказаним товариством, що підтверджується інформаційними довідками № 76378010 від 20.12.2016 року та № 74687048 від 02.12.2016 року.
Таким чином, докази у справі свідчать, що станом на дату прийняття рішення в даній справі власником нежитлової будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 є саме позивач, право власності якого зареєстровано з 26.11.2012 року на підставі договору купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003 року, відтак позов в даній справі поданий позивачем правомірно.
Частиною 2 ст. 15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
Відтак, у зв'язку з набуттям позивачем права власності на нежитлову будівлю літ. А-3, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2 в силу приписів вказаної статті Закону, до нього перейшли права та обов'язки Орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року, отже позивач набув статус «Орендодавця» за вказаним Договором.
Матеріали справи свідчать, що позивач як власник майна (новий Орендодавець) звертався до відповідача з претензією від 27.05.2016 року, в якій повідомляв, що є власником адміністративної будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, та що з початку 2016 року не отримує жодного платежу за користування орендованими приміщеннями за договором оренди від 01.03.2002 року. При цьому позивач просив протягом 10 календарних днів з дати отримання вказаної претензії погасити суму заборгованості з орендних платежів у розмірі 73800,00 грн., та до 10.06.2016 року здійснити оплату оренди в сумі 3604,00 грн.
У відповідь на вказану претензію відповідач направив лист № 01/06-70 від 01.06.2016 року, в якому просив повідомити про стан розгляду справи № 5/186-07 про банкрутство ТОВ «Багіра» та надати належним чином завірені копії судового рішення про припинення ліквідаційної процедури та відновлення платоспроможності ТОВ «Багіра» та документ про припинення повноважень ліквідатора ТОВ «Багіра» та призначення ОСОБА_6 директором підприємства.
Позивач направив відповідачу повторно претензію від 06.06.2016 року, в якій просив протягом 10 календарних днів з дати отримання вказаної претензії погасити суму заборгованості з орендних платежів у розмірі 73800,00 грн., та до 15.06.2016 року здійснити оплату оренди в сумі 3604,00 грн. При цьому долучив до претензії копію виписки АД 161332 щодо ТОВ «Багіра» та копію витягу від 12.05.2004 року № 3558643 щодо права власності на адміністративну будівлю літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2.
Листом № 3006/1 від 30.06.2016 року відповідач зазначив, що не може визнати ТОВ «Багіра» належною стороною договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року з посиланням на те, що із тексту ухвали господарського суду Вінницької області від 27.12.2012 року у справі № 5/186-07 вбачається, що ТОВ «Багіра» відмовилося на користь ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» від будь-яких прав на нежитлову будівлю, літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2. При цьому відповідач зазначив, що вимоги про сплату орендних платежів за користування майном при повторному зверненні будуть розцінені ТОВ «Евіта» як спроба шахрайства.
В подальшому позивач направив на адресу відповідача лист від 24.06.2016 року, в якому керуючись приписами ч. 1 ст. 782 ЦК України повідомив про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року, укладеного між ТОВ «Евіта» та ЗКБУ «Машбуд», та просив у строк до 14.07.2016 року надати своїх представників для складення та підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення загальною площею 409,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2. В якості підтвердження факту направлення вказаного листа відповідачу позивач надав суду копію фіскального чеку від 29.06.2016 року.
У відповідь на вказаний лист позивача відповідач листом № 0707/1 від 07.07.2016 року повідомив, що не визнає ТОВ «Багіра» належною стороною договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року, тому у ТОВ «Евіта» відсутня будь-яка заборгованість по оренді перед ТОВ «Багіра». При цьому вказує, що оскільки ТОВ «Багіра» не є належною стороною договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року, то у ТОВ «Багіра» відсутні підстави ставити питання про розірвання або припинення цього договору, відтак не вбачає правових підстав для направлення своїх представників для складання будь-яких актів.
Зі змісту вказаного листування вбачається, що позивач вимагав відповідача сплатити заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року, повідомивши, що орендна плата не сплачується останнім з початку 2016 року.
Докази сплати відповідачем орендної плати за вказаним договором на користь позивача в матеріалах справи відсутні. При цьому відповідач визнає факт користування ним орендованим приміщенням за договором оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року.
Лист позивача від 24.06.2016 року про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року з посиланням на ч. 1 ст. 782 ЦК України фактично є відмовою від вказаного договору в порядку цієї статті ЦК України.
Матеріали справи свідчать, що відповідач лист позивача про відмову від договору отримав, про що свідчить наявність листа-відповіді № 0707/1 від 07.07.2016 року на лист позивача.
Враховуючи викладене в силу приписів ст. 782 ЦК України договір оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року є розірваним з липня 2016 року.
Згідно ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Так, умовами п. 4.9. Договору сторони домовилися, що у разі спливу строку дії Договору,
або у разі його дострокового розірвання Орендар передає Орендодавцю приміщення протягом 30 днів після компенсації Орендодавцем вартості капітального ремонту, реконструкції орендованих приміщень.
Однак, матеріали справи не містять доказів повернення Товариством з обмеженою відповідальністю “Евіта” об'єкта оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року на користь позивача, в тому числі доказів підписання між сторонами акта приймання - передачі об'єкта оренди, що суперечить імперативним приписам зазначених норм.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено, що договір оренди нежитлового приміщення № 0301-01 від 01.03.2002 року припинив свою дію у зв'язку з його розірванням внаслідок відмови позивача від договору в порядку ст. 782 ЦК України, а відповідачем майно до наступного часу на адресу позивача не повернуто, акт приймання-передачі не складений.
За такими обставинами, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта” обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим слід усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра” з нежитлових приміщень загальною площею 409,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2.
Заперечення відповідача щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права є необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
Передумовою обраного позивачем способу захисту порушеного права є несплата відповідачем орендної плати протягом тривалого періоду (починаючи з 2016 року), у зв'язку з чим позивач як власник майна згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Орендодавець за договором оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року відмовився від договору в порядку приписів ст. 782 ЦК України, надіславши про це відповідачу відповідний лист від 24.06.2016 року. Відповідач вказаний лист отримав, і з дати отримання зазначеного листа договір оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року є розірваним згідно ст. 782 ЦК України. Позивач в позовній заяві заявив вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення саме у зв'язку із розірванням вказаного договору оренди в порядку ст. 782 ЦК України та неповерненням орендованого майна відповідачем. При цьому позивач є вільним у виборі способу захисту свого порушеного права або законного інтересу.
Стосовно перешкод у користуванні майном слід зазначити, що відповідач створює перешкоди у користуванні майном та порушує права позивача щодо володіння й користування цим майном у зв'язку з тим, що не повертає вказане майно позивачу за актом-приймання-передачі та не сплачує орендну плату за користування майном, що підтверджується листами відповідача, які містяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 14-16).
Щодо посилання відповідача на рішення Орджонікідзевського районного суду від 19.02.2014 року у справі № 335/8680/13-ц, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.06.2014 року, яким задоволено позов ОСОБА_4 слід зазначити наступне.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2015 року у справі № 2-2877/2004 (номер провадження 6-43562ск14) задоволено касаційну скаргу ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат», а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (суддя Рибалко Н.І.) від 14.07.2004 року по справі № 2-2877/2004 (яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання дійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна №20-НФ від 17.02.2003 року та договір купівлі-продажу №21-НФ від 17.02.2003 року), скасовано повністю із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2016 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_4
Разом з тим, у червні 2015 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя подано заяву про перегляд рішення від 18.02.2014 року у справі №335/8680/13-ц за нововиявленими обставинами у зв'язку із скасуванням рішення суду, на якому ґрунтувалось право власності ОСОБА_4 При цьому, як зазначає позивач, вказана справа досі не розглянута, а станом на 05.12.2016 року матеріали вказаної справи перебувають в Апеляційному суді Запорізької області.
З врахуванням викладеного, відсутні підстави вважати про наявність будь-яких прав у ОСОБА_4 на адміністративну будівлю літ. А-3 та замощення 1, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, в тому числі з огляду на відсутність підтвердження вказаних обставин з боку держави у вигляді відповідної державної реєстрації прав на вказане майно.
З приводу посилань відповідача на умови мирової угоди від 27.12.2012 року, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області у справі № 5/186-07, згідно з якою ТОВ “Багіра” добровільно відмовилося від права власності на адміністративну будівлю літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, на користь ТОВ “Знам'янський меблевий комбінат” слід зазначити наступне.
Імперативними приписами ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відтак лише з дати державної реєстрації права власності та чи інша особа може вважатись власником майна та набуває визначені законодавством права.
Втім в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно - адміністративну будівлю літ. А-3, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, за ТОВ “Знам'янський меблевий комбінат”.
Натомість наявними у справі доказами підтверджений факт того, що на даний час власником спірної будівлі є ТОВ «Багіра» (позивач у справі).
Твердження відповідача про неналежне оформлення позивачем претензій є безпідставними, оскільки наявність печатки на претензії не є обов'язковою, відповідачу надано належний доказ в підтвердження права власності позивача на спірне майно, а відсутність банківських реквізитів у претензії не обмежує відповідача можливості внести відповідні кошти на депозитний рахунок чи звернутись до позивача із відповідним запитом щодо надання інформації про такі реквізити.
Позивач повідомляв відповідача про те, що саме він є власником будівлі, а саме таке повідомлення надсилалось у травні 2016 року із наданням належних доказів наявності права власності позивача на будівлю. Крім того про обізнаність відповідача, що власником вказаного майна є саме позивач, свідчить наявність численних судових справ, які розглядались за участю ТОВ «Евіта», в т.ч. справа № 13/5009/5697/11-30/5009/5697/11.
Твердження відповідача про те, що договір оренди № 0301-01 від 01.03.2002 року може бути достроково розірваний лише за згодою сторін, або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, не відповідають дійсності, оскільки в силу норми, передбаченої ст. 782 ЦК України позивач як Орендодавець наділений правом відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому в такому випадку договір найму є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Отже, приписи вказаної статті ЦК України передбачають виключення із загального правила щодо неможливості односторонньої відмови сторони від договору.
Матеріали справи свідчать, що позивач скористався наданим йому в силу приписів ст. 782 ЦК України правом відмови від договору, а відтак вказані дії позивача є такими, що відповідають чинному законодавству України.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Евіта”, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 20.12.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 182, 334, 627, 628, 638, 759, 762, 782, 785 ЦК України, ст. ст. 144, 180, 181, 283, 286, 291 ГК України, 33, 34, ч. 3 ст. 35, ч. 3 ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта” задовольнити.
2. Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта”, 69006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31540037, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра”, 21007, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32297581, з нежитлових приміщень загальною площею 409,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Евіта”, 69006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31540037, на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра”, 21007, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32297581, витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повне рішення складено - 26.12.2016 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.