ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 грудня 2016 року № 826/27715/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1 ,
до відповідача начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України полковника Працкова Сергія Анатолійовича,
про скасування наказу від 16.09.2015 № 494, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України полковника Працкова Сергія Анатолійовича про скасування наказу від 16.09.2015 № 494, зобов'язання вчинити дії.
Позов обгрунований тим, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є неправомірним, а безпосередньо наказ начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України полковника ОСОБА_2 прийнятий із порушенням норм чинного законодавства, є необгрунованим та безпідставним, а тому підлягає скасуванню.
Натомість представник відповідачів у судовому засіданні 15.07.2016 проти задоволення позовних вимог позивача заперечив повністю, просив відмовити у повному обсязі з підстав необґрунтованості, а також зазначив, що при прийнятті рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 відповідач керувався чинним законодавством та діяв в межах визначених Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України".
Разом з тим, представником відповідача зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів. Заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, суд вважає необґрунтованим, оскільки, за твердженням позивача, останній скористався можливістю досудового врегулювання спору, що в свою чергу, визначено в ч. 4 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
16.10.2015 позивач подав скаргу Міністру оборони України, лист-відповідь (датовану 17.11.2015) отримаві від центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській області) 24.11.2015, а з адміністративним позов звернувся 21.12.2015.
Так, згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, з урахуванням того, що про порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів позивач, як стверджує останній, дізнався лише з листа від 17.11.2015, що, як було зазначено, не спростовано відповідачем, а звернувся позивач до суду 21.12.2015 (що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява разом з доданими документами), суд дійшов до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Розгляд справи № 826/27715/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
31.03.2014 позивач за контрактом був прийнятий на військову службу, яку проходить у військовому званні солдат в Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України (далі - Центр).
На підставі наказу начальника центру № 125 від 04.05.2015 позивач 04.05.2015 вибув у відрядження в розпорядження керівника штабу АТО, а наказом № 143 від 05.05.2015 ОСОБА_1 був закріпленим за автомобілем УАЗ - 31514 військовий номер НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу начальника Центру № 494 від 16.09.2015 на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення - догана, за порушення ст.ст. 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та обов'язків водія.
Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності стали висновки службового розслідування викладені в Акті службового розслідування від 16.08.2015, проведеного Донецьким зональним відділом Військової служби правопорядку по факту дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка мала місце 10.07.2015 в зоні Антитерористичної операції за участю автомобіля Центру УАЗ-З1514 військовий номер НОМЕР_2 під керуванням солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 .
Згідно даних висновків розслідування, однією з причин, що сприяли скоєнню ДТП є неналежне виконання службових обов'язків водієм солдатом ОСОБА_1 , який будучи військовою службовою особою згідно займаної посади, в порушення вимог п.12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху не врахував стан транспортного засобу, вибору безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Також за висновками даного службового розслідування, відповідно до л. 4.4 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони №82 від 15.03.2004 року, командуванню Центру доручено прийняти рішення про покарання винних та прийняти встановленим порядком рішення про відшкодування нанесених державі збитків.
16.09.2015 начальник Центру полковник А.С. Працков прийняв наказ № 494 "Про відшкодування шкоди заподіяної державі наслідками дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_1 ", яким наклав на позивача дисциплінарне стягнення "догану", притягнув до повної матеріальної відповідальності в розмірі 76 387, 60 грн.
Вважаючи такі дії та прийнятий наказ начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства Оборони та Генерального Штабу Збройних Сил України полковника ОСОБА_2 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини другої статті 2 цього Закону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до положення статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83).
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84).
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку), визначені "Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року №82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 року за №385/8984 (у редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин).
Відповідно до пункту 1.2 "Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України" службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Крім того, відповідно до ст. 127 Статуту внутрішньої служби, рядовий у мирний та воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереженнявиданого йому майна, згідно ст. 128 Статуту внутрішньої служби, рядовий зобов'язаний сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обв'язки, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх завжди справними.
Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України Закон, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV:
військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (ст. 1);
Стаття 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлює, що військова дисципліна досягається шляхом: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів.
Разом з тим, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету (ст. 4).
Відповідно до ст. 45 Дициплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Пунктом 1.11 Керівництва з експлуатації автомобільної техніки в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 219 від 01.07.2002, передбачено, що водій, який прийняв машину, розписується у формулярі (паспорті) і з цього часу несе повну відповідальність збереження машини, її справність і готовність до використання, що також зазначено в обов'язках водія згідно Положення затвердженого наказом начальника Центру № 3 від 02.01.2015 року.
Водій 2 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу 2 автомобільної колони Центру солдат ОСОБА_1 був закріплений за автомобілем УАЗ-З1514 військовий номер НОМЕР_2 наказом начальника Центру № 143 від 05.05.2015 та прийняв даний автомобіль згідно акту № 514 форми ОЗ-І від 05.05.2015 без недоліків про що розписався в даному акті та паспорті (формулярі) даного автомобіля.
Пунктом 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР передбачено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі знищення військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Разом з тим, як вбачається із листа Центрального управління військової служби правопорядку (по місту Києву і Київській області) Міністерства оборони України встановлено, що 10.07.2015 у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а саме у м. Авдіївка Донецької області потрапив у дорожньо-транспортну пригоду військовий автомобіль УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_3 під керуванням позивача. По даному факту з'ясування причин та умов, що спричинили скоєнню даного ДТП, наказом начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку від 11.08.2015 № 81 проведено службове розслідування.
За результатами службового розслідування надані пропозиції про притягнення до дисциплінарної відповідальності наступних військових посадових осіб, а саме: полковника ОСОБА_3 та капітана 2 рангу ОСОБА_4 .
