ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2016 року № 826/10216/16
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши матеріали адміністративної справи та додані до неї матеріали:
за позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві,
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Київський ремонтно-механічний завод",
про стягнення заборгованості у розмірі 15930,57 грн.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві до Відкритого акціонерного товариства "Київський ремонтно-механічний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 15930,57 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2016 відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №826/10216/16 та зобов'язано позивача надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні адміністративних судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
Крім того, відповідачу запропоновано у десятиденний строк з дня одержання ухвали подати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.
25.07.2016 року відповідно до відмітки служби діловодства суду відповідач подав до суду заперечення проти адміністративного позову та клопотання про розгляд справи у загальному порядку в судовому засіданні за участі представників сторін у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2016 призначено адміністративну справу до розгляду у судовому засіданні за участі представників сторін у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ВАТ "Київський ремонтно-механічний завод" не здійснило відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв'язку з чим виникла заборгованість по фактичним витратам у розмірі 15 930, 57 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та зазначив, що заборгованість, яку позивач просить стягнути, відповідачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.
В судовому засіданні відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відкрите акціонерне товариство "Київський ремонтно-механічний завод" зареєстроване в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виявлено у ВАТ "Київський ремонтно-механічний завод" заборгованість за період з січня 2016 по травень 2016 з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини " Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві згідно особового рахунку, яка становить 15 930, 57 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Для вказаних платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно п.1 ст.2 Закон №400/97-ВР, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV).
Статтею 13 Закону №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
- п.«а» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;
- п.«б»-«з», зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.
Згідно п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Відповідно до Закону Закон №1058-ІV та Закону №400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663) (далі Інструкція).
Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до п.6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).
Як передбачено п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Абз.2 п.10.11 Інструкції передбачено, що у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
За визначенням ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не є страховими внесками у розумінні Закону № 1058-IV. Це також підтверджується тим, що порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій регулюється окремим розділом Інструкції № 21-1 та окремими положеннями Закону №1058-ІV.
Виходячи зі змісту п.8.2 Інструкції недоїмка виникає у випадках несплати та донарахування сум страхових внесків, а також у зв'язку з наявністю заборгованості на кінець звітного періоду зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Включення до загальної суми недоїмки заборгованості зі сплати витрат на виплату і доставку пенсій законом не передбачено.
Таким чином, орган Пенсійного фонду має право на зарахування в погашення недоїмки зі сплати страхових внесків, штрафу та пені лише сум, які сплачуються як страхові внески, суми фінансових санкцій та пені. Спрямування сплачених коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за певний, визначений платником період, в погашення заборгованості попередніх періодів законом прямо не передбачено.
Аналогічна правова позиції викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.06.2015 у справі № К/800/61656/14 (номер рішення в ЄДРСР 45598000) та від 11.12.2014 у справі № К/800/51776/14 (номер рішення в ЄДРСР 42014948).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що загальний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період січень 2016 - травень 2016, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», становив 15 930, 57 грн.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено грошові кошти в рахунок погашення вказаної заборгованості згідно платіжних доручень № 43 від 25.01.2016, № 141 від 24.02.2016, № 230 від 22.03.2016, № 310 від 20.04.2016, № 394 від 20.05.2016 на загальну суму 15 930, 57 грн.
Враховуючи те, що загальна сума нарахованої відповідачу заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період січень 2016 - травень 2016 становила 15 930, 57 грн., беручи до уваги сплату відповідачем вказаної заборгованості у розмірі 15 930, 57 грн., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2016 УПФ України було відстрочено сплату судових витрат до дати прийняття остаточного рішення у справі, однак позивачем не виконано вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження та сплачено судовий збір у розмірі визначеному Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Тобто право УПФ України на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів гарантоване Кодексом адміністративного судочинства України, відповідно до якого ч. 5 відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Відповідно до ст. 7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судових рішень.
Стаття 10 КАС України встановлює рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, тобто усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом та не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року (1378 грн.), в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно до ч. 2 цієї статті ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378 грн.).
Положеннями ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивача не віднесено до осіб, на яких розповсюджуються пільги від сплати судового збору. В той же час, положеннями ст. 88 КАС України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду на відстрочення сплати судових витрат, яким суд вважає за доцільне скористатись у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва УПФ відмовлено у задоволенні адміністративного позову, а в частині постановлено про стягнення судових витрат із позивача, та з урахуванням того, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивача не віднесено до осіб, на яких розповсюджуються пільги від сплати судового збору, та з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження, якою позивачу було відстрочено сплату судових витрат до дати прийняття остаточного рішення у справі, то УПФ України необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" та чинним законодавством не встановлено та не визначено порядок стягнення із суб'єкта владних повноважень судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ця норма кореспондують положення абз.7 п.4 ч.1 ст.163, абз.5 п.4 ч.1 ст.207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині зазначається строк для подання звіту про виконання постанови суду, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Вищий адміністративний суд у листі від 9.01.2013 №28/12/13-13 звернув увагу, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт - це право суду, яке реалізується під час прийняття постанови у справі.
З урахуванням вищевикладеного та з урахуванням необхідності сплати УПФ України судового збору, то позивачу необхідно подати звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення з УПФ України судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
Ч. 2 ст. 267 встановлює, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
2. Стягнути з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збіру розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) на рахунок УДКСУ у Печерському р-ні м.Києва (код ЄДРПОУ 38004897, рахунок: 31218206784007, банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код бюджетної класифікації доходів 22030101, призначення платежу - судовий збір за позовом, Окружний адміністративний суд міста Києва).
3. Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення з УПФУ судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.)
4. Попередити позивача про наслідки не подання звіту про виконання постанови, що передбачені чинним законодавством.
5. Встановити Правобережному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві місячний строк з моменту набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва законної сили для подання звіту про виконання судового рішення.
Постанова набирає законної сили у порядку та в строк, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ч.8 ст.182-3, ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська