22.12.2016 Справа № 904/10069/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА 8", м. Київ
до Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 36 297 грн. 61 коп.
Суддя Загинайко Т.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 25.10.2016р. №б/н;
ОСОБА_2 - представник, дов. від 01.12.2016р. №б/н;
від відповідача: ОСОБА_3 - представник, дов. від 20.12.2013р. №25/256-248.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.12.2016р.
Позивач просить стягнути з відповідача 36 297 грн. 61 коп. - збитків, які виникли внаслідок порушення умов договору від 15.07.2015р. №1507115/1.
Відповідач у відзиві (вх.№75316/16 від 07.12.2016р.) на позовну заяву просить в задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що: - використання інформації щодо коду згідно з УКТ ЗЕД аналогічного товару не є можливим, оскільки його характеристики схожі, а не ідентичні із характеристиками товару, класифікацію якого здійснив відповідач; - позивач володів інформацією про визначальні характеристики товару та мав можливості здійснити правильну класифікацію товару; - позивач здійснював декларування товару на підставі ОСОБА_4 Державної фіскальної служби України на посередницьку діяльність митного брокера серії від 15.10.2014р. АЕ №523401; - позивач мав володіти спеціальними знаннями, уміннями та навичками в галузі митної справи.
Також відповідач у доповненні до відзиву на позовну заяву (вх.№79339/16 від 22.12.2016р.) зазначає наступне: - відповідач всі свої зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі; надав всю необхідну інформацію та документацію митному брокеру в повному об'ємі, яка була необхідна для митного оформлення товару; - позивач не звертався до відповідача про надання якихось інших документів, необхідних для митного оформлення товарів, також не відмовив відповідачу у виконанні доручення по декларуванню товару у відповідності до умов договору; - код товару УКТ ЗЕД НОМЕР_1, заявлений позивачем до митного оформлення було визначено самим позивачем, в результаті чого було подано митну декларацію на оформлення від 03.11.2015р. за №125120105/2015/323174; - даний код товару не визначався та не міг бути визначений відповідачем, оскільки вищезазначений код в наданих документах був визначений компанією Maritime House LTD довідково; - використовуючи інформацію щодо коду товару, наявну у інвойсі і МД від 21.09.2015р. №110020000/2015/001266, позивач мав би знати, що відповідно до частини 8 статті 69 Митного кодексу України висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер; - протокол, винесений Державною фіскальною службою України стосовно позивача є правомірним та не має ніякого відношення до компенсування штрафу відповідачем в судовому порядку, оскільки документи і відомості для митного оформлення та визначення коду товару були передані позивачу в повному обсязі.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
15.07.2015р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега 8", як виконавцем, та відповідачем - Державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", як замовником, було укладено договір про надання послуг №150715/1 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується від імені та за рахунок замовника вчинювати наступні дії: а) за обумовлену плату і в обумовлений термін здійснювати декларування товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) замовника, що переміщуються через митний кордон України, надавати послуги з акредитації, надавати послуги з отримання сертифікаційної документації, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника послуги; б) здійснювати дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, від імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку передбаченому, цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 1.2 Договору виконавець здійснює декларування товарів на підставі ОСОБА_4. Фіскальної служби України на посередницьку діяльність митного брокера Серія АЕ №523401 від 15.10.2014р.
Цей Договір діє з дати його підписання до "31" грудня 2016р. (пункт 9.2 Договору).
Пунктом 2.1 Договору визначено обов'язки та права виконавця, у тому числі:
- виконавець зобов'язаний здійснювати декларування товарів та їх митне оформлення у встановленому чинними нормативними актами порядку на підставі наданих замовником документів (пункт 2.1.1);
- виконавець має право запитувати у замовника документи, необхідні для митного оформлення товарів, і документи вважаються врученими у випадку, якщо вони оформлені відповідно до вимог чинних в Україні нормативних актів та передані митному брокеру в повному обсязі (пункт 2.1.7);
- виконавець має право відмовити замовнику у виконанні доручення по декларуванню окремих товарів у випадку, коли у митного брокера є достатні підстави вважати, що документи містять заздалегідь неправдиві відомості та/або дії митного брокера нестимуть протиправний характер чи будуть порушувати встановлений порядок, а також якщо замовник не подає необхідні для оформлення документи, ухиляється від сплати митних платежів, не здійснив розрахунку з митним брокером за дорученнями, термін оплати яких вже настав.
На виконання умов Договору, на підставі наданих відповідачем документів, а саме: попередньої ВМД від 21.09.2015р. №110020000/2015/0001266 (а.с. 10-11) та інвойс від 23.10.2015р. №3767-15 (а.с. 12), позивачем до митниці було подано електронну декларацію типу ІМ 40АА.
Як вбачається з матеріалів справи 18.02.2016р. Державною фіскальною службою України було складено протокол порушення митних правил №0074125120105/16 (надалі - Протокол) (а.с. 14-19), яким до відповідальності притягнуто громадянина ОСОБА_5, який працює декларантом (особа уповноважена на роботу з митницею) ТОВ "Мега 8".
Протоколом установлено, що: - 03.11.2015 до відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль-аеропорт" (Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль") Київської митниці ДФС декларантом ТОВ "Мега 8" ОСОБА_5, що діє на підставі договору про надання митно-брокерських послуг від 15.07.2015р. №150715/1 з метою випуску у вільний обіг товару: "Isophorone diisocyanate/ Ізофорон диізоціанат - 215 кг", який надійшов на адресу ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) за авіаційною накладною від 27.10.2015р. №566-13089473, було подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) типу ІМ 40 АА та товаросупровідні документи; - ЕМД прийнято до митного оформлення та присвоєно реєстраційний номер №125120105/2015/323174 від 03.11.2015; - відповідно до даних гр. 54 ЕМД №125120105/2015/323174 подана в електронному вигляді ОСОБА_5 та засвідчена електронним особистим цифровим підписом; - відповідно до МД №125120105/2015/323174 ОСОБА_5 митному органу були заявлені такі дані про товар: у графі 31 ВМД "Вантажні місця та опис товару" - органічні сполуки (не для медичного застосування!) *Isophorone diisocyanate (package - steel drum) / Ізофорон диізоціанат, (упаковка - стальний барабан) - 215 кг", у графі 33 ВМД "код товару" - НОМЕР_1; - 03.11.2015 з метою перевірки правильності кодування та класифікації товарів за ініціативи відділу митного оформлення №5 м/п "Бориспіль-аеропорт" до Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання було направлено запит №323174; - 03.11.2015р. відділом контролю за класифікацією та кодуванням товарів Київської митниці ДФС, винесено Рішення про визначення коду товару №КТ-125000000-0167-2015 зі зміною заявленого коду товару Ізофрон диізоцианат з НОМЕР_1 (ставка мита - 0,1%) на НОМЕР_3 (ставка сита - 6,5%) згідно УКТЗЕД; - відповідно до службової записки Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання від 04.11.2015р. №1116/10-70-25-26-04: код товару було змінено на підставі інформації у документах, що прикріплені до електронної митної декларації з описом про склад та призначення товару; - з приводу винесеного Рішення звернень (скарг, заяв, тощо) офіційно не надходило, питання щодо перегляду прийнятого Рішення не розглядалось; на підставі вищезазначеного проведено розрахунок різниці митних платежів за МД №125120105/2015/323174, згідно з яким різниця митних платежів становить 12 065 грн. 87 коп.; - таким чином, декларантом ТОВ "Мега 8" ОСОБА_5 у ЕМД від 03.11.15р. №125120105/2015/323174 заявлено невірний код товару (відомості у графі 33 ЕМД, які за своїм описом не відповідають технічної інформації про хімічний склад товару, наданої декларантом ТОВ "Мега 8" ОСОБА_5 на момент подання митної декларації), що призвело до зменшення розміру митних платежів; - зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
В подальшому Київською митницею ДФС Державної фіскальної служби України винесено постанову від 03.03.2016р. в справі про порушення митних правил №0074/125120105/16 (надалі - Постанова) (а.с. 20-25), відповідно до якої директора ТОВ "Мега 8", громадянина України ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів, що становить 36 197 грн. 61 коп.
З матеріалів справи вбачається, що суму штрафу у розмірі 36197 грн. 61 коп., накладеного на фізичну особу ОСОБА_5, було сплачено позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-8" у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 15.03.2016р. №77 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 28.03.2016р. №85 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 06.04.2016р. №89 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 05.05.2016р. №104 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 02.06.2016р. №118 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 05.07.2016р. №132 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 25.07.2016р. №146 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 03.08.2016р. №149 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 26.08.2016р. №159 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 09.09.2016р. №166 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 26.09.2016р. №174 на суму 1 000 грн. 00 коп. та від 27.09.2016р. №87 на суму 25 197 грн. 61 коп. (а.с. 26-37).
У пункті 6.2 Договору сторони узгодили, що замовник несе повну юридичну відповідальність за достовірність даних, зазначених ним в документах, що надаються виконавцю, а також відповідність документів товару, що підлягає декларуванню.
В разі виявлення невідповідності інформації, заявленої у товаро-супровідних документах з дійсним вкладенням вантажу, і, як наслідок, складання протоколу про порушення Митних правил і накладення штрафу, передбаченого митним законодавством, замовник зобов'язується взяти на себе всю відповідальність і компенсувати всі витрати, у розмірі накладення штрафів (пункт 6.2.1 Договору).
За умовами пункту 6.3 Договору виконавець несе повну юридичну відповідальність за достовірність даних, заявлених ним у документах, що подаються митниці для оформлення (декларації) даним, зазначеним у документах, поданих замовником.
Позивач, вважає відповідача винним у завданні йому збитків внаслідок порушення зобов'язання за договором, а саме - у наданні йому документів із неправильним кодом товару, внаслідок чого позивачем було сплачено штраф за порушення митних правил у розмірі 36 197 грн. 61 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і є причиною спору.
Враховуючи викладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.
Згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення; при застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
У відповідності до статті 265 Митного кодексу України підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України (частина 3); декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (частина 5).
Частиною 1 статті 266 Митного кодексу України передбачені обов'язки декларанта, зокрема, декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України декларантом до декларації вносяться відомості про код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Частиною 8 статті 264 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
За приписами частини 5 статті 266 Митного кодексу України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України).
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з наданої Постанови на момент подання декларації ОСОБА_5 володів інформацією про визначальні характеристики товару та мав здійснити правильну класифікацію товару, а також, використовуючи інформацію щодо коду товару, наявну у інвойсі, ОСОБА_5 мав би знати, що відповідно до частини 8 статті 69 Митного кодексу України висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер. Крім того, у Постанові вказано, що ОСОБА_5 мав володіти спеціальними знаннями, уміннями та навиками в галузі митної справи та мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії та передбачити її шкідливі наслідки, які виразилися у зменшенні розміру митних платежів на суму 12 065 грн. 87 коп.
На момент розгляду справи доказів оскарження Постанови директором позивача - фізичною особою ОСОБА_5 позивачем не надано, а тому вона є чинною.
Таким чином, наявність вини відповідача у зазначенні декларантом в електронній митній декларації невірного коду товару не підтверджується матеріалами справи. У зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у сумі 36 197 грн. 61 коп. сплаченого позивачем адміністративного стягнення у вигляді штрафу, накладеного на фізичну особу ОСОБА_5.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя ОСОБА_6
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, "27" грудня 2016р.