В даному службовому розслідуванні надані пропозиції начальнику Центру про занесення втраченого майна до книг обліку втрат та нестач, прийняти встановленим порядком рішення щодо відшкодування нанесених збитків та списання техніки та майна.
Однак, у вищевказаному службовому розслідуванні не встановлено, що саме з вини ОСОБА_1 заподіяно шкоду державі, лише зазначено, що до причин та умов, які сприяли скоєнню ДТП стало недотримання позивачем вимог пункту 12Л та 12.2 правил дорожнього руху.
Поряд з цим, командування Центру в супереч пункту 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР не призначати власного службового розслідування, з метою встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Також, у порушення вимог пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР, командуванням Центру не досліджено належним чином питання чи дійсно автомобіль УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_3 був переданий у користування ОСОБА_1 .
Як вбачається із витягу з Наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України від 24.12.2015 № 737 на виконання наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 01 грудня 2015 року № 677 «Про призначення службового розслідування з метою з'ясування порядку закріплення службового автомобіля УАЗ - 31514 військовий номерний знак НОМЕР_2 », офіцером юридичного відділу Центру старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_5 було проведено службове розслідування.
За результатами службового розслідування проведеного Донецьким зональним відділом Військової служби правопорядку по факту дорожньо- транспортної пригоди, яка мала місце 10.07.2015 року в зоні Антитерористичної операції за участю автомобіля Центру УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_2 , під керуванням солдата військової служби за контрактом ОСОБА_6 .
В ході розслідування встановлено, що автомобіль Центру УАЗ-З1514 військовий номер НОМЕР_2 за рішенням ЗНГШ від 03.10.14 №21769/С був направлений разом із водієм в зону проведення АТО для забезпечення діяльності Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України.
04.05.15 року з метою ротації особового складу на заміну водію автомобіля Центру УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_2 був направлений у розпорядження керівника штабу АТО солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який зобов'язаний був прийняти даний автомобіль у попереднього водія солдата ОСОБА_7 про що заповнити відповідний акт форми 03-1.
Також встановлено, що відповідно до наказу начальника Центру (по технічній частині) від 05.05.2015 року №143, автомобіль Центру УАЗ- 31514 військовий номер НОМЕР_2 був закріплений за водієм солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_8 на підставі рапорту начальника 2 автомобільної колони. Пунктом 2 даного наказу начальнику 2 автомобільної колони доручено організувати прийом передачу автомобіля водію із складенням акту форми 03-1.
Відповідно до наявного в Центрі Акту № 514 (форма 03-1) від .5.05.2015 року встановлено, що автомобіль зданий водієм солдатом ОСОБА_9 та прийнятий водієм солдатом ОСОБА_1 без недоліків про що містяться розписи водіїв та засвідчила комісія у складі голови комісії - старшого лейтенанта ОСОБА_10 та членів комісії - старшого лейтенанта ОСОБА_11 , лейтенанта ОСОБА_12 та молодшого лейтенанта ОСОБА_13 . Даний Акт затверджений заступником начальника Центру з озброєння підполковником ОСОБА_14 .
Відповідно до пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_10 , старшого лейтенанта ОСОБА_11 , лейтенанта ОСОБА_12 та молодшого лейтенанта ОСОБА_13 встановлено, що вони не були присутні при здійсненні прийому - передачі автомобіля Центру УАЗ-З1514 військовий номер НОМЕР_2 між водіями так як дана обставина відбувалася безпосередньо в зоні АТО, а Акт № 514 підписувався комісією в Центрі 06.05.2015 після того як він був доставлений водієм солдатом ОСОБА_9 із зони АТО.
Солдат ОСОБА_15 в своїх поясненнях факт прийому даного автомобіля не заперечує та відмічає що це відбулося в місті Соледар, при цьому він заперечує той факт що розписувався в будь-якому документі за прийом автомобіля.
Таким чином в ході розслідування встановлено, що організація прийому - передачі автомобіля УАЗ-З1514 військовий номер НОМЕР_2 від водія солдата ОСОБА_16 водію солдату ОСОБА_17 у зв'язку із виключними обставинами пов'язаними з проведенням АТО, була організована та проведена комісією формально з порушенням вимог керівних документів, так як комісія не була присутньою під час цієї дії та покладалася суто на водіїв.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що факт прийому передачі вказаними доказами не заперечується, але оскільки передача автомобіля відбувалася у зв'язку із виключними обставинами під час проведення антитерористичної операції, то суд вважає за необхідне наголосити на тому, що під час вказаних обставин у позивача фактично було відсутня можливість перевірити справність вказаного автомобіля.
Також відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, повинно було бути враховано те, що організація прийому - передачі автомобіля УАЗ-З1514 була організована та проведена комісією формально з порушенням вимог керівних документів у зв'язку із виключними обставинами пов'язаними з проведенням АТО.
За висновком суду, відповідачем згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, наказ № 494 "Про відшкодування шкоди заподіяної державі наслідками дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем УАЗ-31514 військовий номер НОМЕР_1 " прийнято в порушення вимог чинного законодавства, а також без урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
2. Скасувати наказ начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України полковника ОСОБА_2 "Про відшкодування шкоди заподіяної державі наслідками дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем УАЗ-З1514 військовий номер НОМЕР_2 " від 16.09.2015 № 494 в частині пунктів 1-3, які стосуються солдата ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України полковника Працкова С.А. вчинити необхідні дії по поверненню солдату ОСОБА_1 , утриманих за скасованим наказом в частині, сум грошового забезпечення.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська