ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 грудня 2016 року № 826/26802/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у місті Києві
третя особа Публічне акціонерне товариство «БГ БАНК»,
Приватне підприємство «СЕЛТІК»
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулася до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - Відповідач) треті особи: Публічне акціонерне товариство «БГ БАНК» (який є правонаступником ПАТ «БАНК ПЕРШИЙ» (надалі - третя особа 1)), Приватне підприємство «СЕЛТІК» (надалі - третя особа 2) про визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 6851995 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху, за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, загальною площею 13491,3 кв.м. за ПАТ «Банк Перший» код ЄДРПОУ 20717958, та всі послідуючі/пов'язані індексні номери про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень; зобов'язати реєстратора внести/поновити реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. Е) за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, загальною площею 13 491,3 м2, за Приватним підприємством «Селтік» (код ЄДРПОУ 32243688).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що звіт про оцінку іпотечного майна, який був поданий Банком державному реєстратору, є незаконним та таким, не може бути використаним, у Банка відсутній повний пакет визначений Законом документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки, а у відповідача, в свою чергу, відсутні законні підстави (подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом) для прийняття оскаржуваного рішення.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Позиції щодо позовних вимог суду не надали.
В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву, в яких останній проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що позовні вимоги не стосуються дій чи бездіяльності реєстратора, оскільки рішення про державну реєстрацію винесено у відповідності до законодавства.
Представник третьої особи 1 проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Представником третьої особи 2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідачів, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2013 р. державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Рябоконь О. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6851995 та внесено про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. Е), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, за ПАТ «Банк Перший» (надалі- оскаржуване рішення).
Оскаржуване рішення було прийняте за результатами розгляду заяви з ПАТ «Банк Перший» (надалі - Банк) на підставі договору іпотеки від 29.02.2008 року, укладеного між ПП «Селтік» (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель).
Позивач вважає, що спірне рішення прийнято всупереч вимогам законодавства, а тому підлягає скасування та звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV в редакції станом на жовтень 2013 р.).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 2 статті 9 Закону №1952-IV, Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси. Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. №IV та Порядком КМ України, від 22.06.2011р., № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі - Порядок, який був чинний на час прийняття спірного рішення).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна. Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація права власності та інших речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник). Нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).
Частиною 1, ч. 12 ст. 15 Закону №1952-IV, Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.
У відповідності до п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Пунктом 34 Порядку, встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; 3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 5) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер); 6) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої у Державному реєстрі прав заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки є обов'язковим звіт про оцінку предмета іпотеки.
Як вбачається з копії реєстраційної справи, яка міститься в матеріалах справи, третьою особою 1 (Банк) державному реєстратору був поданий звіт про оцінку предмета іпотеки від 16.09.2013 р., що складений суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_3.
Судом встановлено, що директор ПП «Селтік» звернувся до Фонду державного майна України з листом від 13.06.2016 р. №06/13 щодо порушень вимог чинного законодавства СПД ОСОБА_3 при складанні Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежилого приміщення хімічного цеху (в літ. «Е»)загальною площею 13491,30 кв.м, яке належить на праві приватної власності приватному підприємству «Селтік» та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, №46.
Фондом державного майна України в червні 2016 р. було здійснено перевірку Звіту про оцінку предмета іпотеки від 16.09.2013 р., що був складений оцінювачем ОСОБА_3 та на підставі якого було прийняте оскаржуване рішення. За результатами перевірки (рецензування) було встановлено, що звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний, що підтверджується Листом від 15.07.2016 р. №10-36-13671.
Крім того, Екзаменаційною комісією Фонду державного майна України на засіданні 28.07.2016 р. було розглянуто питання щодо професійної оціночної діяльності оцінювача СПД ОСОБА_3 (надалі - оцінювач) при складанні Звіту про оцінку предмета іпотеки від 16.09.2013 р. і за результатами розгляду матеріалів та пояснень оцінювача було прийнято рішення про проходження ОСОБА_3 позачергового навчання за програмою підвищення кваліфікації. Протокольне рішення Екзаменаційної комісії №88 від 28.07.2016 року розміщено на сайті Фонду (http://www.spfu.gov.ua/ua/documents/press-list/spf-estimate-examination-session/8443.html).
З аналізу матеріалів справи та норм права, вбачається, що Звіт про оцінку предмету іпотеки від 16.09.2013 р. було визнано, таким, що не може бути використаний, то в даному випадку є підстави вважати, що подані Банком документи під час вчинення реєстраційних дій в жовтні 2013 р. були неповні.
У відповідності до п. 2.1, 2.6 Порядку N 3502/5, для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.
Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.
Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 6851995 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху, за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, загальною площею 13491,3 кв.м. за ПАТ «Банк Перший» код ЄДРПОУ 20717958, та всі послідуючі/пов'язані індексні номери про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В частині щодо позовних вимог зобов'язати реєстратора внести/поновити реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. Е) за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, загальною площею 13 491,3 м2, за Приватним підприємством «Селтік» (код ЄДРПОУ 32243688), Суд зазначає наступне.
Внесення записів до Державного реєстру прав передбачені нормами ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У відповідності до п. 2.1, 2.6 Порядку №3502/5, для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна. Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що реєстратора внести/поновити реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. Е) за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, загальною площею 13 491,3 м2, за Приватним підприємством «Селтік» (код ЄДРПОУ 32243688) не підлягає задоволенню, оскільки законодавчо прямо передбачені дії посадових осіб реєстраційної служби (нотаріусу) у випадку скасування судом певних рішень про реєстрацію, зокрема, речових прав.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначені факти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 6851995 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху, за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, загальною площею 13491,3 кв.м. за ПАТ «Банк Перший» код ЄДРПОУ 20717958, та всі послідуючі/пов'язані індексні номери про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
4. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 487,20 грн.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук