ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2016 року № 826/12486/16
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Виконавчого органу Київської міської ради (департамент містобудування та архітектури)
про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Виконавчого органу Київської міської ради (Департамент містобудування та архітектури), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо надання неповної відповіді на запит про надання публічної інформації від 23.06.2016 р.;
- зобов»язати відповідача надати витребувану у запиті від 23.06.2016 р. інформацію, а саме відповідний графічний матеріал викопіювання, плани, креслення, схеми, тощо, на якому буде зазначено місце розташування земельної ділянки, яка не надана у користування і може бути виділена у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України.
При цьому позивачем скеровано до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
В той же час заперечень на адміністративний позов та/або письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
У зв'язку із вказаними обставинами та згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час письмового провадження будь-яких документів від сторін до суду не надходило.
Отже, розглянувши наявні у справі подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Згідно наявної у справі копії посвідчення серії УБД №001401, виданого Службою безпеки України 19.06.2015 р., ОСОБА_1 має прав на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Позивачем на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру скеровано запит про надання публічної інформації від 23.06.2016 р.,, в якому просив надати інформацію про наявність земель державної та/або комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути надані, у відповідності до приписів статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статей 118, 121, 122 Земельного кодексу України, військовослужбовцям у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у місті Києві.
Також просив надати відповідний графічний матеріал викопіювання, плани, креслення, схеми, тощо, на якому буде зазначено місце розташування земельної ділянки, яка не надана у користування і може бути виділена у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статями 118, 121, 122 Земельного кодексу України.
Відповідь позивач просив надати у визначений законом термін шляхом направлення відповіді на адресу: АДРЕСА_1, 03187.
Скерованим на адресу позивача листом від 05.07.2016 р. №31-28-0.21-11201/2-16 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру серед іншого повідомила, що З 01.01.2015 відповідно до Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центри надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р, для отримання відомостей з Державного земельного кадастру необхідно звернутися до ЦНАП.
Між тим, зауважено, що відповідно до ч. 8 ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб'єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг), якщо такі послуги надаються через центри надання адміністративних послуг, крім випадків подання заяв через Єдиний державний портал адміністративних послуг.
Також зазначено, що відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
Крім того, відмічено, що відповідно до абз. 2 ч. 5 згаданої статті цього Закону до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
Як йдеться у листі, Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено до нього на підставі відповідної документації із землеустрою, яка передбачена статтею 21 Закону. Відомості про несформовані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомлено позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» його запит на інформацію надіслано за належністю до виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).
Згідно наявної у справі копії листа від 12.07.2016 р. №09/023-1726 Управління інформаційного забезпечення та доступу до публічної інформації апарату Виконавчого органу КМР (КМДА), адресованого позивачу, повідомлено, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та за дорученням першого заступника керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №2718(з) від 11.07.2016 р. запит позивача направлено до Департаменту земельних ресурсів та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для подальшого опрацювання (в межах компетенції) в установленому законом порядку.
Листом від 15.07.2016 р. №057021-13751 Департаментом земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) позивачу роз»яснено, що набуття права на землю у місті Києві регулюється Земельним кодексом України відповідно до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України зацікавлена особа, яка має намір одержати земельну ділянку в користування або у власність, звертається безпосередньо до Київської міської ради з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
При цьому наголошено, що до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Поряд з цим Департаментом земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) повідомлено, що до його повноважень не відноситься ведення обліку вільних земельних ділянок, придатних для того чи іншого цільового призначення в зв'язку з неможливістю визначення відповідності місця їх розташування містобудівній або іншій документації, яка за своїм змістом не відноситься до компетенції Департаменту.
Крім того, також проінформовано позивача, що питання, які стосуються земельних ділянок за межами міста Києва не відносяться до повноважень Департаменту земельних ресурсів, тому зазначено про можливість звернутись до будь-якої сільської, селищної ради або районної адміністрації з відповідною заявою, за місцем розташування земельної ділянки.
В той же час згідно листа від 14.07.2016 р. №055-9251 Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА), адресованого позивачу, до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
З метою забезпечення виконання вище вказаних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. № 559 «Про містобудівний кадастр», рішення Київської міської ради від 24.05.2012 р. №588/7925 «Про Службу містобудівного кадастру», рішення Київської міської ради від 20.09.2012 р. №70/8354 «Про затвердження Міської цільової програми створення та впровадження Містобудівного кадастру міста Києва на 2013 - 2015 роки» Департаментом містобудування та архітектури за підтримки Мінрегіону вживаються дієві заходи щодо створення містобудівного кадастру міста Києва.
Зокрема, як йдеться у згаданому листі, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.03.2013 р. №371 Департаментом містобудування та архітектури проводиться дослідна експлуатація прототипу інформаційної моделі містобудівного кадастру (міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівного кадастру міста Києва (далі - МІАС ЗМД МКК).
Крім цього, відповідачем повідомлено, що Департаментом містобудування та архітектури створено публічний геопортал містобудівного кадастру міста Києва (mkk.kga.gov.ua) на якому, зокрема, розміщено загальноміські проекти та програми, інформацію про зелені зони столиці, об'єкти культурної спадщини, межі та режими використання пам'яток і заповідників, установи соціального обслуговування, про земельні ділянки, оформлені відповідно до земельного законодавства їх межі та ситуацію на суміжних територіях тощо. На сьогодні дані земельного кадастру не інтегровані до містобудівного кадастру.
Також відповідачем повідомлено, що в процесі створення та забезпечення функціонування містобудівного кадастру, в установленому порядку, буде налагоджено взаємодію та обмін інформацією в інтероперабельному режимі з Держгеокадастру, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншими базовими суб'єктами, які відповідають в межах своїх повноважень за постачання інформаційних ресурсів для системи містобудівного кадастру, в тому числі з питань регулювання земельних відносин. На даний час зазначена інформація відсутня.
З огляду на що відповідач зазначив, що офіційна інформація про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову буде оприлюднена на сайті містобудівного кадастру міста Києва після її отримання.
Відтак, вважаючи, що відповідачем подану заяву позивача щодо надання земельної ділянки залишено без розгляду, позивач за захистом порушених прав та інтересів звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно до ст. 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.
Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939) встановлено, що публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до інформації серед іншого забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ч. 2 ст. 5 Закону №2939).
Згідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону №2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною 2 цієї статті закріплено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону №2939).
Як встановлено під час судового розгляду справи, запитувана позивачем інформація, є публічною інформацією, оскільки відповідно до вимог Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначена інформація повинна створюватись в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, а тому на таку інформацію та правовідносини, пов'язані з її поширенням, оприлюдненням, наданням розповсюджуються норми Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
З огляду на вказані вимоги чинного законодавства саме відповідач є розпорядником запитуваної позивачем у запиті від 23.06.2016 р. інформації, а саме відповідного графічного матеріалу (викопіювання, плани, креслення, схеми, тощо), на якому буде зазначено місце розташування земельної ділянки, що не надана у користування і може бути виділена у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України, так як вказана інформація за своїм правовим статусом є публічною.
Отже, враховуючи наведене у сукупності, а також виходячи з наявних у справі доказів, суд приходить до висновку наявність підстав для задоволення позову.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, беручи до уваги, що позивача від сплати судового збору звільнено на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати в даному випадку стягненню на його користь не підлягають.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Виконавчого органу Київської міської ради (Департамент містобудування та архітектури) щодо надання неповної відповіді на запит про надання публічної інформації від 23.06.2016 р.
3. Зобов»язати Виконавчий орган Київської міської ради (Департамент містобудування та архітектури) надати запитувану ОСОБА_1 у запиті від 23.06.2016 р. інформацію, а саме: відповідний графічний матеріал викопіювання, плани, креслення, схеми, тощо, на якому буде зазначено місце розташування земельної ділянки, що не надана у користування і може бути виділена у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. м
Суддя Я.І. Добрянська