13 грудня 2016 рокусправа № 404/5797/14-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2016 року
у справі №404/5797/14-а
за позовом ОСОБА_2
до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2016 року представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав до Кіровського районного суду м. Кіровограда заяву про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання управління соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради виконати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, стягнути з відповідача заборгованість з виплати щорічної грошової допомоги у розмірі 5342 гривень та моральну шкоду у сумі 5000 гривень.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2016 року заяву залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як підтверджується матеріалами справи, 04 листопада 2014 року постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда (справа №404/5797/14-а) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 31-32).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2014 року скасовано, позов задоволено.
Визнано дії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради протиправними та зобов'язано управління соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради перерахувати та виплатити ОСОБА_2 суми щорічної грошової допомоги до 05травня за 2014 рік відповідно до вимог пункту 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплачених сум (а.с. 51).
28 травня 2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда позивачу видано виконавчий лист у справі №404/5797/14-а.
Ухвалами Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця про заміну способу та порядку виконання рішення та від 18 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
16 вересня 2016 року до Кіровського районного суду м. Кіровограда від представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання управління соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради виконати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, стягнути з відповідача заборгованість з виплати щорічної грошової допомоги у розмірі 5342 гривень та моральну шкоду у сумі 5000 гривень.
За доводами заяви, відповідач не виконує постанову суду, не вчиняє дій направлених на виконання судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності обставин протиправності дій чи бездіяльності відповідача. Також судом роз'яснено заявнику, що вимога про відшкодування моральної шкоди має розглядатися в порядку позовного провадження.
Як підтверджується матеріалами справи, управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року проведено ОСОБА_2 перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік, сума якої склала 5342 гривні.
На час звернення до суду з заявою, кошти позивачу не виплачені у зв'язку з відсутністю фінансового забезпечення, фактичною відсутністю коштів в управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради.
Разом з цим, управління соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради з метою виконання постанови суду зверталося до Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації та Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області з відповідними листами (а.с. 101-105).
Відповідно до статті 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими законами України.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час пред'явлення виконавчого листа до виконання) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, вказаною нормою права визначено обов'язок державного виконавця вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що згідно з фактичними обставинами справи та доводами представника позивача:
- органом державної виконавчої служби відкрито 30 червня 2015 року виконавче провадження №47975776 по виконанню виконавчого листа Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 травня 2015 року у справі №404/5797/14-а;
- постановою державного виконавця від 27 листопада 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»;
- постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2016 року скасовано постанову державного виконавця від 27 листопада 2015 року про повернення виконавчого листа;
- постановою державного виконавця від 08 липня 2016 року відновлено виконавче провадження №47975776.
Отже, на час подання заяви про встановлення судового контролю, виконавче провадження з виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 травня 2015 року у справі №404/5797/14-а не завершено.
Крім того, 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.
Згідно зі статтею 3 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої суми грошової допомоги, не є власністю відповідача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Відповідно до позиції Верховного суду України (постанова від 24 березня 2015 року №21-66а15), невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Також, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що вимога про відшкодування моральної (немайнової) шкоди є новою позовною вимогою та повинна розглядатись в порядку позовного провадження.
Доводи представника позивача щодо необхідності ухвалення судового рішення у формі постанови є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 10 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.
Отже, судове рішення за наслідками розгляду та у разі задоволення заяви викладається у формі постанови.
Викладення судового рішення у форму ухвалу у разі залишення заяви без задоволення не суперечить вимогам 10 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 197, 199, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя І.Ю. Богданенко
суддя С.А. Уханенко
суддя Ю.М. Дадим