ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 грудня 2016 року № 826/7701/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченко І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежко В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Фінтер Постач»
доДержавної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Приватне підприємство «Фінтер Постач» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2) про:
- визнання протиправними дії відповідача - 2 щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №3 від 03.03.2016р.;
- прийняття та реєстрацію податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року, що було доставлено до ДПС України 16.05.2016р. днем їх фактичного отримання ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, тобто 16.05.2016р.;
- прийняття та реєстрацію датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені до ДФС України ПП «Фінтер Постач» засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №4 від 05.05.2016р. яку було доставлено для реєстрації в ЄДРПН 05.05.2016р. та податкову накладну №5 від 05.05.2016р. яку було доставлено для реєстрації в ЄДРПН 05.05.2016р.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, відповідач - 2 в односторонньому порядку розірвав з позивачем договір про визнання електронних документів та не прийняв податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5), а відповідач-1 протиправно не прийняв податкові накладні позивача, що у свою чергу перешкоджає провадженню його господарської діяльності.
Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Представники відповідачів через канцелярію суду подали письмові заперечення проти позовних вимог.
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Приватне підприємство «Фінтер Постач» (код ЄДРПОУ 39981062) як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
03 березня 2016 року між позивачем та ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір № 3 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Розділом 6 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.
Відповідно до Квитанції №2 Договір про визнання електронних документів прийнято.
У той же час, позивачем 05.05.2016р. було направлено до податкового органу в електронному вигляді податкові накладні: №4 та №5 від 05.05.2016р.
Однак, в реєстрації накладних було відмовлено про, що зазначено у Квитанціях №1 від 05.05.2016р. 09:21:12 та 18:22:13, з причин відмови - «Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності».
16 травня 2016 року позивачем направлено до податкового органу в електроному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року разом з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року.
Однак, в реєстрації декларації було відмовлено про, що зазначено у Квитанції №1 від 16.05.2016р. 22:29:06, з причин відмови - «Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності».
Позивач, вважаючи дії відповідача-2 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів протиправними та не погоджуючись з неприйняттям контролюючим органом податкових накладних та декларації звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним адміністративним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України від 22.05.2003 №851 "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851).
Статтею 14 Закону №851 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Суб'єктами електронного документообігу відповідно до Закону №851 є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.
В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 (надалі-Інструкція №233).
Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.
Так, відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів передбачено, що орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.
Виходячи з умов договору про визнання електронних документів відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації.
Як встановлено судом, відповідачем - 2 призупинено Договір про визнання електронних документів №3 від 03.03.2016р., оскільки, як зазначено в письмових запереченнях, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №809-р від 17.10.2013р. «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» для надання можливості формування звітності до Пенсійного Фонду України, Державної служби статистики України та безпосередньо до Міністерства доходів і зборів України, а також накладання електронного цифрового підпису та шифрування електронних документів, Міністерством доходів і зборів України впроваджено в дослідну експлуатацію програмне забезпечення «Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до Єдиного вікна подання електронної звітності».
В даному програмному забезпеченні реалізовано:
- формування звітності до Державної служби статистики України;
- формування звітності безпосередньо до Міністерства доходів та зборів України;
- накладання електронного цифрового підпису та шифрування електронних документів.
Метою створення даного програмного продукту було надання можливості швидкого формування податкової та подання звітності в електронному вигляді, з дотриманням правил структурного контролю, проведення камеральної перевірки та формування паперової копії.
Централізоване подання звітності та договору «Про визнання електронних документів» до контролюючого органу за основним місцем обліку в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку здійснюється з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису відповідальних осіб, на електронну адресу офіційного порталу ДФС України zvit@sta.gov.ua.
У той же час, як вбачається з письмових заперечень ДФС України, останній зазначає, що Договір про визнання електронних документів №3 від 03.03.2016р. був призупинений ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у зв'язку з наявністю наказу ДФС №543 від 28.07.2015р. «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з податку на додану вартість», з підстав встановлення ризиковості підприємства на етапі ранньої податкової діагностики.
Однак, суд дані доводи відповідачів до уваги не приймає, оскільки чинним законодавством України та Договором про визнання електронних документів не передбачено такої підстави розірвання договору в односторонньому порядку, як «встановлення ризиковості підприємства на етапі ранньої податкової діагностики», а також призупинення дії зазначеного Договору.
А тому суд приходить до висновку, що ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві протиправно розірвано, чи як зазначає контролюючий орган призупинено в односторонньому порядку дію Договору про визнання електронних документів №3 від 03.03.2016р.
Крім того, як вбачається з письмових заперечень ДПІ Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, останній зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві 04.05.2016р. направила повідомлення ПП «Фінтер Постач» про наявність спірних питань щодо електронного документообігу під час перевірки автентичності електронних документів.
Однак, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується направлення відповідачем - 2 ПП «Фінтер Постач» зазначеного повідомлення, оскільки ні представник позивача на представники відповідачів його до матеріалів справи не надали.
Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Таким чином, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві не доведено правомірності розірвання з ПП «Фінтер Постач» Договору про визнання електронних документів №3 від 03.03.2016р., а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача - 2 щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №3 від 03.03.2016р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо реєстрації податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4, ст.48 цього Кодексу.
Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Як зазначено в п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відповідно до п. 48.4 статті 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
відмітка про звітування за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
У відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Згідно з п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що контролюючим органом було надіслано письмову відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року ПП «Фінтер Постач».
Відповідно до п.п. 49.9.2 п. 49.2 статті 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідачем-2 не наведено порушення якого саме абзацу п. 48.3 та п. 48.4 допущено позивачем під час заповнення та подання зазначеної податкової звітності.
Суд не приймає до уваги Квитанцію №1 від 16.05.2016р., відповідно до якої контролюючим органом не прийнято податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року з підстав «Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності», оскільки дії ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №3 від 03.03.2016р. є протиправними.
У той же час, суд зазначає, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.
Вiдповiднi висновки суду можуть бути викладенi в мотивувальнiй частинi рiшення з посиланням на абзац десятий частини другої статтi 162 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, яка надає право суду прийняти iншу постанову, яка б гарантувала дотримання i захист прав позивача. У резолютивнiй частинi вiдображається власне протиправнiсть вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, поданої платником податкiв на певну дату. Суди повиннi розглянути питання щодо протиправностi вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, незважаючи на те, в якiй словеснiй формi сформульованi позовнi вимоги позивача, якщо зi змiсту таких вимог вбачається, що вони спрямованi на вiдновлення прав платника податкiв, порушених внаслiдок такої вiдмови.
Таким чином, захист прав позивача має відбуватися шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності та подання платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Приймаючи до уваги встановлені обставини у справі, суд враховуючи вимоги ч. 2 ст. 162 КАС України, з метою відновлення порушених прав позивача, дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмови ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Приватного підприємства «Фінтер Постач» з податку на додану вартість за квітень 2016 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року, що подавалася 16 травня 2016 року.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року поданою ПП «Фінтер Постач» у день її отримання органом ДСФ, а саме: 16 травня 2016 року.
В частині позовних вимог про реєстрацію податкових накладних №№4, 5 від 05.05.2016р., суд зазначає наступне.
Порядок декларування податків і зборів визначається приписами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно із приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок з реєстрації податкових накладних та, в той же час, не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.
При цьому, встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних нормами Податкового кодексу України делеговано Кабінету Міністрів України.
Згідно пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі за текстом - Порядок), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній фіскальній службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
Відповідно до пункту 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.
Відповідно до пункту 9 Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:
1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;
2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Фінтер Постач» 05.05.2016р. направлено до податкового органу в електронному вигляді податкові накладні: №№4, 5 від 05.05.2016р.
Однак, в реєстрації накладних було відмовлено про, що зазначено у Квитанціях №1 від 05.05.2016р. 09:21:12 та 18:22:13 з причин відмови - «Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності».
Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві укладено договір від 03.03.2016р. №3 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях.
Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві протиправно розірвано договір від 03.03.2016р. №3 про визнання електронних документів в односторонньому порядку.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства «Фінтер Постач», втім, з урахуванням належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає задовольнити позов та визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті податкових накладних до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних ПП «Фінтер Постач» 05.05.2016р., а податкові накладні №4 та №5 від 05.05.2016р., вважати поданими 05.05.2016р.
Вказана правова позиція узгоджується з постановою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015р. у справі №826/5227/13-а.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини спірних правовідносин, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4134,00грн. пропорційно з бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Фінтер Постач» задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо одностороннього розірвання договору з Приватним підприємством «Фінтер Постач» від 03.03.2016 року №3 про визнання електронних документів.
Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Приватного підприємства «Фінтер Постач» з податку на додану вартість за квітень 2016 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року, що подавалася 16 травня 2016 року.
Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за квітень 2016 року поданою Приватним підприємством «Фінтер Постач» 16 травня 2016 року.
Визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України (м. Київ, 04655, Львівська площа 8, код ЄДРПОУ 39292197) щодо відмови у прийнятті податкових накладних №4 від 05.05.2016р. та №5 від 05.05.2016р. до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних Приватного підприємства «Фінтер Постач» 05.05.2016р.
Податкову накладну: №4 від 05.05.2016 року вважати поданою 05.05.2016р.
Податкову накладну: №5 від 05.05.2016 року вважати поданою 05.05.2016р.
Присудити пропорційно з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України на користь Приватного підприємства «Фінтер Постач» (ЄДРПОУ 39981062) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4134,00грн., по 2067,00грн. з кожного.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко