ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2016 року № 826/24267/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченко І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімер»
до
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про
визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімер» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання такої, як неподаної податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість поданих ТОВ «Сімер» 17.07.2015р., викладене у формі листа від 24.07.2015р. №13191/10-26-50-28-02;
- визнання протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість поданих ТОВ «Сімер» 17.07.2015р.;
- вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ «Сімер» з дня її фактичного отримання, тобто з 17.07.2015р. 16:53:22;
- вважати прийнятими та зареєстрованими Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Сімер» з дня його фактичного отримання, тобто з 17.07.2015р. 16:53:22.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо не прийняття податкової звітності за червень 2015 року.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позовних вимог.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімер» (код ЄДРПОУ 37723801) як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
17 липня 2015 року позивачем засобами електронного зв'язку подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року з відповідним Додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до неї.
Відповідно до квитанцій №2 зазначені документи Доставлено та Пакет прийнято.
У той же час, позивачем від контролюючого органу отримано лист від 24.07.2015р. №13191/10-26-50-28-02, яким повідомлено, що податкова декларація з ПДВ за червень 2015 року не вважається податковою декларацією, оскільки рядок 6 - місцезнаходження (місце проживання) платника податку заповнений з порушеннями.
Незгода позивача з діями та рішенням відповідача, обумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи дану адміністративну справу суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4, ст.48 цього Кодексу.
Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Як зазначено в п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відповідно до п. 48.4 статті 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
відмітка про звітування за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
У відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Згідно з п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 24.07.2015р. №13191/10-26-50-28-02 «Щодо відмови у прийнятті податкової звітності» повідомив позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість з додатками за червень 2015 року за №9151254517 від 17.07.2015р. складена з порушеннями, а відтак не вважається податковою декларацією. Відповідачем визначено порушення абз. 8 п. 48.3 статті 48 ПК України, а саме невірно зазначено місцезнаходження (місце проживання) платника податків.
Однак, як встановлено під час розгляду справи, податкова адреса позивача в декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками (вулиця Горького, буд. 125, м. Київ, 13150) відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” (на момент виникнення спірних правовідносин) місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону в ЄДР містяться відомості в тому числі і щодо місцезнаходження юридичної особи, а також дані про установчі документи юридичної особи, дати, номери записів про внесення змін до них, а відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону - також відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Таким чином, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб га фізичних осіб-підприємців” та Податкового кодексу України поняття “місце реєстрації” юридичної особи тотожне поняттю “місцезнаходження” юридичної особи.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
З аналізу вищевикладених норм Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” випливає, що єдина підстава стверджувати про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (місцем реєстрації) може виникнути лише у разі внесення інформації про таку відсутність до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Беручи до уваги зазначені обставини та проаналізувавши норми права, суд приходить до висновку, що відомості про товариство (в тому числі щодо його місцезнаходження) є достовірними та відповідають ознакам достовірності відповідно до ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів відсутності позивача за місцезнаходженням, а також доказів того, що з моменту державної реєстрації ТОВ “Сімер” як юридичної особи до установчих документів товариства вносились зміни, що стосуються його місцезнаходження.
В той же час, інформація про зміну місцезнаходження (місця реєстрації) не подавалася державному реєстратору та, відповідно, не вносилася до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.04.2016р. вбачається, що державним реєстратором 15.04.2015р. була внесена реєстраційна дія 10681060014028304 про підтвердження відомостей про юридичну особу, а 08.05.2015р. реєстраційна дія 10681070015028304 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.
Крім того, відповідачем не було надано суду доказів, що ним вчинялися відповідні дії з встановлення місцезнаходження платника податків.
У той же час, представником відповідача до матеріалів справи було надано ксерокопію поштового повідомлення з якого вбачається, що за зазначеною вище податковою адресою позивачем були отримані відповідні документи.
Беручи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку, що відомості про товариство (в тому числі щодо його місцезнаходження) є достовірними та відповідають ознакам достовірності відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Враховуючи наведені фактичні обставини суд приходить до переконання, що відповідачем цілком безпідставно та виключно на власний розсуд прийнято рішення про відмову у визнанні податкової звітності податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року.
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.
Вiдповiднi висновки суду можуть бути викладенi в мотивувальнiй частинi рiшення з посиланням на абзац десятий частини другої статтi 162 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, яка надає право суду прийняти iншу постанову, яка б гарантувала дотримання i захист прав позивача. У резолютивнiй частинi вiдображається власне протиправнiсть вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, поданої платником податкiв на певну дату. Суди повиннi розглянути питання щодо протиправностi вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, незважаючи на те, в якiй словеснiй формi сформульованi позовнi вимоги позивача, якщо зi змiсту таких вимог вбачається, що вони спрямованi на вiдновлення прав платника податкiв, порушених внаслiдок такої вiдмови.
Таким чином, захист прав позивача має відбуватися шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності та подання платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Приймаючи до уваги встановлені обставини у справі, суд враховуючи вимоги ч. 2 ст. 162 КАС України, з метою відновлення порушених прав позивача, дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмову ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю “Сімер” з податку на додану вартість за червень 2015 року, що подавалася 17 липня 2015 року, оформленою у вигляді листа від 24.07.2015р. №13191/10-26-50-28-02.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року та Додаток 5 «Розшифровки податкових зобовязаь та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5)» поданою ТОВ “Сімер” у день її отримання органом ДСФ, а саме: 17 липня 2015 року.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини спірних правовідносин, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4872,00грн. з бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімер» задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімер» з податку на додану вартість за червень 2015 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за червень 2015 року, що подавалася 17 липня 2015 року, яка оформлена листом від 24.07.2015р. №13191/10-26-50-28-02.
Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за червень 2015 року поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімер» 17 липня 2015 року.
Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімер» (код ЄДРПОУ 37723801) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4872,00грн.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко