№ 207/1921/16-ц
№ 2/207/1265/16
22 листопада 2016 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Юрченко І.М.
при секретарі Сівачук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заочно справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він, ОСОБА_1, згідно розписки від 10 грудня 2013 року надав позику ОСОБА_2 у розмірі 4250 доларів США на умовах повернути зазначену суму у січні 2014 року з нарахуванням відсотків за користування позикою в розмірі 5% від суми в місяць, що становить 60% річних.
Після спливу строку, що був зазначений у розписці, а отже був строком виконання, ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором не виконала, він звернувся до неї з вимогою повернути йому суму позики, але на той час вона не мала такої можливості у зв'язку з відсутністю у неї грошей. Він неодноразово їй телефонував та нагадував про необхідність повернення позики. ОСОБА_3 постійно обіцяла йому при зустрічі та у телефонній розмові, що грошові кошти, які позичила, неодмінно поверне. Протягом більш як двох років він чекав, що у ОСОБА_3 прокинеться совість і вона поверне йому його гроші, однак вона ухиляється від їх повернення й до цього часу - основну суму позики не сплатила, щомісячних відсотків за користування позикою жодного разу не повернула.
Підтвердженням укладення між ним та відповідачем ОСОБА_2 даного договору та фактичної передачі грошових коштів є розписка, яка була написана ОСОБА_2 10 грудня 2013 року.
Відповідач ухиляється від виконання зобов'язання згідно договору позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, зокрема, відповідач має сплатити позивачу основну суму борту та встановлений відсоток за користування позикою в розмірі 5% від суми боргу в місяць, що за рік складає 60%.
Розрахунок 60% річних згідно встановленої ставки в розписці від 10.12.2013 року:
?? = s*Q*60%365/100
Де: ?? - сума 60% річних;
s (сума заборгованості) = 4250 доларів США;
Q (кількість днів нарахування відсотків)
22+31+28+31+30+31+30+31+31+30+31+30+31+31+28+31+30+31+30+31+31+30+31+30+31+31+29+31+30+31+30+8=942 дні.
(з 10.12.2013р. по 08.07.2016р. включно)
?? = 4250 х 942 х 60%/365/100 = 6581,09 доларів США
Сума заборгованості з урахуванням 60 % річних становить:
4250 доларів США +6581,09 доларів США - 10 831,09 доларів США, що станом на 08.07.2016р. за офіційним курсом НБУ складає 268719,34 гривень.
Станом на 08.07.2016 року відповідач, ОСОБА_2, свої зобов'язання не виконала, позику не повернула, захистити свої порушені права він має можливість тільки в судовому порядку, і вимушений звернутися до суду з цим позовом.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості за договором позики від 10.12.2013 року в розмірі 4250 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 105442,50 (сто п'ят тисяч чотириста сорок дві гривні 50 копійок); відсотки за користування позикою в розмірі 6581,09 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 163276,84 (сто шістдесят три тисячі двісті сімдесят шість гривень 84 копійки) та судові витрати у розмірі 2687,19 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 19 копійок).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, на позові наполягав у повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідачка у судовому засіданні була відсутня. Про час і місце судового засідання повідомлена належним чином - у відповідності до вимог ст. 74,76 ЦПК України - шляхом оголошення в газеті, а також судовими повістками. Відповідачка заяви про розгляд справи за її відсутністю не надала, причини неявки до суду не повідомила.
Відповідно до ст.224 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.
Ухвалою суду прийнято рішення про розгляд справи у заочному порядку.
Враховуючи вищенаведене і прийняття суддею ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана, довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.
Дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що правовідносини, які склались між сторонами, врегульовано параграфом 1 глави 71 ЦК України. Зокрема, згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У судовому засіданні встановлено, що згідно розписки від 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 надав позику ОСОБА_2 у розмірі 4250 доларів США на умовах повернути зазначену суму у січні 2014 року з нарахуванням відсотків за користування позикою в розмірі 5% від суми в місяць (ар.с.11). Розписка містить дату її написання та підпис відповідача. (ар.с.11). Оригінали вказаної розписки позивачем надано суду та залучено до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вказана розписка в розумінні ст.1047 ЦК України, має бути розцінені як документ на підтвердження укладення сторонами договору позики.
Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
На час звернення до суду борговий документ - розписка (ар.с.11) перебувала у кредитора - позивача у справі ОСОБА_1, що, в свою чергу, за відсутності доказів на підтвердження повернення боргу, свідчить про невиконання відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Таким чином, доводи позивача щодо наявності факту укладення договору позики та отримання грошових коштів за ним відповідачем та не повернення їх у визначений сторонами строк, суд вважає доведеними як такі, що підтверджені письмовими доказами, а також як такі, що не спростовані в ході судового розгляду іншими допустимими доказами у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Договір позики був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням волевиявлення відповідача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодились з його умовами.
Договір позики як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Заперечень проти позову відповідачкою не надано, тому оскільки відповідачкою жодна з обставин, зазначених за текстом позовної заяви не оспорюється, їх наявність слід вважати доведеною.
Разом з цим стосовно застосування статті 533 ЦК України щодо валюти виконання зобов'язання, суд виходить із такого.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).
Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
Відтак, саме у національній валюті України підлягає стягненню борг.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-79 цс 14 від 2 липня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 74, 208, 209, 212-215, 224-228, 292, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 суму заборгованості за договором позики від 10.12.2013 року в розмірі 105442,50 (сто п'ять тисяч чотириста сорок дві гривні 50 копійок);
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 відсотки за користування позикою в розмірі 163276,84 (сто шістдесят гри тисячі двісті сімдесят шість гривень 84 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в сумі 2687,19 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 19 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити рішення на загальних підставах шляхом подання до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку.
Суддя І.М. Юрченко